Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.01.2022 року у справі №568/525/21
Ухвала КЦС ВП від 20.09.2021 року у справі №568/525/21

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 568/525/21

провадження № 61-14463св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Дяденчук Анатолій Іванович, на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення майнового комплексу овочесушильного-консервного заводу, загальною площею 691,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1250861756258, та заборони ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна.

Вимоги заяви мотивовано тим, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

ОСОБА_1 зазначав, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики (розпискою), якою було затверджено мирову угоду, яка власне і слугувала підставою для набуття ОСОБА_2 спірного майна у власність, скасована постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначене, на думку позивача, спростовує законність підстав вибуття нерухомого майна з його власності.

ОСОБА_1 вважав, що він як власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 568/525/21 відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не доведено тієї обставини, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Саме лише посилання в заяві на обставини справи та норми чинного законодавства України, які регулюють дані правовідносини, без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову щодо спірного нерухомого майна спричинить подальше його відчуження, не свідчить про недобросовісність дій відповідачів.

Заявником у поданій заяві не обґрунтовано необхідності застосування вказаних ним видів забезпечення позову; всупереч вимогам статті 150 ЦПК України не доведено співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення майнового комплексу овочесушильного-консервного заводу, загальною площею 691,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1250861756258, та заборонено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне йому спірне нерухоме майно, заявник посилався на те, що майно вибуло з володіння поза його волею.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки предметом спору є вимога про витребування нерухомого майна, то такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірне майно та заборона вчиняти дії щодо відчуження цього майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки спірне майно фактично перебуває у їх власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2021 року ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Дяденчук А. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки не врахував, що заявник не надав до суду жодних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог і необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Дяденчук А. І., на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, витребувано з Радивилівського районного суду Рівненської області цивільну справу № 568/525/21.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

01 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір про переуступку права вимоги за розпискою від 19 квітня 2016 року, складеною ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_7 грошових коштів.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 , як правонаступник на підставі договору про уступку права вимоги боргу, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення боргу у сумі в розмірі 35 000,00 дол. США (справа № 127/4224/17).

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 подав клопотання про визнання укладеної між сторонами мирової угоди та закриття провадження у справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня

2017 року визнано мирову угоду, укладену 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення боргу, на таких умовах:

«1. ОСОБА_1 визнає свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на день подання позовної заяви 20 лютого 2017 року, згідно з курсом Національного банку України становить 270 261,80 грн.

2. Сторони домовляються між собою, що по зазначеній мировій угоді ОСОБА_1 у рахунок сплати суми боргу зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 наступне нерухоме майно:

- приміщення на АДРЕСА_1 , що складається з цегляного приміщення літери а1-І, а2-І (в реєстрі прав власності на нерухоме майно літера Б-1) майнового комплексу овочесушильно-консервного заводу, загальною площею 691,6 кв. м, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору міни від 03 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В. І., зареєстрованого в реєстрі № 4668, право власності зареєстровано комунальним підприємством «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним номером майна 5922542, частка 1/1;

- будівлю котельні, літера б2-І, загальною площею 446,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Радивилівського районного округу Гордійчуком В. І., зареєстрованого в реєстрі № 2494, право власності зареєстровано комунальним підприємством «Радивилівське районне бюро технічної інвентаризації» 11 жовтня 2005 року, реєстраційний номер майна 2315385, частка 1/1.

3. Судові витрати, понесені ОСОБА_2 , залишити за ОСОБА_2 »

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_6 про стягнення боргу закрито у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року прийнято відмову представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 від апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання мирової угоди, провадження у справі закрито.

Скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 червня 2017 року у справі 127/4224/17.

Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року скасовано, справу № 127/4224/17 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволеночастково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року скасовано, а справу № 127/4224/17 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційний суд встановив, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка від 27 листопада 2020 року) приміщення майнового комплексу овочесушильного-консервного заводу, загальною площею 691,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2018 року № 1688 таким особам: 1/3 частка ОСОБА_3 , 1/3 частка - ОСОБА_4 , 1/3 частка - ОСОБА_5 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс20), постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 361/3399/20 (провадження № 61-16483св20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21).

Частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо накладення арешту на приміщення майнового комплексу овочесушильного-консервного заводу, загальною площею 691,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тазаборони ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинятибудь-які діїщодовідчуженнянерухомогомайна, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості вимог заяви ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відповідно до статей 149 150 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що приміщення майнового комплексу овочесушильного-консервного заводу було набуто ОСОБА_2 на підставі мирової угоди, укладеної 18 квітня 2017 року між ним та ОСОБА_1 у справі № 127/4224/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за розпискою, яку в подальшому було скасовано постановою Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2019 року.

Так, Вінницький апеляційний суд у постанові від 27 грудня 2019 року встановив, що суд першої інстанції, затвердивши умови укладеної мирової угоди та визнавши перехід права власності до ОСОБА_2 на нерухоме майно, що не було предметом спору, порушив норми процесуального права.

Також суд першої інстанції не перевірив, чи був ОСОБА_1 поінформований про наслідки укладення мирової угоди, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують права останнього, оскільки мирова угода фактично звелась до позбавлення його права на власність.

Крім того, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 був кредитором у цих правовідносинах, а також, що заява про затвердження мирової угоди не містить підписів усіх учасників справи, зокрема ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно у справі, яка переглядається у порядку касаційного провадження, у квітні 2021 року, тобто після скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 18 квітня 2017 року постановою Вінницького апеляційного суду від 27 грудня 2019 року.

Апеляційний суд встановив, що приміщення майнового комплексу овочесушильного-консервного заводу, загальною площею 691,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , по 1/3 частки кожному, на підставі договору купівлі-продажу від 02 квітня 2018 року № 1688.

Врахувавши те, що разом із пред`явленням позову про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно та заборону його відчуження, яка обгрунтована існуванням судового рішення, яким скасовано підставу для вибуття нерухомого майна із власності ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі.

Відповідачі не спростували факт існування вірогідності того, що вони можуть вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, розпорядження вказаним майном, що може призвести до безконтрольного збільшення кола осіб, які можуть претендувати на спірне майно, що не лише ускладнить, але й зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що вжиття заходів забезпечення позову з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та його відчуження жодним чином не створює перешкоди та обмеження можливостей відповідачів як власників майна користуватися цим майном, та не призведе до невідворотних наслідків.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для ефективного захисту прав позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не надано жодних належних доказів, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову, спростовуються наявністю, зокрема постанови Апеляційного суду Вінницької області від 27 грудня 2019 року у справі № 127/4224/17.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року у справі № 127/4224/17, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики (розпискою) від 19 квітня 2016 року у розмірі 10 000,00 дол. США.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично захистив своє порушене право у судовому порядку, а тому посилання ОСОБА_1 на необхідність вжиття заходів забезпечення позову під час дослідження питання законності підстав для вибуття нерухомого майна з його власності та можливість повернення цього майна є обґрунтованими.

Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна та заборона його відчуження у справах, у тому числі, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом, зокрема, справи № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21, постанова від 09 грудня 2021 року), справи № 161/13664/20 (провадження № 61-1680св21, постанова 31 березня 2021 року), справи № 757/63060/19-ц (провадження № 61-844св21, постанова від 11 березня 2021 року).

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки зводяться до необхідності встановлення обставин, яким суд вже надав відповідну правову оцінку.

Посилання ОСОБА_5 на безпідставне накладення арешту на нерухоме майно ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, зокрема статей 149 150 ЦПК України, і зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі надавати оцінку чи переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 , від імені якого діє адвокат Дяденчук Анатолій Іванович, залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 29 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк