Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2018 року

м. Київ

справа №766/9981/17

провадження № 61-463св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 01 листопада 2017 року в складі судді Дорошинської В. Е., та на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року в складі колегії суддів Воронцової Л. П., Вейтас І. В., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позовних вимог указувала, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. З липня 2016 року вони з відповідачем не проживають однією сім'єю. Посилаючись на те, що вона перебуває у декретній відпустці, орендує житло, витрати по утриманню дитини відповідач не надає, просила стягнути з відповідача аліменти на дитину в сумі 2 000 грн та додаткові витрати в сумі 1 000 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 01 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 1 000 грн щомісячно та додаткові витрати в сумі 500 грн щомісячно з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із наявності та доведеності підстав для стягнення аліментів і додаткових витрат на дитину; визначаючи їх розмір, врахував стан здоров'я дитини та матеріальний стан відповідача.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів змінено шляхом збільшення з 1 000 грн до 1 500 грн щомісячно. При цьому апеляційний суд виходив із наявності у відповідача матеріальної можливості для сплати саме такої суми аліментів на дитину.

В частині вирішення позову про стягнення додаткових витрат на дитину рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити судові рішення в частині стягнення аліментів та збільшити їх розмір до 2 000 грн щомісячно. В частині вирішення позову про стягнення додаткових витрат на дитину рішення судів попередніх судових інстанцій позивач не оскаржує.

Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір аліментів не забезпечить достойний рівень життя дитини.

12 січня 2018 року суддею Верховного Суду відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 січня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом касаційного розгляду в даній справі є рішення апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року в частині стягнення аліментів на дитину.

Суди встановили, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_4

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої - третьої статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 184 СК України суд за заявою одержувача аліментів може визначитирозмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.

Відповідно до приписів частини першої статті 182 СК України під час визначення розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша статті 184 СК України передбачає визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на дитину в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач не має постійного місця роботи та постійного заробітку.

Ураховуючи встановлені судом обставини про матеріальний стан відповідача, розмір витрат, які несе позивач на утримання дитини, виходячи з того, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, апеляційний суд визначив розмір аліментів на дитину з батька у відповідності до встановлених обставин, що мають значення для вирішення цього питання, та вимог закону.

Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, зокрема, щодо її витрат на оренду житла, не заслуговують на увагу, оскільки ці витрати не входять до витрат на утримання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 07 грудня 2017 року в частині стягнення аліментів на дитину залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. Є Червинська