Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №281/557/17

Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 281/557/17

провадження № 61-45948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Липниківська сільська рада Лугинського району Житомирської області,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року у складі судді Данчука В. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Липниківської сільської ради Лугинського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті її батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відкрилася спадщина, до складу якої увійшли майновий та земельний паї, а також житловий будинок з надвірними будівлями у с. Осни Лугинського району Житомирської області. Спадкоємцями першої черги за законом були діти померлого: ОСОБА_8, ОСОБА_6 та вона, у рівних частках.

В установлений строк ні вона, ні її брати до нотаріальної контори для отримання спадщини не звертались, домовленості про розподіл спадкового майна між ними не було. У жовтні 1999 року вона та ОСОБА_8 фактично вступили у володіння частиною спадкового майна. Про те, що ОСОБА_8 у 2003 році таємно від неї звернувся до Лугинської державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 2,32 га на підставі сертифікату серії ЖТ № 0287434 вона дізналась у 2017 році, тому була змушена звернутися до суду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 02 серпня 2003 року Лугинською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду правові підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним не зазначалися, а судом у ході розгляду справи - не встановлені. Під час проведення підготовчого судового засідання позивачем не заявлялося клопотання щодо заміни неналежного відповідача чи залучення інших осіб в якості співвідповідачів, не змінювався предмет чи підстави позову, тому заявлені вимоги до Липниківської сільської ради Лугинського району Житомирської області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення районного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки, заявляючи вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, позивач вказала відповідачем Липниківську сільську раду, яка, за умови існування інших спадкоємців, не може претендувати на спадщину, тому є неналежним відповідачем у справі. Так як позивач не заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача, районний суд правильно відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вона не знала до подання позову підстав для залучення до справи співвідповідачів, тому, вважає, що суд повинен був залучити співвідповідачів до участі у справі.

Вказує, що у день ухвалення судового рішення районним судом, її представником заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи для подання уточненої позовної заяви, проте судом його було відхилено, чим порушено її право на судовий захист.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача - ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько - ОСОБА_7, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть: від 12 липня 1999 року серії НОМЕР_2 та від 23 вересня 1999 року серії НОМЕР_1.

Відповідно до довідки Липниківської сільської ради Лугинського району від 27 лютого 2018 року № 198 ОСОБА_7 на день своєї смерті проживав та був зареєстрований у с. Осни Лугинського району Житомирської області один.

Позивач є дочкою ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 11 квітня 1961 року серії НОМЕР_3.

Відповідно до оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 серпня 2003 року спадкоємцем майна померлого ОСОБА_7 є його син - ОСОБА_8

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «Липники» с. Липники Лугинського району Житомирської області, належного померлому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0287435, виданого Лугинською районною державною адміністрацією 28 жовтня 1997 року. Розмір вказаної земельної частки (паю) становить 2,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_8, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть від 05 квітня 2017 року серії НОМЕР_4.

Відповідно до копії заповіту від 23 жовтня 2013 року ОСОБА_8 заповів державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, серії НОМЕР_6, серії НОМЕР_7, серії НОМЕР_8, видані 27 травня 2011 року на підставі розпорядження № 122 голови Лугинської районної державної адміністрації своїй дочці - ОСОБА_4

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у ході судового розгляду позивачем не доведено неправомірність дій Липниківської сільської ради Лугинського району Житомирської області при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 серпня 2003 року на ім'я ОСОБА_8, оскільки оспорюване свідоцтво було видане державним нотаріусом Лугинської державної нотаріальної контори. Суд звернув увагу, що вирішення цього питання не відноситься до компетенції Липниківської сільської ради Лугинського району Житомирської області. Позивачем ні в позовній заяві, ні в ході судового розгляду правові підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним не зазначалися, а судом у ході розгляду справи не встановлені. Під час проведення підготовчого судового засідання позивачем не заявлялося клопотання щодо заміни неналежного відповідача на належних, якими є спадкоємці, чи залучення інших осіб в якості співвідповідачів, не змінювався предмет чи підстава позову, тому заявлені вимоги до Липниківської сільської ради Лугинського району Житомирської області суд вважав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 196 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з положеннями частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суди не звернули уваги на доводи і твердження позивача про те, що позов пред'явлено до Липниківської сільської ради Лугинського району Житомирської області, як до органу місцевого самоврядування, так як у неї не було даних про те, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 Такі обставини встановлені після ознайомлення із заповітом ОСОБА_8 від 23 жовтня 2013 року на ім'я ОСОБА_4

У зв'язку з цим 30 травня 2018 року позивач на підставі частини першої статті 240 ЦПК України просила відкласти розгляд справи для уточнення позовних вимог (а. с. 162), проте суд, маючи обов'язок забезпечити змагальність процесу, цього не зробив, знаючи про те, що ці особи вже залучені до участі у справі, як треті особи.

Суд першої інстанції, всупереч наведеним вище нормам процесуального права, не сприяв учасникам процесу в реалізації ними їхніми процесуальними правами, формально відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що позов було заявлено до неналежного відповідача, при цьому не використав усіх наданих суду процесуальних можливостей для вирішення справи, фактично самоусунувся від розгляду справи, залишивши спір по суті не розглянутим.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, був позбавлений процесуальної можливості залучати нових учасників справи, проте на вказані порушення районного суду уваги не звернув та погодився з його висновками.

Таким чином, суди фактично не виконали завдань цивільного судочинства, а саме справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, формально розглянули позовну заяву, належним чином не встановили усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановили належним чином характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, чиїх інтересів стосується вирішення цього спору та які повинні брати участь у справі, що призвело до передчасної відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, а спір фактично було залишено не розглянутим.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, вирішувати питання про склад осіб, які беруть участь у справі, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 вересня 2018 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф.Хопта