Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 759/8583/24

провадження № 61-13271св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило стягнути з відповідачів на свою користьзаборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 33 800,76 грн; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 27 028,91 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 38 090,57 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 38 788,90 грн;заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 37 451,86 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 865,62 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 869,84 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 983,87 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 145,39 грн; витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43,00 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 045,39 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у загальній сумі 203 025,72 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 029,46 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем, розмір якої не спростовано, у зв`язку із чим позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні, зазначивши про можливість оскарження заочного рішення та порядок його оскарження. Проте, відповідачка ОСОБА_3 не зверталася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року, чим порушено порядок оскарження заочного рішення, у зв`язку із чим апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 вересня 2024 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року.

В касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

11 листопада 2024 року від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації) «Київтеплоенерго» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

07 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Таким чином, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив про порядок його оскарження як заочного рішення, проте відповідачка не зверталась до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року, у зв`язку із чим її звернення до апеляційного суду є передчасним.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Згідно із частиною першою статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу (частина перша статті 281 ЦПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суд першої інстанції може постановити заочне рішення у разі розгляду справи з повідомлення (викликом) сторін, за умови повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у справі, який не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, та за наявності ухвали суду про заочний розгляд справи.

Статтею 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Частинами першою, другою статті 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Учасники справи до судового засідання не викликалися, ухвала про заочний розгляд справи судом не постановлялася.

06 червня 2024 року ухвалено рішення Святошинського районного суду

м. Києва, яким позов задоволено.

Ураховуючи, що розгляд справи було проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також те, що судом не постановлялася ухвала про заочний розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у даній справі за результатами вирішення спору судом приймалося саме заочне рішення.

Тобто, у справі, яка є предметом перегляду, рішення суду першої інстанції постановлено не при заочному розгляді, ав загальному порядку, що виключало правові підстави для подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до суду, який його ухвалив.

Разом із цим, зазначення судом першої інстанції у своєму рішенні про можливість його оскарження в порядку, передбаченому статтями 284-287 ЦПК України, є помилковими та не свідчать про наявність правових підстав для звернення до суду з відповідними заявами про перегляд заочного рішення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року постановлено у загальному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов