Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2018 року у справі №510/606/18

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 510/606/18

провадження № 61-44009 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_18,

представники позивачів - адвокат ОСОБА_13,

відповідачі - іноземна компанія «BYO LTD», іноземна компанія «ALBUS DENIZCILIK LTD. STI»,

представник іноземної компанії «BYO LTD», - адвокат Григоренко Юрій Сергійович,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Григоренка Юрія Сергійовича, який діє в інтересах іноземної компанії «BYO LTD», на ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 18 травня 2018 року в складі судді Сорокіна К. В. про забезпечення морської вимоги та на постанову апеляційного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року в складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ :

02 квітня 2018 року адвокат ОСОБА_13, яка діє в інтересах позивачів, звернулася до суду з позовом та просила стягнути солідарно з іноземної компанії «BYO LTD», іноземної компанії «ALBUS DENIZCILIK LTD. STI» на користь позивачів заборгованість із заробітної плати.

23 квітня 2018 року представник позивачів подала до суду заяву про забезпечення морської вимоги та з урахуванням уточнень від 17 травня 2018 року з метою забезпечення даного позову просила накласти арешт на судно т/х МАМБА Бі [МАМВА В], ІМО 9189706, прапор - Панама, порт приписки - Панама Сіті (далі - судно), яке перебуває в Ренійському морському торгівельному порту, а також заборонити капітану Ренійського морського порту, начальнику митного посту «Ізмаїльський» Одеської митниці ДФС та начальнику Ізмаїльського прикордонного загону Державної прикордонної служби України оформлювати відхід судна з Ренійського морського торговельного порту.

В обґрунтування заяви про забезпечення морської вимоги адвокат ОСОБА_13 зазначала, що судно перебуває в морехідному стані та може вільно залишити акваторію Ренійського морського порту й територію України, що унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 18 травня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року, вказану заяву задоволено, накладено арешт на судно, яке перебуває в Ренійському морському порту, та заборонено капітану Ренійського морського торгівельного порту, начальнику митного посту «Ізмаїльський» Одеської митниці ДФС, начальнику Ізмаїльського прикордонного загону Державної прикордонної служби України оформлювати відхід судна. Зобов'язано позивачів в якості виконання зустрічного зобов'язання внести на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області 151 054,07 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може істотного ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі є іноземними компаніями, які не мають представництв чи філій на території України, а також не мають іншого, окрім судна, рухомого чи нерухомого майна на території України, а тому наявні правові підстави для задоволення заяви про забезпечення морської вимоги.

11 вересня 2018 року адвокат ГригоренкоЮ. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення в частині задоволення заяви про забезпечення морської вимоги та просив скасувати їх як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також не ґрунтуються на обставинах справи. Зазначав, що суди не взяли до уваги, що в позивачів існують трудові правовідносини з іноземною компанією «ALBUS DENIZCILIK LTD. STI», яка управляє судном, а власником судна є іноземна компанія «BYO LTD», яка не має зобов'язань перед позивачами, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, яке належить «BYO LTD».

Судові рішення в частині зустрічного забезпечення позову сторонами не оскаржуються та не є в цій частині предметом касаційного розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито провадження в даній справі.

12 жовтня 2018 року адвокат ОСОБА_13 подала до Верховного Суду відзив на дану касаційну скаргу, в якому зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову в даній справі, а тому просила залишити каксаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що в квітні 2018 року адвокат ОСОБА_13, яка діє в інтересах позивачів, звернулася до суду з указаним позовом про стягнення заборгованості з заробітної плати та просила забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на судно та заборони вчиняти певні дії.

Судновласником є іноземна компанія «BYO LTD», судно знаходиться на території України, а саме в акваторії Ренійського морського порту.

19 грудня 2016 року страховий поліс № 50010653/2016-3 та страховий поліс № 51000742/2016-3 щодо страхування іноземною компанєю «BYO LTD» як судоновласником відповідальності перед третіми особами анульовано в зв'язку з порушенням нею умов проведення регістрової інспекції судна.

Іноземна компанія «BYO LTD» є нерезидентом, в неї відсутні представництва (філії) на території України, а також відсутнє на території України будь-яке рухоме та/або нерухоме майно, грошові кошти, крім судна.

Предметом позову в даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості з заробітної плати капітана, членів командного складу та інших членів екіпажу в зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна.

Відповідно до статті 2, частини другої статті 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10 травня 1952 року, ратифікованої Законом Уркаїни «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна Від 07 вересня 2011 року (далі - Конвенція), судно може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав стосовно морської вимоги.

Відповідно до пункту «m» статті 1 Конвенції морська вимога означає вимогу, що виникає, зокрема, на підставі заробітної плати капітана, офіцерів чи екіпажу судна.

Арешт може бути накладений на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до статті 4 Конвенції, арешт на судно може бути накладений з дозволу суду Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Відповідно до вимог статті 41 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту, зокрема, за рішенням суду.

Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересування, що здійснюється для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 КТМ України, під час перебування судна в морському порту України.

Відповідно до ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення морської вимоги, оскільки невжиття заходів забезпечення морської вимоги може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на судно в зв'язку з тим, що воно належить іноземній компанії «BYO LTD», а іноземна компанія «ALBUS DENIZCILIK LTD. STI», яка має заборгованість зі сплати заробітної плати, лише управляє ним, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною четвертою статті 3 Конвенції в разі дії договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику, саме фрахтувальник, а не зареєстрований власник, несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції. Положення цього пункту застосовуються до будь-якого випадку, коли особа, яка не є зареєстрованим власником судна, є відповідальною щодо морської вимоги, яка стосується цього судна.

У касаційній скарзі адвокат ГригоренкоЮ. С. зазначає, що судно ходить під прапором Панами, яка не є Договірною Державою Конвенції, а тому на вказане судно не поширюються положення Конвенції. Однак, указані доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно з частиною другою статті 8 Конвенції судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані в статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

Доводи касаційної скарги про відсутність належних доказів на підтвердження існування морської вимоги - заборгованості з заробітної плати - спростовуються наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості з заробітної плати від 05 травня 2017 року.

Представник відповідача також зазначає, що спір про стягнення заборгованості з заробітної плати не належить до юрисдикції судів України, однак указані доводи спростовуються положенням пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», відповідно до якого суди України можуть приймати до свого провадження та розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі має рухоме майно, на яке можна накласти стягнення. Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядається судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрації судна (частина п'ята стаття 30 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката ГригоренкаЮрія Сергійовича, який діє в інтересах іноземної компанії «BYO LTD», залишити без задоволення.

Ухвалу Ренійського районного суду Одеської області від 18 травня 2018 року про забезпечення позову та постанову апеляційного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат