Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №483/731/19

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 483/731/19

провадження № 61-1845св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник позивачів - ОСОБА_5 ,

відповідачі: виконавчий комітет Очаківської міської ради Миколаївської області, Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Серебрякової Т .В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, Міністерства оборони України про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 є пенсіонером і ветераном військової служби. У 2003 році ОСОБА_4 та членам його сім`ї на підставі рішення житлової комісії Очаківського гарнізону Миколаївської області від 19 грудня 2003 року про затвердження рішення житлової комісії військової частини про надання житлової площі згідно загальної черги, рішення житлово-побутової комісії при Очаківському міськвиконкомі Миколаївської області від 23 грудня 2003 року про рекомендацію виконавчому комітету міської ради про виділення квартири військовослужбовцю, рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області від 30 грудня 2003 року про надання квартири, придбаної за кошти Міністерства оборони України, було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності ними не було отримано, а державний реєстратор відмовив у реєстрації права власності на нерухоме майно, так як речове право на спірну квартиру зареєстровано за Міністерством оборони України, позивачі посилаючись на статтю 392 ЦК України просили суд визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року, з урахуванням ухвали Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 серпня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.

Визнаноза ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м, у тому числі кімната площею 8,1 кв. м, кімната площею 11,5 кв. м, кімната площею 18,2 кв. м, кухня площею 7,5 кв. м, вбиральня площею 1,1 кв. м, ванна кімната площею 2,7 кв. м, коридор площею 8,9 кв. м, вбудована шафа площею 1,4 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира була набута у власність на підставі договору купівлі-продажу Міністерством оборони України в особі військової частини А-1758, потім рекомендовано розподілити згідно черги позивачам. Нездійснення таких дій не повинно позбавляти позивачів права власності на квартиру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року скасовано.

У задовленні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області, Міністерства оборони України про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації.

Орган приватизації Міністерства оборони України не було залучено до участі у справі як відповідача.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Отже, позивачами обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права. Крім того, положення статті 392 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 483/731/19 з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга вмотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції невірно встановив обставини справи та надав неналежну оцінку доказам.

Позивачі звернулися до суду для захисту свого права власності на нерухоме майно у зв`язку із тим, що їхні права на квартиру не визнаються Міністерством оборони України та оспорюються, що є порушенням їх прав.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення дійшов помилкового висновку щодо неналежного способу захисту порушеного права обраного ними.

Апеляційний суд не перевірив дотримання строків на апеляційне оскарження особою, яка подала апеляційну скаргу, повторно прийняв апеляційну скаргу Міністерства оборони України, що свідчить про порушення норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 163674004 від 16 квітня 2019 року Міністерство оборони України в особі військової частини А-1758 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 01278 від 06 листопада 2003 року укладеним на Південній товарній біржі Очаківської філії Миколаївської області (а. с. 24).

Зі змісту витягу з протоколу № 39 засідання житлової комісії Очаківського гарнізону Миколаївської області від 19 грудня 2003 року, затвердженого начальником Очаківського гарнізону Миколаївської області, вбачається, що 19 грудня 2003 року затверджено рішення житлової комісії військової частини про надання житлової площі на підставі листа командира військової частини А1758 № 154/18/9-2107 згідно загальної черги майору ОСОБА_4 із складом сім`ї чотири особи, а саме квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 37,8 кв. м. із зняттям з квартирного обліку після отримання ордеру (а. с. 21-22).

Відповідно до протоколу засідання житлово-побутової комісії при Очаківському міськвиконкомі Миколаївської області № 6 від 23 грудня 2003 року, комісія рекомендувала виконавчому комітету міської ради виділити військовослужбовцю Очаківського гарнізону Миколаївської області ОСОБА_4 (склад сім`ї чотири особи) квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 26-27).

Рішенням виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області № 448 від 30 грудня 2003 року затверджено протокол № 6 від 23 грудня 2003 року житлово-побутової комісії при Очаківському міськвиконкомі Миколаївської області та надано житло військовослужбовцю Очаківського гарнізону ОСОБА_4 (склад сім`ї 4 особи) - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 18, 25-27).

На підставі ордера на житлове приміщення № 62 від 31 грудня 2003 року ОСОБА_4 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 надано право на зайняття житлового приміщення, а саме, квартири АДРЕСА_1 (а. с. 19).

25 липня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України щодо приватизації спірної квартири та 19 серпня 2017 року отримав відповідь щодо захисту своїх прав у судовому порядку (а. с. 85).

Згідно пенсійного посвідчення від 06 січня 2005 року ОСОБА_4 є ветераном військової служби (а. с. 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Звертаючись із позовом до суду про визнання права власності на спірну квартиру на підставі статті 392 ЦК України, позивачі пред`явили позовні вимоги до Міністерства оборони України та виконавчого комітету Очаківської міської ради Миколаївської області.

Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, як орган приватизації Міністерства оборони України не було залучено до участі у справі в якості відповідача й вимог щодо приватизації житла заявлено не було.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Розглядаючи спір, суд повинен з`ясувати усі обставини справи відповідно до обґрунтування позову, зміст позовних вимог та зв`язок між обґрунтуванням, вимогою та вибраним способом захисту.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у спосіб, обраний позивачами, а також, що положення статті 392 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на невірне застосування апеляційним судом статті 392 ЦК України безпідставне, оскільки зазначена норма права застосовується лише щодо власників, а позивачі не є власниками спірної квартири, таким власником є Міністерство оборони України, і таке їхнє право не оспорюється.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом було прийнято повторну апеляційну скаргу Міністерства оборони України з порушенням норм процесуального права, Міністерство оборони України зловживає своїми процесуальними правами, є безпідставними.

У серпні 2019 року Міністерством оборони України було подано апеляційну скаргу на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги.

У зв`язку з невиконанням ухвали апеляційного суду, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України було визнано неподаною та повернуто заявнику.

У листопаді 2019 року Міністерством оборони України було подано повторну апеляційну скаргу на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із наведенням поважних причин такого пропуску та поданням відповідних доказів на їх підтвердження. Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року поновлено Міністерству оборони України строк на апеляційне оскарження рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 липня 2019 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Відповідно до частини першої та другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Враховуючи наведені обставини, Верховний Суд вважає, що процесуальна поведінка Міністерства оборони України при поданні повторної апеляційної скарги не свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько