Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №206/4713/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 206/4713/17-ц

провадження № 61-48597св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Дніпровська міська рада, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дніпровської міської ради, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Управління державної реєстрації ГТУЮ у Дніпропетровській області), третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що у 2014 році вона звернулася до Дніпропетровської міської ради із клопотанням на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 жовтня 2014 року № 82/56 їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Після отримання рішення, нею здійснено всі необхідні дії для відведення земельної ділянки, а саме: розроблено та погоджено технічну документацію, отримано кадастровий номер (1210100000:096455:0265). У подальшому вона неодноразово зверталась до Дніпропетровської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її їй у приватну власність. Проте Дніпропетровська міська рада, порушуючи порядок та строки розгляду її клопотань, усіляко затримувала розгляд клопотання та взагалі не приймала будь-яких рішень. У той же час, їй стало відомо, що земельна ділянка, на яку їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з незрозумілих причин, зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2.

Дніпропетровська міська рада неодноразово приймала рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1. Втім, ОСОБА_2 рішення Дніпропетровської міської ради не виконував та нічого не робив з виділеною земельною ділянкою. Після прийнятого 29 жовтня 2014 року рішення № 82/56, ОСОБА_2 почав писати скарги про чинення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою. Незважаючи на наявність рішення від 29 жовтня 2014 року № 82/56, ОСОБА_2 домігся повторно отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, про що свідчить рішення Дніпропетровської міської ради від 26 листопада 2014 року № 85/58. На сьогодні ОСОБА_2 продовжує не реалізовувати своє право на отримання спірної земельної ділянки та лише чинить перешкоди іншим особам. 13 квітня 2017 року за рішенням Дніпропетровської міської ради № 344/19 ОСОБА_2 в черговий раз надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, при цьому у той же день, тобто 13 квітня 2017 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 83/19 про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2. Під час підготовки позовної заяви їй стало відомо, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 28 вересня 2016 року № 82/14 рішення Дніпропетровської міської ради від 29 жовтня 2014 року № 82/56, яким їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою визнано таким, що втратило чинність.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати незаконними та скасувати рішення Дніпропетровської міської радивід 28 вересня 2016 року № 83/14, скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 13 квітня 2017 року № 83/19, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 на земельну ділянку та зобов'язати Дніпропетровську міську раду на найближчій сесії розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі їй земельної ділянки.

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради від 28 вересня 2016 року № 83/14 "Про втрату чинності рішень міської ради від 29 жовтня 2014 року № 83/56, від 29 жовтня 2014 року № 82/56 щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) на АДРЕСА_1" у частині визнання таким, що втратило чинність рішення Дніпропетровської міської ради від 29 жовтня 2014 року № 82/56 "Про надання гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель у споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1". Скасовано рішення Дніпропетровської міської ради від 13 квітня 2017 року № 83/19 "Про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)". Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:09:455:0285, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 1252613612101, номер запису права власності 20495093.

Зобов'язано Дніпровську (Дніпропетровську) міську раду на найближчій сесії розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_1, для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада порушила строк та порядок розгляду клопотання позивача щодо надання земельної ділянки у користування, що виразилось у бездіяльності Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради, у той час як чинним законодавством чітко передбачений строк розгляду такого звернення (два тижні, за умови відсутності необхідності проведення додаткових експертиз), та вичерпний перелік рішень, що можуть бути прийнятими за відповідним зверненням (задовольнити, відмовити), що з огляду на викладені обставини, які встановлені судом, беззаперечно порушили права і законний інтерес позивача. Відсутність письмового рішення відповідача, прийнятого у передбачений чинним законодавством строк, щодо ініційованого позивачем питання, про задоволення та/або відмову, позбавило її у розумні/адекватні строки, без затримки домогтись вирішення питання, що стосувалось безпосередньо її законного інтересу, що є неприпустимим зі сторони держави. Відсутність такого рішення з боку Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради передувало прийняттю послідуючих рішень стосовно спірної земельної ділянки, що з урахування встановлених обставин у справі підлягають скасуванню.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018року рішення суду першої інстанції скасовано у частинах: скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 13 квітня 2017 року № 83/19 "Про передачу земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; скасування державної реєстрації за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:455:0285, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 1252613612101, номер запису права власності 20495093; зобов'язання Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради на найближчій сесії розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_1, для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. Змінено рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради від 29 жовтня 2014 року № 82/56 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту не може бути визнано нечинним, враховуючи, що цей ненормативний акт вже реалізований та вичерпав свою дію. Системний аналіз статей 116, 118 ЗК України дає підстави вважати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи оренду. Таким чином, у суду немає підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника, а отже, і порушеного права позивача, яка майнових прав на спірну земельну ділянку не набула. Крім того, ОСОБА_2 не залучений до участі у справі як відповідач.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Дніпровська міська рада, порушуючи порядок та строки розгляду клопотання позивача, усіляко затримувала розгляд клопотання та взагалі не приймала будь-яких рішень, тим самим, порушуючи її цивільні права. Апеляційним судом при винесенні постанови порушено норми матеріального права та засади цивільного судочинства щодо основних завдань цивільного судочинства: про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також її право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, передбачене частиною 1 статті 121 ЗК України, а також помилково встановлено, що судами не можуть скасовуватись рішення органів місцевого самоврядування.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність прав та інтересів позивача щодо земельної ділянки та підстав її отримання. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обставини встановлені судами

09 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.

29 жовтня 2014 року відповідно до рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради № 82/56 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1, та зобов'язано замовити у суб'єктів господарювання розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після його погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цей проект до міської ради для прийняття відповідного рішення. Строк дії рішення становить два роки з моменту його прийняття.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пояснювальної записки, ФОП ОСОБА_4 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської радивід 29 жовтня 2014 року 82/56, замовник - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з висновком Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 10 грудня 2014 року № 04-03/101214/2 визнано за можливе погодити проект із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до містобудівного висновку щодо відведення земельної ділянки Головного архітектурно-планувального Управління міської ради від 27 листопада 2014 року № 10/2589П3, відповідно до даних містобудівного кадастру за заявою ОСОБА_5 на містобудівній раді від 20 червня 2014 року № 108 розглянуто передпроектні пропозиції розміщення жилого будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1. У той же час, за результатами розгляду вказаних матеріалів управління вважає за можливе погодження за містобудівними вимогами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0868 га ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1.

Згідно з копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 1202090702014 від 11 грудня 2014 року, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0868 га, присвоєно кадастровий номер 1210100000:096455:0265.

26 листопада 2014 року рішенням Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради № 82/58 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

11 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради з клопотанням, в якому просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у приватну власність земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Додаток: проект землеустрою та витяг із Державного земельного кадастру.

30 червня 2017 позивач звернулась до Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради із цим же клопотанням повторно. Будь-яких рішень про задоволення або відмову у задоволенні клопотань, за результатами їх розгляду, на час розгляду справи до суду не надано.

28 вересня 2016 року рішенням Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради № 83/14 рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської радивід 29 жовтня 2014 року № 82/56 щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту та рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської радивід 29 жовтня 2014 року № 83/56 щодо надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту, визнано такими, що втратили чинність.

13 квітня 2017 року рішенням Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради № 344/19 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд на АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після його погодження, відповідно до чинного законодавства, подати цей проект до міської ради для прийняття рішення.

Того ж дня рішенням Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради № 83/19 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано земельну ділянку у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:09:455:0285, належить ОСОБА_2, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 1252613612101, номер запису про право власності 20495093, на підставі рішення органу місцевого самоврядування від 13 квітня 2017 року № 83/19.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що системний аналіз статей 116, 118 ЗК України дає підстави вважати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи оренду. Таким чином, у суду немає підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника, а отже, - і порушеного права позивача, яка майнових прав на спірну земельну ділянку не набула.

Разом із тим Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Нормативно-правове обґрунтування

у частині вимог про скасування рішення Дніпропетровської міської радивід 13 квітня 2017 року № 83/19, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 118 ЗК України, у редакцій, чинній на момент надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 118 ЗК України. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статті 118 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 118 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновкутакої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм, убачається, що орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має право вчинити лише такі дії, а саме: прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовити у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що спірна земельна ділянка, яка знаходиться на АДРЕСА_1, за заявою ОСОБА_1 вже сформована згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленим ФОП ОСОБА_4, яка є сертифікованим інженером-землевпорядником, за результатами проведення топографо-геодезичних робіт вирахувано площу земельної ділянки 0,0868 га, складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування, Управлінням Держземагентства у м.

Дніпропетровську Дніпропетровської області Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області від 10 грудня 2014 року № 04-03/101214/2 визнано за можливе погодити проект із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1210100000:09:455:0285, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1, оскільки Дніпровська міська рада не мала правових підстав для надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже була сформованою за заявою ОСОБА_1.

За таких обставин та з підстав, передбачених наведеними нормами права, правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, щовідсутність належної перевірки, формальний підхід до розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його погодження створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури надання дозволу на виготовлення документації землеустрою, пільгового порядку одержання ОСОБА_2 земельної ділянки поза передбаченою законом процедурою, а отже, з метою захисту порушених прав ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку сформована за її заявою та поданими документами, правильними є висновок суду першої інстанції про незаконність рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської радивід 13 квітня 2017 року № 344/19, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд на АДРЕСА_1,та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером undefined, оскільки надання органом місцевого самоврядування дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада всупереч застереженням, які містяться у частині 7 статті 118 ЗК України, розглядаючи клопотання ОСОБА_2, яке надійшло пізніше, не пересвідчилась у відповідності розташування об'єкта вимогам законодавства та не врахувала вимог норм законів та підзаконних актів, метою яких і є уникнення такого конфлікту між заінтересованими особами, так і положень Конституції України щодо обов'язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян, та, незважаючи на державну реєстрацію 11 грудня 2014 року проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1, тобто на те, що здійснено формування земельної ділянки з конкретно визначеними межами за відповідною фізичною особою (стаття 791 ЗК України, стаття 50 Закону України "Про землеустрій"), Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада всупереч наданих їй повноважень не ухвалила рішення, за наявності для тогозаконних підстав, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за зверненням ОСОБА_2, чим суттєво порушила права першого заявника на отримання у власність земельної ділянки.

Висновки суду апеляційної інстанції не відповідають аксіомі цивільного судочинства "Аequum et bonum est lex legum" - "Справедливість і благо є закон законів".

Верховний Суд вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції порушують права ОСОБА_1 на захист "законних очікувань" щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку, в межах дозволу та проекту землеустрою, оскільки вона вчинила юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на неї: отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розробила такий проект, за її заявою сформовано земельну ділянку (проведено реєстрацію у державному кадастрі земельних ділянок, присвоєно кадастровий номер), у зв'язку із чим, вона мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Проте надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

Таким чином, відсутність письмового рішення Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради, прийнятого у передбачений чинним законодавством строк, стосовного ініційованого позивачем питання, про задоволення та/або відмову, позбавило позивача у розумні/адекватні строки, без затримки домогтись вирішення питання, що стосувалось безпосередньо її законного інтересу, що є неприпустимим з боку держави.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд констатує порушення прав ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки у власність, оскільки позивач звернулася до суду за захистом майнового права на отримання конкретно визначеної земельної ділянки з її індивідуальними лінійними параметрами, що були визначені за її заявою, нею дотримано визначену законодавством процедуру отримання безоплатно у власність земельної ділянки.

Отже, з огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України.

Щодо відповідача у справі

у частині вимог про скасування рішення Дніпропетровської міської радивід 13 квітня 2017 року № 83/19 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою та скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 права на земельну ділянку

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та розгляду справи судом першої інстанції).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 та 2 статті 11 ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина 1 , 2 та 3 статті 51 ЦПК України).

Із матеріалів справи убачається, що позивач, звертаючись до суду із позовом, просила скасувати рішення Дніпропетровської міської радивід 13 квітня 2017 року № 83/19 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Проте відповідачами у справі є лише Дніпровська міська рада та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, а ОСОБА_2, якому передано у власність спірну земельну ділянку, реєстрацію права власності на яку просить скасувати позивач, не залучений до участі розгляді справи як відповідач, тоді як рішення суду у спірних правовідносинах впливає на його права та обов'язки.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на вимоги процесуального закону.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, рішення суду першої інстанції Верховний Суд не може залишити в силі, оскільки до участі у розгляді справи має бути залучений ОСОБА_2 як відповідач, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, так як судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених вище фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко