ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 653/4595/17

провадження № 61-46648св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М.Ю.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 19 липня 2018 року, постановлену у складі судді Венглєвської Н.Б., та постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Вейтас І.В., Бездрабко В.О., Радченка С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , з яким вона з 29 березня 1989 року перебувала у шлюбі. Від шлюбу має сина ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько її чоловіка - ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Разом з померлим постійно проживав та був зареєстрований її - чоловік ОСОБА_4 , що підтверджується записами домової книги та довідкою виконавчого комітету Генічеської міської ради. Її чоловік вважається таким, що прийняв спадщину після свого батька, але у зв`язку зі смертю не встиг її оформити. Крім її чоловіка, спадщину після ОСОБА_5 прийняла також його дружина - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також рідна сестра її чоловіка і дочка спадкодавця - ОСОБА_3 . Заявник вказує, що вона постійно проживала з чоловіком однією сім`єю, спочатку в квартирі АДРЕСА_1 разом з його батьками, а у подальшому - в іншій квартирі у цьому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 . Оскільки вони з чоловіком не були зареєстровані за однією адресою, нотаріус відмовив у оформленні спадщини, яка відкрилась після смерті її чоловіка.

Просила суд встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_4 - на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого оформлення прав на спадкове майно у нотаріальному порядку.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 19 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику її право на звернення до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.

Суд першої інстанції, залишаючи заяву про встановлення факту без розгляду, виходив з того, що з установлених обставин вбачається існування спору про право.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник мотивувала необхідністю оформлення спадщини після смерті останнього. Разом з цим, померлий ОСОБА_4 являється сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , після смерті якого до його спадкоємців також належали дружина ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та дочка ОСОБА_3 , яка є заінтересованою особою у цій справі. Спадщину після ОСОБА_5 ніхто зі спадкоємців юридично не оформив. З урахуванням встановленого судом кола спадкоємців, які мають право на спадкування як після ОСОБА_5 , так і після ОСОБА_4 , та зважаючи на заперечення щодо задоволення заяви, висловлені заінтересованою особою ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність спору про право, що відповідно до частини четвертої статті 315 ЦК України є підставою для залишення заяви без розгляду.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 19 липня 2018 року без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та законними.

Апеляційний суд заначив, що ОСОБА_1 хоча і звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , однак фактично встановлення даного факту їй необхідно для отримання права на спадкування після ОСОБА_5 - батька її чоловіка та заінтересованої особи ОСОБА_3 , яка заперечує таке право заявника. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлення даного факту може вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та залишив заяву без розгляду, що не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 19 липня 2018 року та постановою апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року скасувати, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність спору про право у відносинах між нею та ОСОБА_3 , оскільки встановлення факту постійного проживання з чоловіком заявнику необхідно для оформлення спадщини після нього, тоді як ОСОБА_7 є сестрою спадкодавця та не входить до кола його спадкоємців першої черги. Також заявник зазначає, що у справі достатньо доказів, які підтверджують факт її постійного проживання з чоловіком, зокрема, станом на момент відкриття спадщини, та яким не надана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Із заяви ОСОБА_1 судами попередніх інстанцій встановлено, що встановлення юридичного факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй необхідно для оформлення спадщини після нього.

ОСОБА_4 був сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , після смерті якого право на спадкування також мали дружина ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка спадкодавця ОСОБА_3 , яка є заінтересованою особою в цій справі.

Спадщину юридично не оформили ніхто із спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , до нотаріальної контори із заявою спадкоємці не зверталися, про що зазначено заявником у поданій заяві.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту другого розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX(набрав чинності 8 лютого 2020 року), касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і надалі процесуальні положення Кодексу щодо касаційного розгляду наведені у редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй необхідно для оформлення спадщини після останнього.

Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає у порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 315 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Судами встановлено, що заявник звернулася із заявою про встановлення факту постійного проживання з померлим спадкодавцем ОСОБА_4 для подальшого оформлення права на спадкування. Разом з цим, як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, із самої заяви про встановлення факту вбачається, що фактично заявник претендує на подальше оформлення спадщини, яка залишилась після смерті батька її чоловіка ОСОБА_5 . Останній як встановлено судами, мав і інших спадкоємців, зокрема, до кола спадкоємців належить донька померлого - ОСОБА_3 , яка заперечує проти задоволення заяви (заінтересована особа у цьому судовому процесі).

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми процесуального права, які регулюють питання розгляду заяв про встановлення юридичних фактів, касаційний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення заяви без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право. Залишення заяви без розгляду не позбавляє особу на право подання позову на загальних підставах.

Зважаючи на те, що заява залишена без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій не здійснювали її розгляд по суті, тому посилання заявника на наявність беззаперечних доказів її спільного проживання зі спадкодавцем та їх недослідження судами не впливає на законність судових рішень.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди ухвалили їх із додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401 у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 19 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов