Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №152/100/18

Постанова

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 152/100/18

провадження № 61-40460 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року у складі судді Славінської Н. Л. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Оніщука В. В., Копаничук С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, в розмірі 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Посилаючись на зміну законодавства щодо підвищення мінімальної заробітної плати та мінімального розміру аліментів, а також на те, що розмір стягнутих з відповідача аліментів є меншим за розмір, визначений статтею 182 СК України, і є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини, просила відповідно до положень статті 181 СК України змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до повноліття сина.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року у твердій грошовій сумі з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши їх у частці від доходу в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач надала належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту порушення прав дитини на її належне утримання, оскільки розмір сплачуваних відповідачем аліментів є недостатнім для утримання та розвитку дитини, і є меншим законодавчо визначеного мінімального розміру аліментів, що суперечить вимогам частини другої статті 182 СК України, оскільки прожитковий мінімум для дитини вікoм до 6 років з 01 січня 2018 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 1 492,00 грн на одну особу в розрахунку на місяць. У задоволенні вимог про зміну способу стягнення аліментів з дня звернення з цим позовом до суду суд відмовив, посилаючись на те, що у зазначеній справі спір стосується не призначення аліментів, а зміни способу їх стягнення. Крім того, суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України, оскільки вона стосується порядку зміни розміру аліментів судом, а не порядку зміни способу їх стягнення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 рокузалишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2, у якій він просить скасувати рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що вирішуючи вимоги про зміну способу присудження аліментів та їх розміру, суди попередніх інстанцій не урахували та не застосували положення статті 192 СК України, зокрема визначені у ній обставини, що враховуються судом при зміні розміру аліментів, а саме: не дослідили чи змінився його матеріальний стан, не надали належної правової оцінки наявності на його утриманні малолітньої дитини від іншого шлюбу та непрацездатного батька. Вказував на безпідставну зміну судами способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на стягнення їх у частці від його заробітку (доходу), оскільки він ніде не працює і має мінливий, нерегулярний дохід.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому вона зазначала, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з'ясували обставини справи та правильно застосували норми матеріального права, а тому оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня

2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 14 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частинами першою та другою статті 182 СК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році установлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з

01 січня 2018 року у розмірі 1 492,00 грн, з 01 липня - 1 559,00 грн, з 01 грудня -

1 626,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно вважав, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 500,00 грн, що стягується за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року, є недостатнім для задоволення потреб дитини.

Разом з тим, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що при вирішенні зазначеного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Суди попередніх інстанцій наведеного не урахували, а тому дійшли помилкових висновків про те, що при вирішенні даного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України, а відтак, змінюючи спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2, визначених за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 липня 2014 року, суди попередніх інстанцій не перевірили наявність підстав для зміни розміру аліментів, передбачених статтею 192 СК України, зокрема матеріального стану платника аліментів, не надали належної оцінки його доводам про зміну його сімейного стану (наявність дитини від іншого шлюбу) та перебування на його утриманні непрацездатного батька, а також матеріального стану позивача, наявність погіршення або поліпшення стану здоров'я когось із сторін чи дитини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та що відповідно частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 квітня

2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 червня

2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г.І. Усик