Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.06.2019 року у справі №360/1374/17

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа №360/1374/17

провадження № 61-37370св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., від 26 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

(далі -ПАТ «Укрсоцбанк», банк) звернулося до суду із позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 13 листопада 2007 року між банком та

ОСОБА_1 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії (з подальшим внесенням змін до нього), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 54 000 доларів США зі сплатою 14% річних та зі строком повернення до 12 листопада 2022 року.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17 травня 2017 року складала 63 888,12 доларів США, із яких: 42 608,80 доларів США - тіло кредиту; 21 279,32 доларів США - проценти за користування кредитом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області у складі судді Унятицького Д. Є. від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову

ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, однак така не підлягає стягненню, оскільки банк звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявила відповідач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», скасовано рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 450 від 13 листопада 2017 року у розмірі 45 689,47 доларів США, з яких 14 935,68 доларів США - заборгованість за тілом кредиту,

13 537,30 доларів США - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 13 040,88 доларів США - строкова заборгованість за відсотками та

4 175,51 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції,застосовуючи позовну давність, не взяв до уваги, що строк дії кредитного договору визначений сторонами до 12 листопада 2022 року та погашення кредиту відповідачкою мало відбуватися щомісячно, через що позовна давність повинна вираховуватися від кожного окремого простроченого платежу. Разом з тим, оскільки банк змінив умови повернення кредиту, пред`явивши письмову вимогу та встановивши строк дострокового виконання основного зобов`язання до 30 червня 2017 року, тому саме до цієї дати підлягає стягненню заборгованість у межах трирічної позовної давності по кожному із платежів, тобто з червня 2014 року, що становить 45 689, 37 доларів США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що починаючи з грудня місяця 2013 року вона не здійснює чергові платежі за кредитом та відсотками, а тому вважає, що строк виконання кредитного договору настав 11 січня 2014 року, з моменту несплати наступного платежу, отже починаючи з цього моменту почався перебіг позовної давності. Банк із цим позовом звернувся лише у липні 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з неї заборгованості.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 22 травня 2019 року зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії (з подальшим внесенням змін до нього), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 54 000 доларів США зі сплатою 14% річних та зі строком повернення до 12 листопада 2022 року.

29 травня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів протягом тридцяти днів з моменту пред`явлення вимоги, тобто до 30 червня 2017 року (а. с. 15).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 17 травня 2017 року складала 63 888,12 доларів США, із яких: 42 608,80 доларів США - тіло кредиту; 21 279,32 доларів США - проценти за користування кредитом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 4.4. кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобов`язань, визначених пунктами 3.3.2, 3.3.3, 3.3.7 - 3.3.13 цього договору, протягом більше 15 календарних днів підряд, або невиконання позичальником зобов`язань, визначених пунктами 3.3.4, 3.3.5 цього договору протягом більше 90 календарних днів підряд, та/або перевищення сумою простроченої заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору більш як на 10%, та/або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5% суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору, позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору у повному обсязі свою заборгованість за цим договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що випливають з цього договору, в тому числі: кредит, проценти за кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим договором.

Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України.

Судом установлено, що 29 травня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів протягом тридцяти днів з моменту пред`явлення вимоги, тобто до 30 червня 2017 року, таким чином банк змінив строк дії кредитного договору

з 12 листопада 2022 року на 30 червня 2017 року. Таким чином, звернувшись до суду із цим позовом про повернення усієї суми заборгованості у липні 2017 року, банк не пропустив строк позовної давності щодо усієї суми заборгованості.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги про пропуск банком позовної давності щодо усієї суми заборгованості є безпідставними.

У суді першої інстанції ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності (а. с. 47-50).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки останній платіж відповідач здійснила у грудні 2013 року, то з січня 2014 року почав перебіг позовної давності до наступних платежів.

Установивши, що у зв`язку із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості, банк змінив строк дії кредитного договору з 12 листопада 2022 року на 30 червня 2017 року, пред`явивши відповідну вимогу до позичальника, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості у межах трирічної позовної давності по кожному із платежів, тобто з червня 2014 року, що становить 45 689,37 доларів США, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк».

Таким чином позовна давність спливла до певних щомісячних платежів,

а не до всієї суми заборгованості, як помилково вважає скаржник.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2018 року - без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Київської області

від 26 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович