Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2018 року у справі №759/2543/17
Ухвала КЦС ВП від 21.02.2018 року у справі №759/2543/17

Постанова

Іменем України

12 травня 2020 року

м. Київ

справа № 759/2543/17

провадження № 61-34563 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречуха Олег Ярославович, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Крачинський Сергій Станіславович,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство

«ОТП Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2017 року у складі судді Миколаєць І. Ю. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва

від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д.,

Оніщука М. І., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

16 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою

на рішення та дії головних державних виконавців відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи О. Я.,

Крайчинського С. С. (далі - державний виконавець Гречуха О. Я., державний виконавець Крайчинський С. С.).

В обґрунтування скарги зазначала, що 27 січня 2012 року державним виконавцем Крайчинським С. С. відкрито виконавче провадження

з примусового виконання виконавчого листа № 2-1156-1/10, виданого

13 травня 2011 року на підставі заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2010 року, яким з неї

та ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором

від 30 травня 2008 року № ML-009/321/2008.

08 жовтня 2013 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна: нежилого приміщення № 84-аптечні, лікувально-діагностичні заклади, загальною площею 95,4 кв м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» виготовило звіт про оцінку майна від 20 липня 2016 року № 16 047.

05 вересня 2016 року головним державним виконавцем Гречухою О. Я. призначено рецензування звіту про оцінку майна до приватного підприємства «Консалтингова група «Агро експерт», сертифікат

від 08 вересня 2014 року № 16891/14. Згідно із заявкою від 19 січня

2017 року № 952/9 нежилі приміщення направлено до державного підприємства «Сетам» для їх реалізації.

Вказувала, що нерухоме майно є предметом іпотеки за договором

від 30 травня 2008 року, а тому дії державного виконавця

Крайчинського С. С. щодо складання акту опису й арешту майна суперечать статтям 33, 41 Закону України «Про іпотеку», частині сьомій статті 51

Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, визначення вартості оцінки предмету іпотеки могло бути здійснено в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки

або за взаємною згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем,

які відсутні, тому дії державного виконавця Гречухи О. Я. щодо прийняття звіту про оцінку майна є незаконними.

Зазначала, що про наявність акту опису й арешту майна від 08 жовтня

2013 року дізналася 10 лютого 2017 року під час ознайомлення

з матеріалами виконавчого провадження, а тому строк на подання скарги на дії державного виконавця Крайчинського С. С. щодо складання акту опису й арешту майна від 08 жовтня 2013 року підлягає поновленню.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд: поновити їй строк для подання скарги на дії державного виконавця Крайчинського С. С. щодо складання акту опису й арешту майна від 08 жовтня 2013 року; визнати вказані дії державного виконавця неправомірними та скасувати акт опису

й арешту майна від 08 жовтня 2013 року; визнати неправомірними дії державного виконавця Гречухи О. Я. щодо прийняття звіту про оцінку майна від 20 липня 2016 року № 16 047 та недійсним звіт про оцінку майна

від 20 липня 2016 року № 16 047, а також зобов`язати державного виконавця Гречуху О . Я. призначити іншого оцінювача для визначення оцінки не рухомого майна в рамках виконавчого провадження № 30906248.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня

2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для звернення зі скаргою на рішення та дії державного виконавця відмовлено.

Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що строк для подання скарги було пропущено заявником без поважних причин, а наведені

ОСОБА_1 підстави для його поновлення безпідставні.

При цьому заявник не просить поновити їй строк на звернення зі скаргою щодо вимог, які стосуються звіту про оцінку майна від 20 липня 2016 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи

та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ознайомився з матеріалами виконавчого провадження

28 березня 2014 року, а копія звіту про оцінку майна від 20 липня 2016 року направлялася 04 серпня 2016 року на адресу ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Додані до скарги матеріали повернуто заявнику.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 19 лютого 2018 року відкрито провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 759/2543/17 із Святошинського районного суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 19 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 16 листопада 2017 року скасовано, справу передано до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі (провадження № 61-6697зпв18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року скасувати,

направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 06 червня 2018 року відкрито провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 759/2543/17 із Святошинського районного суду міста Києва, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій

не враховано, що акт опису й арешту майна від 08 жовтня 2013 року їй під підпис не вручався, про його наявність вона дізналася у лютому 2017 року,

що свідчить про наявність підстав для поновлення процесуального строку. Факт ознайомлення її представника з матеріалами виконавчого провадження не свідчить про те, що вказаний акт знаходився у матеріалах справи на момент ознайомлення з ними. При цьому копії відповідних документів боржник не отримував, у матеріалах справи відсутні докази отримання боржником чи його ознайомлення з актом опису й арешту майна.

Щодо позовних вимог, які стосуються звіту про оцінку майна від 20 липня

2016 року, зазначає, що строк подання скарги в цій частині не пропущено.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України

від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено,

що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку,

що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Положеннями статті 383 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно

до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини першої та другої статті 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася

або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися

про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови

про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом

або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин (частина перша статті 73 ЦПК України).

Згідноз частиною першою, другою статті 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи,

що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

У пункті 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна

(Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК України. Такі строки

є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві

не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад,

при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів

з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято

ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву

про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення,

така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

08 жовтня 2013 року державним виконавцем Крайчинським С. С. складено акт опису і арешту майна: нежилого приміщення № 84-аптечні, лікувально-діагностичні заклади, загальною площею 95,4 кв м, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просила поновити строк для її подачі, так як про наявність такого акту дізналася 10 лютого

2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Разом з цим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ознайомився

з матеріалами виконавчого провадження у березні 2014 року,

що боржником не спростовано (а. с. 71, т. 2).

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок

про те, що боржник, яка діяла через свого представника

(частина перша статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»

1999 року), дізналася або могла дізнатися про наявність акту опису і арешту майна від 08 жовтня 2013 року раніше дати, указаної у клопотанні про поновлення процесуального строку, яке викладено в поданій скарзі.

Посилання касаційної скарги на відсутність вказаного акту в матеріалах виконавчого провадження під час ознайомлення з ними є припущеннями ОСОБА_1 , бездоказовими, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Питання визначення вартості майна та його оцінки регламентовано

статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження».

На виконання частини четвертої вказаної статті державним виконавцем Гречухою О. Я. 04 серпня 2016 року направлено на адресу боржника копію звіту про оцінку майна боржника від 20 липня 2016 року (а. с. 56, т. 2)

Крім того, підставою призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для участі у виконавчому провадженні, стало подання ОСОБА_1 30 серпня 2016 року заперечення на результат оцінки нерухомого майна, а на постанову, якою було призначено експерта, боржником було подано скаргу.

Указане також спростовує доводи ОСОБА_1 щодо її необізнаності

зі звітом про оцінку майна боржника раніше 10 лютого 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій

про те, що законодавець не пов`язує процесуальний строк, встановленийстаттею 385 ЦПК України, із фактом отримання копій документів.

Такий строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновленя процесуального строку

для звернення зі скаргою на дії державного виконавця та залишив скаргу без розгляду, оскільки доказів поважності пропуску строку остання

не надала.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк