Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2018 року у справі №592/4663/17

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 592/4663/17

провадження № 61-11675св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Сумська міська рада,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, на постанову апеляційного суду Сумської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини С. І., Хвостика С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Сумська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що відповідач, який є власником домоволодіння АДРЕСА_2, на підставі замовленої передпроектної пропозиції щодо благоустрою прилеглої до його будинку території і укладеного з виконавчим комітетом Сумської міської ради договору про закріплення та утримання цієї території від 14 серпня 2014 року самовільно влаштував з боку сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_1 металеві стовпчики та жолоби для відводу води.

Крім того, він установив металево-цегляну огорожу на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0003 га.

Передпроектна пропозиція щодо благоустрою прилеглої території не була погоджена департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, а виконані будівельні роботи з благоустрою прилеглої території до житлового будинку відповідача в розумінні ДБН А.2.2-3:2014 виконані без будь-якої проектної документації.

Про вказані порушення ОСОБА_3 неодноразово повідомлявся, йому надавався строк для демонтажу відповідних споруд та приведення території до належного санітарно-технічного стану, було рекомендовано в добровільному порядку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, проте ці порушення не були усунуті, за що його двічі було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Ураховуючи те, що зведені відповідачем будови та облаштування порушують правила благоустрою на території міста, а також створюють перешкоди у користуванні земельною ділянкою власником сусіднього домоволодіння - ОСОБА_4, Сумська міська рада просила зобов'язати ОСОБА_3 звільнити від цегляного паркану площею 0,0003 га та елементів благоустрою площею 0,0025 га самовільно зайнятої земельної ділянки, а саме: замощення плиткою, стовпчиків, жолобів, клумб у формі ваз, шляхом їх знесення та демонтажу з приведенням території у задовільний санітарно-технічний стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 листопада 2017 року у задоволенні позову Сумській міській раді відмовлено.

Суд зробив висновок про недоведеність позивачем факту порушення прав жителів територіальної громади внаслідок самовільного зайняття відповідачем частини спірної земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Сумської області від 16 січня 2018 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову Сумської міської ради.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити від металево-цегляної огорожі самовільно зайняту частину земельної ділянки загального користування площею 0,0003 га, а також від елементів благоустрою, а саме: двох металевих стовпчиків, розташованих на прилеглій до будинку НОМЕР_1 частині земельної ділянки загального користування на вулиці Новолепехівській у місті Суми, а також двох металевих стовпчиків, на яких знаходяться вази для квітів, шляхом їх знесення та демонтажу з приведенням цієї території у задовільний санітарно-технічний стан.

Суд виходив із того, що вищезазначені об'єкти були встановлені відповідачем на самовільно зайнятій земельній ділянці без дотримання вимог чинного законодавства.

Аргументи учасників справи

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що між сторонами спору виникли правовідносини, що регулюються нормами законодавства щодо користування земельними ділянками загального призначення в населених пунктах. Сумська міська рада не надала будь-яких доказів, які підтверджують той факт, що заміщення тротуарною плиткою прилеглої території до його будинку порушує права та законні інтереси членів територіальної громади.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав фактично є зловживанням міською радою наданими їй повноваженнями.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Від ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального права та норм процесуального права.

Представник ОСОБА_3 надав відповідь на відзив, у якій просить аргументи відзиву ОСОБА_4 не враховувати.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року справу № 592/4663/17 призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння на АДРЕСА_2, яке розташоване на належній йому на праві власності земельній ділянці загальною площею 0,0490 га.

У серпні 2014 року комунальне підприємство Сумської міської ради «Архітектура. Будівництво. Контроль» за заявою ОСОБА_3 виготовило передпроектну пропозицію «Благоустрій прилеглої території до житлового будинку по АДРЕСА_2», план якої передбачав благоустрій прилеглої до будинку відповідача території, яка є земельною ділянкою загального користування і належить Сумській міській раді, шляхом вимощення тротуарною плиткою площею 32 кв. м безпосередньо перед лінією забудови будинку НОМЕР_1; улаштування гойдалки; визначення місця розташування пісочниці (1,5 кв. м) та озеленення (0,90 кв. м).

14 серпня 2014 року між виконавчим комітетом Сумської міської ради і ОСОБА_3 був укладений договір про закріплення та утримання території міста Суми в належному санітарно-технічному стані, згідно з умовами якого відповідач, зокрема, зобов'язався здійснювати облаштування та благоустрій закріпленої території на підставі проектної документації, затвердженої структурним підрозділом Сумської міської ради з питань архітектури та містобудування, виконувати земельні, будівельні та інші роботи на підставі дозволу, виданого в установленому законодавством порядку.

17 липня 2015 року тимчасовою комісією управління архітектури та містобудування департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради був складений акт обстеження прилеглої території до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, яким установлено, що ОСОБА_3 біля належної йому земельної ділянки шляхом встановлення металево-цегляної огорожі самовільно зайняв земельну ділянку орієнтовною площею 0,0003 га, чим порушив статті 116, 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, частина виконаних робіт з благоустрою прилеглої до будинку відповідача території не відповідає передпроектній документації, а саме: влаштовані металеві стовпчики, висота яких приблизно становить 30 см, та жолоби для відводу дощової води, що може бути перешкодою для заїзду автомобіля до сусіднього домоволодіння. В акті також зазначено, що виявлені порушення земельного законодавства можуть призвести до порушення прав та інтересів мешканців сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_1 (ОСОБА_4).

Відповідач виявлених у зазначеному акті порушень не усунув, унаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 (самовільне зайняття земельної ділянки) та статтею 152 (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

Суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом звільнення від металево-цегляної огорожі, замощення плиткою та звільнення від елементів благоустрою прилеглої території до будинку відповідача не відповідає розумним критеріям здійснення цивільних прав і фактично є зловживанням правом, оскільки може завдати шкоду відповідачу та іншим мешканцям міста, які користуються пішохідною частиною вулиці Новолепехівської в місті Суми, яка замощена ОСОБА_3 тротуарною плиткою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд зробив висновок про те, що ОСОБА_3 збудував спірну частину огорожі на земельній ділянці територіальної громади міста Суми, збільшивши тим самим площу свого домоволодіння на 0,0003 га, без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт, що не охоплюються благоустроєм прилеглої території, та без відповідного рішення позивача про надання йому у власність чи користування цієї частини земельної ділянки.

Однак із такими висновками погодитись не можна з огляду на наступне.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі, яка розглядається, Сумська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Свої позовні вимоги Сумська міська рада мотивувала тим, що відповідач самовільно та з порушенням будівельних норм улаштував з боку сусіднього домоволодіння на АДРЕСА_1 металеві стовпчики, жолоби для відводу води. Крім того, він установив металево-цегляну огорожу на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0003 га.

Позивач вважав, що такі дії відповідача відповідно до статей 116, 124, 125, 126 Земельного кодексу України і статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки.

Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) міститься висновок про те, що спір, який є предметом даного розгляду не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.

У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок про те, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У частинах першій, другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин оскаржена постанова, а також рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 16 січня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 592/4663/17 за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки закрити.

Повідомити Сумську міську раду, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило