Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №501/381/17

Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 501/381/17

провадження № 61-30992св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЧервинськоїМ. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області у складі судді Максимович Г. В. від 06 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д. від 13 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Чорноморське об'єднане УПФ Одеської області) звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_4, у якому просило стягнути з відповідача на його користь надміру отримані кошти у розмірі 2 681 грн 68 коп.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4, яка перебуває на обліку в Чорноморському об'єднаному УПФ Одеської області, звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Чорноморське об'єднане УПФ Одеської області зазначало, що при розрахунку пенсії відповідачу було враховано дані за червень 2002 року, які надані страхувальником при призначенні пенсії, що призвело до збільшення розміру пенсії.

Посилаючись на те, що при проведенні перевірки пенсійної справи ОСОБА_4 за результатами співставлення даних в автоматизованих системах було встановлено помилку ручного вводу, що призвело до переплати пенсії у розмірі 2 681 грн 68 коп., та відповідач відмовилась повертати переплату по пенсії, Чорноморське об'єднане УПФ Одеської області просило задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з недоведеності позивачем допущення відповідачем будь-яких порушень чи зловживань, які призвели до виникнення переплати, а також відсутності рахункової помилки.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу Чорноморського об'єднаного УПФ Одеської області відхилено, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Чорноморське об'єднане УПФ Одеської області проситьскасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що право Чорноморського об'єднаного УПФ Одеської області на отримання суми надміру сплачених пенсій передбачене статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, а у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

25 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд установив, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Чорноморському об'єднаному УПФ Одеської області та отримує пенсію.

04 липня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі.

При розрахунку пенсії відповідачу в її заробітну плату позивачем було враховано дані за 06 червня 2002 року, які були надані страхувальником при призначенні пенсії, що призвело до збільшення розміру пенсії, замість розміру пенсії 1 341 грн 69 коп., після перерахунку склав 1 344 грн 93 коп.

При проведенні перевірки пенсійної справи ОСОБА_4 було встановлено, що при проведенні перевірки за результатами співставлення даних в автоматизованих системах, відомості по заробітній платі не підтвердженні РЗО ДРЗДСС (помилка ручного вводу), що призвело до переплати пенсії у розмірі 2 681грн 68 коп.

ОСОБА_4 відмовилась повертати переплату по пенсії.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження рахункової помилки та недобросовісності набувача при отриманні коштів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. М. Коротун В. П. Курило