Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2018 року у справі №725/3732/17

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 725/3732/17

провадження № 61-38604св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави та територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року керівник Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави та територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 18 липня 2006 року № 248/6 територіальній громаді м. Чернівці видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - адміністративну будівлю літ. А загальною площею

832,4 кв. м, будівлю гаражу літ. "Б" площею 111,6 кв. м, огорожу № 1, № 2, погріб, що розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13 жовтня

2015 року № 555/20 нежитлові приміщення в будівлі літ. Б по АДРЕСА_1, загальною площею 99,22 кв. м передано Департаменту економіки міської ради для відновлення під житло, зобов'язано замовити і погодити проектно-кошторисну документацію, та завершити роботи щодо їх реконструкції впродовж двох років.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 лютого

2016 року № 72/3, нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, що були відновлені під житло, поновлено на балансі житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернівці та присвоєно номер - квартира АДРЕСА_2; дозволено внести зміни у реєстраційні записи у зв'язку зі зміною статусу частини нежитлових приміщень.

22 березня 2016 року на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 15 березня 2016 року № 144/5 ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 видано ордер на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Розпорядженням Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 05 квітня 2016 року № 50038, ОСОБА_2 передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2, на підставі якого 05 квітня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності серії НОМЕР_2 на зазначену квартиру.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради

від 25 квітня 2016 року № 261/7 змінено поштову адресу будинку у якому розташована спірна квартира, з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області

від 06 червня 2017 року у справі № 725/5369/16-ц, визнано незаконними та скасовано зазначені вище рішення та розпорядження органу місцевого самоврядування; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право спільної сумісної власності, видане Департаментом житло-комунального господарства Чернівецької міської ради серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2016 року на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Проте, незважаючи на скасування зазначених вище рішень та правовстановлюючих документів, повернення спірних приміщень територіальній громаді м. Чернівці є неможливим, оскільки відповідно до договору дарування, посвідченого 26 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войцехівським А. В., ОСОБА_2 відчужила 1/2 частку квартири

АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1. Право власності ОСОБА_1 на 1/2 зазначеної квартири зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на наведене, прокурор просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради нежитлові приміщення, які реконструйовані під житло (квартира АДРЕСА_2), та передати їх у власність територіальній громаді м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 січня 2018 року у задоволенні позову Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави та територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю прокурором позовних вимог. Зокрема, прокурор просив витребувати із незаконного володіння

ОСОБА_1 нежитлові приміщення, реконструйовані під житло (квартиру АДРЕСА_2), на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тоді як ОСОБА_1 набув право власності лише на 1/2 частку квартири

АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, який за своєю суттю є безоплатним договором, а власником іншої 1/2 частини є

ОСОБА_4, вимоги до якої про витребування належної їй частки квартири не заявлялися.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 січня 2018 року скасовано, та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави та територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судовими рішеннями у справі № 725/5369/16-ц встановлено, що спірні приміщення, які реконструйовані під житло (квартира АДРЕСА_2) протиправно вибули з власності територіальної громади м.

Чернівці унаслідок прийняття органом місцевого самоврядування незаконних рішень.

З огляду на те, що ОСОБА_1 належить лише 1/2 частина квартири АДРЕСА_2, відсутні підстави для витребування зазначеної квартири у ОСОБА_1, оскільки вона йому у повному обсязі не належить. Додатково суд зазначив, що витребування 1/2 частини квартири не є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки витребування ідеальної частки без її виділу та залучення до участі у справі іншого співвласника ОСОБА_4 є неможливим.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргазаступника прокурора Чернівецької області, у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги керівника Чернівецької місцевої прокуратури, витребувати з володіння ОСОБА_1 1/2 частину нежитлових приміщень, які реконструйовані під житло (квартира АДРЕСА_2) та передати у власність територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, та скасування попередньої реєстрації, а тому заявлений прокурором позов є єдиним ефективним способом захисту права власності територіальної громади м. Чернівці. Необгрунтованим є висновок апеляційного суду про неможливість задоволення позову з підстав того, що відповідачеві належить лише 1/2 ідеальна частка майна (право на майно) без його поділу, оскільки зазначене суперечить положенням статті 190 ЦК України, відповідно до якої майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина 2 статті 331 ЦК України). Набуття ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірної квартири внаслідок неправомірного відчуження її за безвідплатним договором є, відповідно до статті 338 ЦК України, підставою для витребування цього нерухомого майна на користь його власника - територіальної громади м. Чернівці. Безпідставними вважав і посилання апеляційного суду на необхідність залучення до участі у справі іншого співвласника спірної квартири - ОСОБА_4, оскільки реєстрація за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири визнана незаконною та скасована судовими рішеннями у справі № 725/5369/16-ц, і лише наявність арешту майна, накладеного на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 грудня 2016 року, є перешкодою для виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності за ОСОБА_4.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 18 липня 2006 року № 248/6 територіальній громаді м. Чернівці видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - адміністративну будівлю літ. А загальною площею 832,4 кв. м, будівлю гаражу літ. "Б" площею 111,6 кв. м, огорожу № 1, № 2, погріб, розташовану по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13 жовтня

2015 року № 555/20 нежитлові приміщення будівлі літ. Б по АДРЕСА_1, загальною площею 99,22 кв. м передано Департаменту економіки міської ради для реконструкції їх під житло, зобов'язано замовити і погодити проектно-кошторисну документацію, та завершити відповідні роботи впродовж двох років.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 лютого

2016 року № 72/3, нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, що були відновлені під житло, поновлено на балансі житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, присвоєно номер - квартира № 5; дозволено внести зміни у реєстраційний запис у зв'язку зі зміною статусу нежитлових приміщень.

15 березня 2016 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 144/5 затверджено протокол № 1/2016 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету Департаменту економіки Чернівецької міської ради

від 29 лютого 2016 року про видачу ордера ОСОБА_2, яка перебуває на квартирному обліку за місцем проживання з 28 вересня 2005 року у загальній черзі та з 17 грудня 2008 року у списку першочерговиків, у контрольному списку за місцем роботи за № 1, на двокімнатну квартиру

АДРЕСА_2, житловою площею 31,50 кв. м по АДРЕСА_2, склад сім'ї шість осіб.

22 березня 2016 року на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 15 березня 2016 року № 144/5 ОСОБА_2 на сім'ю з 6 осіб

(ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) виданий ордер на право зайняття двокімнатної квартири

АДРЕСА_2.

Розпорядженням Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради від 05 квітня 2016 року № 50038 передано ОСОБА_2 у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2, на підставі якого 05 квітня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності серії НОМЕР_2 на зазначену квартиру.

25 квітня 2016 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 261/7 змінено поштову адресу будинку, а саме: з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області

від 06 червня 2017 року у справі № 725/5369/16-ц:

- визнано незаконним та скасовано пункт 1 та пункт 2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13 жовтня 2015 року № 555/20 "Про передачу нежитлових приміщень для відновлення під житло"; рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09 лютого 2016 року № 72/3 "Про поновлення приміщень на балансі житлового фонду"; пункт 3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 15 березня 2016 року № 144/5 "Про видачу ордерів на житлову площу" у частині затвердження протоколу № 1/2016 спільного засідання адміністрації і профспілкового комітету Департаменту економіки Чернівецької міської ради від 29 лютого 2016 року, та видачі ордеру

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2;

- визнано недійсним ордер на право зайняття житлового приміщення серії МВК від 22 березня 2016 року № 9 на квартиру АДРЕСА_2, виданого ОСОБА_2 на сім'ю з 6 осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6);

- визнано незаконним та скасовано розпорядження Департаменту житло-комунального господарства Чернівецької міської ради від 05 квітня

2016 року № 50038, яким передано ОСОБА_2 у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2;

- визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право спільної сумісної власності, видане Департаментом житло-комунального господарства Чернівецької міської ради серії НОМЕР_2 від 05 квітня 2016 року на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4-26 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войцехівським А. В. та зареєстрований у реєстрі за № 5380, за умовами якого ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 1/2 частку квартири АДРЕСА_2.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника прокурора Чернівецької області підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року, частина 1 статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Прокурор, як на підставу заявлених позовних вимог посилався на те, що спірні нежитлові приміщення, які реконструйовані під житло (квартиру АДРЕСА_2), є власністю територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради (комунальною власністю) та вибули з її володіння поза волею власника, відповідач ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, а тому відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України наявні підстави для витребування спірних приміщень його володіння.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

За змістом частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до частин 5 , 8 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 червня 2017 року у справі № 725/5369/16-ц, встановлені преюдиційні при вирішенні зазначеної справи обставини, зокрема, що спірна квартира вибула з власності територіальної громади м. Чернівці внаслідок прийняття незаконних рішень органом місцевого самоврядування, тобто поза волею їх власника.

ОСОБА_1 набув право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, укладеного

26 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_2, а отже є його добросовісним набувачем.

За загальним правилом, встановленим частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Зважаючи на те, що судовими рішеннями у справі № 725/5369/16-ц, встановлені преюдиційні при вирішенні зазначеної справи обставини, зокрема, що спірне нерухоме майно вибуло з власності територіальної громади м. Чернівці поза її волею, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав територіальної громади шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє зазначеним майном без достатніх правових підстав, є ефективним.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Відповідно до частини 3 статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади

м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради нежитловий приміщень, які реконструйовані у квартиру АДРЕСА_2, апеляційний суд виходив з того, що відповідачеві на праві власності належить лише 1/2 частка зазначеної квартири, тоді як інший співвласник ОСОБА_4 до участі у справі не залучена, що унеможливлює захист інтересів територіальної громади міста Чернівці у обраний прокурором спосіб.

Зазначених висновків апеляційний суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб'єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об'єкта права власності відносно зазначеної множинності суб'єктів такого права.

Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об'єктом цивільних прав.

Правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.

Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об'єктом продажу (дарування) без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна.

Правовий аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, а тому установивши, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, отриманої ним безоплатно у дарунок від ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого

26 листопада 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Войцехівським А. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 5380, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що належна відповідачеві частка у спірному майні не є майном, визначеним індивідуальною ознакою, а тому не може бути витребувана за позовом прокурора на користь територіальної громади м. Чернівці.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що задоволення вимог прокурора про витребування з володіння ОСОБА_1 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 (нежитлових приміщень, які переведені під житло) на користь територіальної громади м.

Чернівці є належним та ефективним способом захисту та відновлення порушених прав територіальної громади, оскільки правові підстави набуття іншим співвласником ОСОБА_4 права власності на іншу 1/2 частку зазначеної квартири скасовані рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області

від 06 червня 2017 року у справі № 725/5369/16-ц, а тому не є необхідним звертатися з додатковим позовом про витребування у неї 1/2 частки спірної квартири.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами 1 , 4 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, зазначене відповідно до статті 412 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про задоволення позову керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави та територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради частково, витребування із володіння ОСОБА_1 та передачу у власність територіальної громади

м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради 1/2 частки квартири

АДРЕСА_2 (нежитлових приміщень, які переведені під житло).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результат вирішення касаційної скарги заступника прокурора Чернівецької області сплачений ним у зв'язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій судовий збір необхідно покласти на

ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з

ОСОБА_1 на користь Чернівецької обласної прокуратури на відшкодування судових витрат підлягає стягненню 20 686,43 грн (1 600,00 грн + 8 179,90 грн +

10 906,53 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2018 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави та територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна задовольнити частково.

Витребувати із володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради 1/2 частину нежитлових приміщень, які реконструйовані під житло (квартиру АДРЕСА_2).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_4) на користь Чернівецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910120, адреса місцезнаходження: вул. Кордуби, 21-А, м. Чернівці)на відшкодування сплаченого судового збору 20
686,43 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик