Постанова

Іменем України

13 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 756/15423/21

провадження № 61-12001св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Шролик І. С., додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року, ухвалене у складі судді Шролик І. С., та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 01 лютого 2017 року прийнятий на посаду юрисконсульта Хмельницького регіону Відділу правового забезпечення примусового виконання судових рішень Управління судового врегулювання дебіторської заборгованості Департаменту по управлінню дебіторської заборгованості АТ «Універсал Банк». 03 грудня 2018 року переведений на посаду провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання дебіторської заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк». 06 лютого 2020 року переведений на посаду провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк».

Наказом від 29 червня 2021 року № 869 а-к позивача повідомлено про скорочення посади з наступним вивільненням 06 вересня 2021 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Іншу роботу не було запропоновано.

Позивач вказував, що наказом від 01 вересня 2021 року № 1315-к його звільнено з 06 вересня 2021 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Підставою у наказі зазначена заява ОСОБА_1 , проте жодної заяви щодо звільнення позивач не подавав. Із копією наказу про звільнення ознайомився 06 вересня 2021 року та у цей день отримав трудову книжку.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог статті 42 КЗпП України, оскільки роботодавцем не враховано його переважне право на залишення на робочому місці через наявний тривалий стаж роботи понад 12 років, перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей, також на те, що йому за період з 29 червня 2021 року до дати звільнення не запропоновано жодної посади, які були вільні в АТ «Універсал Банк», вважав звільнення незаконним.

ОСОБА_1 просив суд: поновити його на роботі провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк»; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 07 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю Акціонерного товариства «Універсал Банк».

Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2021 року по 24 січня 2022 року у сумі 72 613,92 грн, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 984,80 грн.

Задовольняючи позов у частині поновлення на роботі позивача, суд першої інстанції встановив, що до штатної чисельності Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк» (далі - відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону) входило станом на прийняття рішення про скорочення штату чисельності 12 осіб. Документального підтвердження того, що певний працівник відділу був закріплений за певною областю обслуговування, зокрема, позивач ОСОБА_1 за регіоном Хмельницький, матеріали справи не містять та представником відповідача не надано будь-якого розпорядчого документу. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач відмовився від пропозиції зміни суттєвих умов праці, а саме зміна робочого місця у відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону. Відповідач не надав відомостей, що інші працівники у кількості 8 осіб, які обіймають аналогічні посади (головний юрисконсульт, провідний юрисконсульт, юрисконсульт), які після скорочення штату чисельності на 4 особи залишилися працювати у відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону, мають переважне право перед ОСОБА_1 на залишення на роботі.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції вважав слушними доводи позивача у частині недотримання відповідачем положення статті 42 КЗпП України, як правової підстава для поновлення його на посаді провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи.

Задовольняючи позов у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, довідку відповідача про заробітну плату та стягнув середній заробіток за період з 07 вересня 2021 року по день ухвалення рішення.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк», та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, допущено до негайного виконання.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції послався на необхідність виконання вимог пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційні скарги АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва 18 лютого

2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не надав суду розпорядчих документів щодо закріплення конкретних штатних одиниць відділу у визначеній кількості за конкретними територіальними одиницями, на підставі яких можна визначити розташування робочого місця працівника, його посадові обов`язки, рішення власника про скорочення штатних одиниць не відділу, а посад у конкретних територіальних одиницях, то це позбавило працівника права конкурувати з іншими працівниками відділу на залишення на роботі, тобто роботодавцем при звільненні позивача були порушені гарантії, надані йому статтею 42 КЗпП України.

Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга на додаткове рішення суду не містить доводів його незаконності, а містить доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги на основне рішення суду. Суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для скасування додаткового рішення суду, яким допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць і поновленні на роботі, оскільки це рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року АТ «Універсал Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року, додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Оболонського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, внаслідок чого ухвалили помилкове рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 24 січня 2019 року у справі № 212/3829/15-ц (провадження

№ 61-24123св18), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 61-16218св18), від 27 березня 2019 року у справі

№ 756/5243/17 (провадження № 61-47646св18), від 25 жовтня 2021 року

у справі № 377/607/20 (провадження № 61-9619св21), від 18 листопада

2020 року у справі № 537/2709/19 (провадження № 61-11856св20).

Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази у сукупності з іншими доказами, що подавав відповідач та не прийняли доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положення статті 42 КЗпП України, помилково визнавши, що відповідач при звільненні ОСОБА_1 не дотримав вимог вказаного закону.

Суд першої інстанції визнав неприйнятним обґрунтування відповідача щодо неналежного способу захисту з підстав неоскарження позивачем наказу про звільнення. Крім того, суди не надали правової оцінки довідці банку від 30 листопада 2021 року № 217 та невірно надали правову оцінку штатному розпису.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 лютого 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду юрисконсульта Хмельницького регіону Відділу правового забезпечення примусового виконання судових рішень Управління судового врегулювання дебіторської заборгованості Департаменту по управлінню дебіторською заборгованістю АТ «Універсал Банк».

03 грудня 2018 року ОСОБА_1 , переведений на посаду провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання дебіторської заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк».

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 переведений на посаду провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк».

Наказом від 29 червня 2021 року № 869 а-к ОСОБА_1 повідомлено про скорочення посади з наступним вивільненням 06 вересня 2021 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Із наказом ОСОБА_1 ознайомлений 30 червня 2021 року, що підтверджується підписом у наказі.

Наказом від 01 вересня 2021 року № 1315-к ОСОБА_1 звільнений із посади провідного юрисконсульта Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк» 06 вересня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_1 .

Як встановлено зі свідоцтв про народження, виданих Хмельницьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, ОСОБА_1 є батьком: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

АТ «Універсал Банк» надало витяг зі штатного розпису, затверджений 29 червня 2021 року та витяг зі штатного розпису, затверджений рішенням правління від 30 грудня 2021 року, у якому під № 200001085020205 містяться відомості про загальну чисельність штатних одиниць відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону - 8 осіб.

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» від 17 листопада 2021 року № 208/1, наданої додатково до штатного розпису, станом на 29 червня 2021 року у відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону рахувалось 12 штатних одиниць, станом на 07 вересня 2021 року цей відділ складався із 8 штатних одиниць.

Позивач надав суду витяг з інтернет-сторінки Work.ua, на якій міститься оголошення про вакантну посаду юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи АТ «Універсал Банк» станом на 24 серпня 2021 року.

Довідкою від 30 листопада 2021 року № 217 АТ «Універсал Банк» повідомив, що у період з 29 червня 2021 року по 06 вересня 2021 року вакантні посади у штатному розписі АТ «Універсал Банк» були відсутні.

Із довідки, виданої 06 жовтня 2021 року АТ «Універсал Банк», встановлено, що середній заробіток ОСОБА_1 за останні шість місяців, що передували звільненню, встановлений у розмірі 18 919,17 грн.

Встановлено, що довідка від 17 листопада 2021 року № 208/1 про розташування штатних одиниць Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону по містам (Рівне, Вінниця, Хмельницький, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернігів) не доводить визначення місця роботи позивача, оскільки відповідач не надав розпорядчого документа власника із доведенням його до відома працівника щодо визначеного робочого місця певної штатної одиниці.

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 встановлено, що робоче місце позивача не визначено, тому твердження представника відповідача, що місце роботи позивача після лютого 2020 року було визначено у м. Хмельницький, суди вважали не підтвердженим документально.

До штатної чисельності Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону Управління судового врегулювання проблемної заборгованості Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Універсал Банк», станом на час прийняття рішення про скорочення штату чисельності, входило 12 осіб. Документального підтвердження того, що певний працівник відділу був закріплений за певною областю обслуговування, зокрема позивач ОСОБА_1 за регіоном Хмельницький, матеріали справи не містять та представником відповідача не надано будь-якого розпорядчого документу. Відсутні відомості, що позивач відмовився від пропозиції зміни суттєвих умов праці, як то зміна робочого місця у Відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону АТ «Універсал Банк».

Відповідач не надав відомостей, що інші працівники у кількості 8 осіб, які обіймають аналогічні посади (головний юрисконсульт, провідний юрисконсульт, юрисконсульт), які після скорочення штату чисельності на 4 особи залишилися працювати у Відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону мають переважне право перед ОСОБА_1 на залишення на роботі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «Універсал Банк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага у залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.

Перевага у залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи передбачені у статті 235 КЗпП України.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно постановляє рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 06 лютого 2020 року переведений до Відділу претензійно-позовної роботи Центрального регіону на посаду юрисконсульта, однак територіально залишався працювати у м. Хмельницький.

У Відділі претензійно-позовної роботи Центрального регіону відбулося скорочення чотирьох однорідних посад юрисконсультів.

Надавши оцінку зібраним доказам, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки відповідач не надав суду розпорядчих документів щодо закріплення конкретних штатних одиниць відділу у визначеній кількості за конкретними територіальними одиницями, на підставі яких можна визначити розташування робочого місця працівника, його посадові обов`язки. Рішення власника про скорочення штатних одиниць не відділу в цілому, а посад у конкретних територіальних одиницях позбавило працівника права конкурувати з іншими працівниками відділу на залишення на роботі, тобто роботодавцем при звільненні позивача були порушені гарантії, надані йому статтею 42 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій внаслідок надання неправильної оцінки поданим відповідачем доказам, фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Звертаючись до суду касаційної інстанції, АТ «Універсал Банк» посилався як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 212/3829/15-ц (провадження № 61-24123св18), від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17 (провадження № 61-47646св18), від 25 жовтня 2021 року у справі № 377/607/20 (провадження № 61-9619св21), від 18 листопада 2020 року у справі № 537/2709/19 (провадження № 61-11856св20).

Так, у справі № 212/3829/15-ц позивач, звертаючись до суду із позовом про поновлення на роботі, оскаржив наказ єпископа про звільнення позивача з посади пастора, однак не оскаржив рішення Церковного керівництва, на підставі якого і був виданий наказ єпископа про звільнення позивача, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивача звільнено не за наказом єпископа, а на підставі рішення керівництва церкви (синодального комітету), яке є чинним та ніким не оскаржене.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено інші фактичні обставини.

У справах № 537/2709/19, № 756/5243/17, № 377/607/20 посади, які займали позивачі та які підлягали скороченню, на підприємстві були єдиними, а тому суди вказали, що застосування статті 42 КЗпП України є неправильним. Натомість, у справі, яка є предметом касаційного перегляду, скороченню підлягали однорідні посади, які не були єдиними в банку (головний юрисконсульт, провідний юрисконсульт, юрисконсульт).

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у не скасованій частині та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року, додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник