Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2019 року у справі №149/2347/18

Постанова

Іменем України

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 149/2347/18

провадження № 61-4687св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра нива»,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Ступник-агро», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ступник-агро» на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 листопада 2018 року у складі судді Гончарук - Аліфанової О. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Щедра нива» (далі - ТОВ «Щедра нива») звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ступник-агро» (далі - ТОВ «Ступник-агро»), ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 02 лютого 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, площею 3,1746 га, кадастровий номер 05248831100:02:002:0101, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Хмельницького району Вінницької області, тарміном на 10 років.

Вважає, що строк дії договору закінчується в жовтні 2019 року, оскільки даний договір зареєстровано в установленому законом порядку 19 жовтня 2009 року.

Проте згодом стало відомо, що 05 лютого 2018 року між ТОВ «Ступник-агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, який зареєстровано до закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на наведене, просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 05 лютого 2018 року між ТОВ «Ступник-агро» та ОСОБА_1 , площею 3,1746 га, кадастровий номер 05248831100:02:002:0101.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року, позов ТОВ «Щедра нива» задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 05 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ступник-агро», щодо земельної ділянки, площею 3,1746 га, кадастровий номер 05248831100:02:002:0101, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Хмельницького району Вінницької області, зареєстрований 28 лютого 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваний договір оренди спірної земельної ділянки укладений між відповідачами та зареєстрований у період дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, що порушує право оренди цієї ж земельної ділянки позивача, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ТОВ «Ступник-агро» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Ступник-агро» аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, на порушення статей 252, 530, 627 ЦК України не врахували, що сторони договору оренди землі визначили остаточну дату терміну його дії в день підписання договору. Фактичні дії сторін договору, зокрема, передача земельної ділянки в день підписання договору свідчить про те, що сторони дійшли згоди про передачу земельної ділянки в оренду на 10 років саме з моменту підписання договору - з 02 лютого 2008 року і до 02 лютого 2018 року.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ТОВ «Щедра нива» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ТОВ «Щедра нива» до ТОВ «Ступник-агро», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі.

Витребувано із Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області справу № 149/2347/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ТОВ «Щедра нива» уклали договір оренди земельної ділянки, площею 3,1746 га, кадастровий номер 05248831100:02:002:0101, розташованої на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, власником якої на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 722848 є ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка передана позивачу в користування згідно з актом приймання-передачі від 02 лютого 2009 року.

Згідно з пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року договір укладено на 10 років і діє до 02 лютого 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Пунктом 37 вказаного договору передбачено, що його дія припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 43 договору оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 02 лютого 2008 року зареєстровано у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 19 жовтня 2009 року за № 040905400002.

05 лютого 2018 року ОСОБА_1 та ТОВ «Ступник-агро» уклали договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Ступник-агро» земельну ділянку, площею 3,1746 га, кадастровий номер 05248831100:02:002:0101, що розташована на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області. Договір зареєстрований 28 лютого 2018 року за № 25104189.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 05 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ступник-агро», суди обґрунтовано виходили з наявності підстав для її задоволення.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Таким чином на час укладення (05 лютого 2018 року) оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Ступник-агро та його реєстрації був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений 02 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Щедра нива», який зареєстрований 19 жовтня 2009 року, тобто з терміном дії до 19 жовтня 2019 року, і в установленому законом порядку не припинений.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує в позивача на підставі договору з одним із відповідачів, було порушено внаслідок укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки між відповідачами і таке право підлягає захистові в обраний позивачем спосіб.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року в справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19).

Посилання у касаційній скарзі на те, що ТОВ «Щедра нива» та ОСОБА_1 при укладенні договору оренди земельної ділянки визначили строк дії договору саме з моменту його підписання - з 02 лютого 2008 року і до 02 лютого 2018 року (10 років), про що свідчать фактичні дії сторін, зокрема, передача земельної ділянки в користування у день підписання договору, що підтверджується актом приймання-передачі від 02 лютого 2008 року, є безпідставними, оскільки пунктом 43 даного договору сторони визначили, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається з моменту його реєстрації. При цьому, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19).

Інші аргументи касаційної скарги також не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ступник-агро» залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук