ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 396/269/18

провадження № 61-43408 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", подану його представником Негодою Сергієм Петровичем, на постанову апеляційного суду Кіровоградської області

від 26 липня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Дуковського О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування позову вказало, що 27 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ВАТ "Укрексімбанк"), який надалі перейменовано в

ПАТ "Укрексімбанк, та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 55207С17 про надання кредиту в сумі 30 000 доларів США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року. Кредит надавався на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру

використання - для оплати за житловий будинок, що знаходиться

на АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1554.

27 червня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є вказаний житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами.

ОСОБА_2, порушуючи зобов'язання за кредитним договором, не сплачував основний борг та проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення на 16 лютого 2008 року заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 358,08
доларів США.

22 серпня 2011 року у справі № 2-257/11 Кіровським районним судом

м. Кіровограда ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрексімбанк" заборгованості у розмірі 39 552,08 доларів США, що еквівалентно 315 772,75 гривень за курсом НБУ, та судові витрати.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, складеної 6 лютого 2018 року, позивачу стало відомо про те, що 4 березня 2014 року право власності на вказаний будинок зареєстровано за ОСОБА_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 16 квітня 2018 року, ухваленим у складі судді Шепетька В. І., позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 55207С17 від 27 червня 2007 року, укладеним між ПАТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_2, у розмірі 31
358,08 доларів США, з яких прострочена заборгованість в сумі 27 216,66 доларів США, прострочені проценти в сумі 4 141,42 доларів США, звернено стягнення на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оцінюючої діяльності - незалежним експертом - на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувано тим, що позичальник порушував умови кредитного договору, відповідно до умов договору позичальник плату за кредитом не здійснював і на 16 лютого 2018 року заборгованість за кредитним договором становить 31 585,08 доларів США, з яких прострочений борг - 21 216,66 доларів США, прострочена заборгованість за процентами - 4 141,42 доларів США, тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині позовних вимог про виселення зі спірного житлового будинку зареєстрованих осіб судом відмовлено.

У цій частині рішення суду у апеляційній інстанції не оскаржувалось.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня

2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у

справі № 396/1716/13-ц договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 червня 2007 року, розірвано. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями у АДРЕСА_1.

У подальшому постановою апеляційного суду Кіровоградської області

від 13 червня 2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року у

справі № 396/1716/13-ц в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок було скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання права власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з установлених постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 червня 2018 року обставин про те, що ОСОБА_1 право власності на вказаний жилий будинок не втрачала у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу з розстроченням платежу від 27 червня 2007 року, оскільки за умовами вказаного договору купівлі-продажу право власності виникає у покупця (ОСОБА_2) лише з моменту державної реєстрації договору та повного розрахунку, який ним здійснений не був.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент укладення іпотечного договору № 55207Z17 27 червня 2007 року ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок не набув і ОСОБА_1 укладенням зазначеного договору право власності на нього фактично і не втрачала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У серпні 2018 року ПАТ "Укрексімбанк", діючи через свого представника Недогоду С. П., подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня

2018 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував положення

статті 334 ЦК України щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно та не врахував, що договір купівлі-продажу спірного будинку нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 1554, а право власності на будинок на момент укладення договору іпотеки було зареєстровано у бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3, що підтверджує факт належності йому будинку на праві власності.

Також у скарзі вказано на незастосування судом апеляційної інстанції положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" щодо переходу прав і обов'язків за іпотекою до іншої особи, яка стала власником предмета іпотеки. Враховуючи, що суд першої інстанції встановив належність спірного будинку на час розгляду справи на праві власності ОСОБА_1, він ухвалив законне і обґрунтоване рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 8 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі і ухвалою цього ж суду від 10 червня

2020 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

27 червня 2007 року між ВАТ "Укрексімбанк", який надалі був перейменований у ПАТ "Укрексімбанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 55207С17 про надання кредиту у розмірі 30 000 доларів США з кінцевою датою погашення 26 червня 2028 року.

За умовами зазначеного кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався погашати кредит щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту, у сумах, визначених графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору), не пізніше 15 числа кожного місяця, та сплачувати за користування кредитом проценти у розмірі 12,5% річних щомісячно не пізніше 15 числа кожного місяця, але в усякому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 26 червня 2028 року (пункти 2.1,2.4.1,2.2.1,2.5.1 кредитного договору).

27 червня 2007 року для забезпечення виконання кредитних зобов'язань, що виникли між ВАТ "Укрексімбанк", який надалі був перейменовано у

ПАТ "Укрексімбанк", та ОСОБА_2, укладено іпотечний договір № 55207Z17, посвідчений нотаріально.

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за АДРЕСА_1. Право власності на предмет іпотеки підтверджено договором купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням платежу від 27 червня

2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н. М. та зареєстрований у Новоукраїнському відділені Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня

2007 року № 7844/36.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 серпня

2011 року у справі № 2-257/11 з ОСОБА_2 стягнено на користь

ПАТ "Укрексімбанк" заборгованість у розмірі 39 552,08 доларів США, що еквівалентно 315 772,75 гривень за курсом НБУ.

На 16 лютого 2018 року заборгованість за кредитом договором становила 31 358,08
доларів США, із них: прострочений борг - 21 216,66 доларів США, прострочена заборгованість за процентами - 4 141,42 доларів США.

З інформаційної довідки від 6 лютого 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна суди встановили, що 24 березня 2014 року право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1.

Підставою виникнення права власності є рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2013 року, відповідно до якого розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями з розстроченням платежу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н. М., зареєстрований в реєстрі

за № 1554. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (від 15 січня 2020 року № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Апеляційний суд Кіровоградської області, скасовуючи рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня

2018 року та відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив із того, що на момент укладення договору іпотеки право власності на предмет іпотеки не перейшло від ОСОБА_1 до іпотекодавця - ОСОБА_2, оскільки умовами договору купівлі-продажу від 27 червня 2007 року було передбачено перехід права власності після повної оплати зі сторони покупця, чого не відбулося.

Касаційний суд не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі у редакції Закону, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Таким чином, законодавством прямо було передбачено можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Суди встановили, що при укладенні іпотечного договору право власності іпотекодавця підтверджувалося договором купівлі-продажу житлового будинку з відстроченням платежу від 27 червня 2007 року № 1554, що був посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу в Кіровоградській області Українською Н. М. та зареєстрований в Новоукраїнському відділенні Ульяновського міжміського бюро технічної інвентаризації 27 червня 2007 року № 7844/36.

Таким чином, навіть за умови, що договір купівлі-продажу передбачав перехід права власності до іпотекодавця в майбутньому, можливість передання в іпотеку майна, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, прямо передбачена законодавством.

При цьому судами установлено, що іпотекодавцем виступив позичальник за кредитом, який є особою, що в силу статті 5 Закону України "Про іпотеку" подав докази набуття права власності на нерухоме майно після укладення договору іпотеки.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Також слід зазначити, що статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність судового рішення про визнання договору іпотеки недійсним, він є обов'язковим для виконання та породжує передбачені у ньому права і обов'язки. До того ж на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій іпотека зареєстрована у встановленому законодавством порядку, про що зроблені відповідні записи у державних реєстрах.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові з тієї підстави, що на момент укладення договору іпотеки до іпотекодавця не перейшло право власності на предмет іпотеки, є помилковим.

Погоджуючись із доводами касаційної скарги щодо помилкового висновку апеляційного суду про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, касаційний суд вважає передчасним залишення в силі рішення суду першої інстанції, так як рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд не перевірив.

Звертаючись із вказаним позовом, позивач зазначав про існування заборгованості за зобов'язанням у розмірі 31 358,08 доларів США, з яких 21 216,66 доларів США - основний борг та 4 141,12 доларів США - проценти за користування кредитом.

Вирішуючи справу про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен визначити загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки

(стаття 39 Закону України "Про іпотеку").

Частина 1 статті 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою

статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Строк дії кредитного договору, укладеного ПАТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_2, встановлений сторонами до 26 червня 2028 року.

Судами встановлено, що у 2011 році позивач звертався до Кіровського районного суду м. Кіровограда із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 серпня

2011 року у справі № 2-257/11 позов ПАТ "Укрексімбанк" задоволено та стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрексімбанк" заборгованість у розмірі 39 552,08 доларів США, що еквівалентно

315 772,75 грн за курсом НБУ.

У справі, що переглядається, суди не встановили, чи використав банк

у 2011 році право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У разі пред'явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у

статтях 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 84, 228, 229, 235, 263, 264 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні справи.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Переглядаючи справу, апеляційний суд належним чином не перевірив наданий банком розрахунок заборгованості та не встановив, чи відбулась зміна строку виконання основного зобов'язання, з урахуванням

статті 1050 ЦК України. Встановлення таких обставин має вирішальне значення для правильного визначення розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, на задоволення якої звертається стягнення на предмет іпотеки.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені недоліки не має, так як не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, не можна погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції з підстав вирішення питання про права та обов'язки ОСОБА_2, який не був залучений до участі у справі, оскільки вказані обставини не вливають на обсяг прав чи обов'язків ОСОБА_1, яка подавала апеляційну скаргу, а ОСОБА_2 в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не оскаржував.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, встановити, чи змінювало ПАТ "Укрексімбанк" строк виконання основного зобов'язання, встановити дійсний розмір заборгованості за основним зобов'язанням, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

З урахуванням необхідності визначення загального розміру вимог та усіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (стаття 39 Закону України "Про іпотеку"), суду варто звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, згідно з якими звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору та припиняє право кредитора нараховувати передбачені договором проценти і неустойку, оскільки у подальшому він має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня

2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

М. Ю. Тітов