Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.01.2020 року у справі №127/9143/19
Постанова КЦС ВП від 12.02.2025 року у справі №127/9143/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 127/9143/19

провадження № 61-1755св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 09листопада 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 січня 2014 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (далі - ПАТ «Імексбанк», банк) укладений договір № 1150002693 «Про приєднання до Публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року», за умовами якого загальна сума депозиту ОСОБА_1 становила 5 481,00 дол. США із строком розміщення вкладу 396 днів, щомісячна ставка - 11 %.

26 січня 2015 року ПАТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Позивач неодноразово звертався до банку з вимогами про повернення вкладу та процентів, однак банк такі вимоги не виконав.

Посилаючись на те, що ПАТ «Імексбанк» порушило права позивача на належну якість банківських послуг, чим завдало йому майнової шкоди у розмірі 114 120,00 грн; ОСОБА_2 є одноосібним власником істотної участі банку, а отже відповідачем у цій справі, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 119 119,82 грн, з яких: 104 650 грн - майнова шкода з урахуванням індексу інфляції; 9 469,82 грн - 3 % річних; 5 000,00 грн - моральна шкода.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2020 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Покладення відповідальності за зобов`язаннями банку на власників істотної участі у випадку визнання його неплатоспроможним, не є автоматичною. Така відповідальність може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників. Таким чином, особа, яка вимагає відшкодування шкоди власниками істотної участі банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння шкоди зазначеними особами, внаслідок дій або бездіяльності, розмір зазначеної шкоди.

Позивач не довів наявність правових підстав для стягнення з відповідача, як власника істотної участі, збитків, зокрема, вини ОСОБА_2 та причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю та ліквідацією банку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог, та відповідно, відсутність правових підстав для задоволення позову.

Однак, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки, розглянувши справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про день, час та місце розгляду справи, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог за недоведеністю (позивач не довів можливість застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки не довів наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення), суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь коштів як збитків, завданих, на думку позивача, неправомірними діями відповідача стосовно до банку. Водночас такими діями збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачу; позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , проте помилився стосовно мотивів такої відмови, що є підставою для зміни постанови апеляційного суду в мотивувальній частині.

Короткий зміст заяви про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами

13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що після ухвалення зазначеної постанови, 06 вересня 2020 року він отримав лист Національного баку України від 25 серпня 2020 року № 20-000644724 про відмову у наданні відповіді на його звернення щодо надання інформації про невідкладні заходи, які згідно з чинними правовими нормами власники істотної участі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Акціонерного товариства «Дельта Банк», Акціонерного товариства «Імексбанк», Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» зобов`язані були вчинити для поліпшення фінансового стану банку та запобігання настання неплатоспроможності та які заходи власники істотної участі кожного із зазначених банків не вчинили.

Відмову у наданні зазначеної інформації Національний банк України обґрунтовував забороною розкриття банківської таємниці, тобто підтвердив неможливість надання позивачем суду інформації про істотні обставини для справи.

Крім того, ОСОБА_1 посилався на те, що 05 жовтня 2020 року він

отримав копію постанови Верховного Суд від 05 червня 2019 року у справі

№ 757/21639/15-ц, яка є неналежним доказом та на яку, на його думку, помилково посилався апеляційний суд у постанові від 31 серпня 2020 року, що також є нововиявленою обставиною, оскільки не була відома позивачу на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Також нововиявленою обставиною заявник вважає те, що йому не було відомо що цивільним законодавством України не визначено, що вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчиненого нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу чи необережності, і, що на підставі цього визначення вини особи не може визначатися її вини за здійснення цивільного правопорушення, та її доказування особою, яка вимагає покладення відповідальності на цю особу за вчинення нею певного цивільного правопорушення.

Зазначені істотні обставини для вирішення справи стали відомі позивачу лише після отримання судового рішення суду апеляційної інстанції.

Значення вини, як суб`єктивного елементу відповідальності, зазначене у постанові апеляційного суду, аналогічне неведеному у статтях 2, 23 Кримінального Кодексу України (далі - КК України) застосування яких, в силу вимог частини четвертої статті 3 КК України, заборонено.

Посилаючись на наведене, заявник просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є істотними для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, а тому не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не дають підстав для перегляду і скасування постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2024 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції вирішуючи його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не звернув уваги на те, що тільки після отримання повного тексту зазначеної постанови йому стало відомо про посилання суду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/21639/15-ц, яка на думку заявника, є «недійсною» та відповідно до частини першої статті 216 ЦК України не створює жодних правових наслідків, а отже помилково була застосована апеляційним судом під час вирішення спору по суті. Зазначені обставини, на думку заявника, відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України є нововиявленими.

Висновок суду про те, що мотиви апеляційного суду, з якими безпосередньо пов`язані обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, були змінені постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року (провадження № 161-15145св20), а отже доводи заявника втратили правове значення та не впливають на оцінку обставин справи, є помилковими. Оскільки мотиви апеляційного суду, викладені в редакції згаданої постанови Верховного Суду, стосуються зобов`язань пов`язаної з банком особи перед банком, а у листі Національного банку України від 25 серпня 2020 року № 20-000644724 зазначено, що відповідно до офіційних прес-релізів власником істотної участі АТ «Імексбанк» не було вжито достатніх і своєчасних заходів для поліпшення фінансового стану банку та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства України, зокрема щодо виконання зобов`язань з підтримки ліквідності установи для забезпечення виконання зобов`язань перед вкладниками та/або приведення нормативів банку мінімального встановленого рівня в узгоджені строки. А тому доводи заявника не втратили правового значення та впливають на оцінку обставин справи, а отже є підставою для внесення додаткових змін у мотивувальну частину постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року під час її перегляду за нововиявленими обставинами.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що згаданий лист Національного банку України міг бути поданий до суду під час вирішення справи судом першої інстанції, оскільки цей лист датований від 25 серпня 2020 року, а рішення суду було ухвалене 04 травня 2020 року.

У постанові від 08 грудня 2021 року у цій справі (провадження № 61-15145св20) Верховний Суд безпідставно встановив, шо позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь грошових коштів як збитків, заданих, на думку позивача, неправомірними діями відповідача стосовно банку. Водночас такими діями збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачу.

Суд касаційної інстанції не зазначив, якими нормами права обґрунтовано позовні вимоги заявника, натомість урахував обставини справи № 761/45721/16-ц та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року, у зазначеній справі, щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», водночас не звернув уваги на те, що позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги нормами цього Закону. А тому, дійшов помилкового висновку про те, що висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є правильним.

У червні 2024 року до Верхового Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кобелєв О. О., у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Русинчуку М. М., судді, які входять до складу колегії: Гудима Д. А., Краснощоков Є. В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д., у зв`язку з відставкою судді Русинчука М. М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Приморського районного суду м. Одеси матеріали цивільної справи № 127/9143/19; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У червні 2024 року матеріали справи № 127/9143/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд апеляційної інстанції встановив, що 14 липня 2014 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ «Імексбанк», уклавши договір № 1150002693 «Про приєднання до Публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року», відповідно до умов якого загальна сума депозиту ОСОБА_1 становила

5 481,00 дол. США із строком розміщення вкладу 396 днів, щомісячна ставка - 11%.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Імексбанк», згідно з яким в ПАТ «Імексбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію з 27 січня 2015 року.

У постанові Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорій неплатоспроможних» № 50 основною причиною віднесення АТ «Імексбанк» до категорії неплатоспроможних зазначено погіршення показників діяльності після віднесення до категорії проблемних через невжиття ПАТ «Імексбанк» заходів з приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Імексбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 27 травня 2015 року № 105 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Імексбанк» та призначено уповноважену особу на ліквідацію банку. Публікація відомостей про ліквідацію ПАТ «Імексбанк» відбулася 29 травня 2015 року у газеті «Голос України» № 94.

Станом на 26 січня 2015 року до сплати на користь позивача належав вклад у розмірі 86 654,64 грн та відсотки за користування грошовими коштами в сумі 5 043,23 грн, а всього 91 697,87 грн.

22 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримав відшкодування вкладу в сумі 91 040,81 грн.

Доказів звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою про внесення змін до реєстру акцептованих вимог вкладників в частині здійснення АТ «Імексбанк» додаткового відшкодування, будь-яких звернень з питань розрахунку належної до відшкодування йому суми або наявності спору щодо виплаченої позивачу суми, матеріали справи не містять.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21), пункт 34.1.1).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункт 26).

Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18), пункти 27, 28).

Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, § 40).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами, апеляційний суд, належним чином оцінивши доводи заявника, обґрунтовано виходив з того, що вказані ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими, у розумінні статті 423 ЦПК України, а отже не дають підстав для перегляду і скасування зазначеного судового рішення.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією.

Водночас звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, фактично, заявник повторно оскаржує постанову Одеського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, змінену постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року (провадження 61-15145св20), зокрема з підстав неправильного застосування положень Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також помилкове врахування судом апеляційної інстанції під час вирішення спору по суті висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2019 року у 757/21639/15-ц стосовно визначення поняття вини, і не зазначає обґрунтованих доводів щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішенні його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець