Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.11.2018 року у справі №369/891/18
Постанова КЦС ВП від 12.01.2022 року у справі №369/891/18

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 369/891/18

провадження № 61-68св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, стягнення грошової компенсації Ѕ частини нерухомого майна.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 16 серпня 1986 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01 грудня 2006 року.

Після розірвання шлюбу сторони припинили спільне проживання.

У 2011 році стосунки сторін покращились, вони почали періодично проживати разом у неї у місті Черкаси або у відповідача в місті Києві.

З 01 грудня 2011 року вони прийняли рішення постійно проживати разом однією сім`єю, вести спільне господарство, мати взаємні права та обов`язки, спільний бюджет і проживали разом до 02 грудня 2013 року, поки відповідач не повідомив про те, що почав одночасно підтримувати стосунки з іншою жінкою, від якої у нього є син ОСОБА_4 , 2008 року народження, і вона знову чекає дитину від нього, яку вона повинна народжувати у грудні 2013 року, після чого вони планують зареєструвати шлюб.

За час їх спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року ними за спільні кошти та для спільного використання на ім`я відповідача було придбано нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0600 га за 48 258,00 грн і квартиру за 149 670,00 грн.

Їй стало відомо, що відповідач відчужив указане майно своєму батьку, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з наведеним просила:

- встановити факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу у період із 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року;

- стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання однією сім`єю без шлюбу у період із 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, а саме: земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0434 з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 98 964,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна, набутого ними за час проживання однією сім`єю без шлюбу у період з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, а саме: земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0434 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 98 964,00 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що:

- відповідач визнав факт проживання разом із позивачкою у період з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року. Дана обставина була також підтверджена показаннями свідка ОСОБА_5 ;

- судом було встановлено факт проживання сторін однією сім`єю без шлюбу з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року та враховуючи те, що стаття 74 СК України відсилає автоматично і до статті 60 СК України, якою визначено презумпцію набуття майна у спільну сумісну власність за час шлюбу, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0434, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, були набуті сторонами у спільну сумісну власність за час їх спільного проживання сім`єю без шлюбу;

- факт отримання позивачем доходів за час проживання сторін однією сім`єю без шлюбу з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року вказує на її участь у формуванні сімейного бюджету з відповідачем. Вартість спірного нерухомого майна на час його купівлі склала 197 928,00 грн. Оскільки судом було встановлено, що зазначене майно було відчужене відповідачем іншій особі, здійснити поділ у натурі даного майна неможливо;

- у порядку частини четвертої статті 71 СК України за ініціативою позивача, за її згодою, суд вважає за можливе в порядку поділу спільного сумісного майна сторін, нажитого ними за час проживання однією сім`єю без шлюбу у період з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частини цього майна у розмірі половини витрачених коштів на його придбання, а саме 98 964,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участь у справі, ОСОБА_3 оскаржила рішення в апеляційному порядку, посилаючись на те, що судом вирішено питання про її майнові права, оскільки в означений ОСОБА_1 період з відповідачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме вона, а не позивачка.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і порушив положення статті 51 ЦПК України, оскільки не залучив до участі у справі ОСОБА_3 , майнові права якої можуть бути порушені

ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанцїі

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року касаційну каскаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що:

- предметом судового розгляду в цій справі є встановлення факту проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року , який в цей період не перебував у зареєстрованому шлюбі, а також спір щодо нерухомого майна, придбаного ними за цей час;

- апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, спір по суті не вирішив та ухвалив судове рішення на припущеннях щодо можливого порушення прав ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- ОСОБА_3 , оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ухвалене в даній справі, зазначала, що ним вирішено питання про її майнові права, посилаючись на те, що з 09 травня 2007 року вона та відповідач ОСОБА_2 почали проживати разом однією сім`єю, а 28 лютого 2014 року уклали шлюб, тобто у період з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, позивачка ОСОБА_1 не могла проживати з відповідачем. При цьому спірне майно було набуто саме нею з відповідачем під час їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за спільні кошти;

- оцінюючи надані ОСОБА_3 докази у їх сукупності з показаннями свідків на предмет того, що у спірний період саме вона проживала із ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у заявлений позивачем ОСОБА_1 період з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_2 перебував саме з ОСОБА_3 , з якою у нього склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, унаслідок чого оскаржуваним рішенням дійсно порушуються її права;

-визнання факту спільного проживання відповідачем та показання свідка ОСОБА_5 , який є племінником відповідача, тобто заінтересованою особою, було недостатньо для задоволення позову, оскільки будь-яких інших доказів того, що у період із 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, у ОСОБА_2 з ОСОБА_1 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю і вони мали взаємні права та обов`язки відносно один одного, матеріали справи не містили, навпаки навіть з позовної заяви вбачалось, що ОСОБА_2 у спірний період мав стосунки з іншою жінкою - ОСОБА_3 .

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- апеляційний суд не врахував, що саме на ОСОБА_3 , як на особу, яка заявила про порушення її майнових інтересів, був покладений обов`язок доведення того, що саме вона постійно проживала з відповідачем у спірний період, а не періодично приїздила з ним на свята до своїх батьків у місто Черкаси; спірне майно набувалося саме за її спільні з відповідачем кошти та за рахунок їх спільної праці; вона з відповідачем мали спільний бюджет; вони з відповідачем вели спільне господарство та мали спільний побут, а також взаємні права та обов`язки; таке майно придбавалося в інтересах саме їхньої сім`ї$

- ОСОБА_3 не надала жодних належних доказів на підтвердження вищезазначених обставин. Водночас вона надала докази спільного проживання із відповідачем, більше того, останній визнав, що саме з нею проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірний період, що правильно було враховано судом першої інстанції при задоволенні позову;

- наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спільних дітей також жодним чином не підтверджує, що вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст відзиву

У лютому 2021 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що судом було вирішено питання про її права та обов`язки. Даний спір має штучний характер, що свідчить про зловживання процесуальними правами. Суд першої інстанції повинен був залучити її до участі у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, від 08 червня 2016 року у справі

№ 6-2253цс15, від 25 січня 2018 року у справі № 337/5226/17 (провадження

№ 61-1678св17).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 06 серпня 1986 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а. с. 14).

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01 грудня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 14).

16 липня 2012 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки набув у власність земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 3222481600:02:010:0434, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а. с. 16).

27 листопада 2013 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .

28 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 28 лютого 2014 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до договору дарування від 04 серпня 2017 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 .

09 серпня 2017 року ОСОБА_2 відчужив ОСОБА_7 зазначену земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, правом апеляційного оскарження наділена особа, яка не була залучена до участі у справі, лише в разі, якщо буде доведено, що рішенням районного суду її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки порушені і про них вирішено питання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

- позивач заявив вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року , який в цей період не перебував у зареєстрованому шлюбі, а також спір щодо нерухомого майна, придбаного ними за цей час;

- при поданні апеляційної скарги ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участь у справі, зазначала, що під час проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 09 травня 2007 року у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 28 лютого 2014 року між ними зареєстровано шлюб. Крім того, ОСОБА_3 надала суду довідку Крюківщинської сільської ради від 26 січня 2018 року № 95 про те, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 4 члени сім`ї: ОСОБА_2 з 24 липня 2015 року; дружина ОСОБА_3 з 06 червня 2014 року; син ОСОБА_4 з 06 червня 2014 року; донька ОСОБА_9 з 24 липня 2015 року, а також фотографії на підтвердження спільного проживання.

Дослідивши надані ОСОБА_3 (особою яка не брала участі у справі, але подала апеляційну скаргу) і встановивши, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, суд апеляційної інстанції правильно переглянув це судове рішення по суті і відмовив у позові через неналежний склад осіб - незалучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 .

Однак колегія суддів вважає помилковим зазначення судом першої інстанції висновку про встановлення факту проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з 01 грудня 2011 року до 02 грудня 2013 року, оскільки такий факт може бути встановлений лише за результатами відповідного позову ОСОБА_3 , а не на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами розгляду позову іншої особи (в даному випадку - ОСОБА_1 ), у зв`язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальній частини в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15, від 25 січня 2018 року у справі № 337/5226/17 (провадження № 61-1678св17), на які є посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих ОСОБА_3 і оцінених судом апеляційної інстанції, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції, а в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 рокузмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови суду касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук