Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.12.2018 року у справі №204/2868/18

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 204/2868/18

провадження № 61-47797св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач)- ОСОБА_4,

боржник - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Тітової І. В., від 24 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В., від 28 листопада 2018 року.

Короткий зміст клопотання

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а також видачу виконавчого документа.

Клопотання обґрунтовано тим, що 19 березня 2018 року ухвалою Ленінського районного суду м. Єкатеринбург Свердловської області (Російська Федерація) було закрито провадження у справі

№ 2-2177/2018 (26) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і акту прийому передачі грошових коштів та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у рахунок погашення понесених судових витрат 30 346 російських рублів. Ухвала набрала законної сили 04 квітня 2018 року. Про розгляд цієї справи боржник була належним чином повідомлена, про що свідчить поштовий конверт з повідомленням та заява боржника про відмову від позову.

З огляду на зазначене, заявник просив суд визнати та дозволити примусове виконання на території України ухвали Ленінського районного суду

м. Єкатеринбург Свердловської області (Російська Федерація)

від 19 березня 2018 року у справі №2-2177/2018 (26).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 24 липня 2018 року клопотання ОСОБА_4 задоволено. Визнано та дозволено примусово виконати на території України ухвалу Ленінського районного суду м. Єкатеринбург (Російська Федерація)

від 19 березня 2018 року у справі №2-2177/2018 (26) за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та акту прийому передачі грошових коштів. Стягнуто з

ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у справі № 2-2177/2018 (26) у розмірі 12 701 грн на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Єкатеринбург (Російська Федерація)

від 19 березня 2018 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа розглянута компетентним судом, інших рішень по даному спору немає, строк пред'явлення рішення до примусового виконання не сплинув, а виконання вказаного судового рішення не суперечить інтересам України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, встановив відсутність підстав, передбачених статтею 468 ЦПК України, для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій міжнародних актів та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не надана належна правова оцінка відсутності гербової печатки на копіях ухвали іноземного суду та перекладу документів на українську мову. Зазначала, що ухвала іноземного суду постановлена за її відсутності, оскільки вона була неналежним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою у цій справі та витребувано справу із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

09 січня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Єкатеринбурга Свердловської області (Російська Федерація) розглянув справу

№ 2-2177/2018 (26) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійним договору купівлі-продажу і акту приймання передачі грошових коштів. За результами розгляду суд постановив ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову та стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 30 346 російських рублів. Ухвала набрала законної сили 04 квітня 2018 року (а. с. 2).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у

статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або за принципом взаємності.

У відповідності до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.

Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені

статтею 468 ЦПК України.

За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

Зі змісту ухвали Ленінського районного суду м. Єкатеринбургу (Російська Федерація) від 19 березня 2018 року у справі № 2-2177/2018 (26) вбачається, що ОСОБА_5 повідомлена належним чином про дату та розгляд справи. До суду від ОСОБА_5 надійшла заява про відмову від позову.

З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що

ОСОБА_5 була повідомленою про розгляд справи Ленінським районним судом м. Єкатеринбургу (Російська Федерація), а ухвала зазначеного іноземного суду постановлена на підставі її заяви. Доводи касаційної скарги про відсутність гербової печатки на ухвалі іноземного суду спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвала містить гербову печатку (а. с. 2).

Інші доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, а також ЦПК України є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 24 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта