Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 611/679/21

провадження № 61-9223св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач первісним позовом) - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія Аска-Життя»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2022 року в складі судді Коптєва Ю. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Обідіної О.І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро»), у якому просив визнати недійсним кредитний договір № 22035000245826 від 11 грудня 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11 грудня 2019 року між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро» укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредит у сумі 37 200,00 грн на строк до 11 грудня 2021 року.

При укладенні кредитного договору банк не дотримався вимог закону, оскільки не надав йому, як позичальнику, повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредитування.

Окрім цього, кредитним договором передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Такі умови кредитного договору є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

У жовтні 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 22035000245826 від 11 грудня 2019 року, яка станом на 19 жовтня 2021 року становить 54 139,54 грн, та складається із: строкового кредиту - 7 784,15 грн; простроченого кредиту - 26 849,01 грн; прострочених відсотків - 0,38 грн; прострочених комісій - 22 506,00 грн.

Зустрічні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсною з моменту укладення договору умову пункту 1.2 кредитного договору № 22035000245826 від 11 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Кредит Дніпро», у частині встановленої щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 11 грудня 2019 року по 21 грудня 2021 року.

Визнано недійсною з моменту укладення договору умову пункту Розділу 4 кредитного договору № 22035000245826 від 11 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Кредит Дніпро», у частині встановленої у графіку платежів щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування із 11 грудня 2019 року по 21 грудня 2021 року в загальному розмірі 41 850,00 грн.

В іншій частині позовних АТ «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 22035000245826 від 11 грудня 2019 року, яка станом на 19 жовтня 2021 року становить 31 633,54 грн, та судовий збір у сумі 1 326,36 грн.

В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умови кредитного договору щодо плати за обслуговування кредиту є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

Водночас оскільки ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного внесення щомісячних платежів, з нього підлягає стягненню заявлена банком сума заборгованості, за винятком нарахованої комісії в сумі 22 506,00 грн, з огляду на те, що умови договору щодо встановлення цієї комісії є недійсними з моменту укладення договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2023 року АТ «Банк Кредит Дніпро» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанціїв частині первісних вимог, які задоволені, та в частині зустрічних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних вимог про визнання недійсними умов кредитного договору й задовольнити зустрічні вимоги про стягнення комісії.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 355/385/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 26 грудня 2019 року в справі № 467/555/19, від 03 березня 2020 року в справі № 490/905/16-ц, від 15 квітня 2020 року в справі № 333/3246/15-ц, від 20 травня 2020 року в справі № 361/4562/16-ц, від 16 вересня 2020 року в справі № 617/1552/15-ц, від 08 квітня 2021 року в справі № 402/1185/15-ц, від 18 червня 2021 року в справі № 761/25669/15-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 22 липня 2021 року в справі № 405/4719/16-ц, від 10 вересня 2021 року в справі № 283/767/16-ц, від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19, від 13 липня 2022 року в справі № 363/1834/17, від 17 серпня 2022 року в справі № 295/3522/20, від 18 січня 2023 року в справі № 172/410/21.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, які мають значення для вирішення справи.

Не врахували, що законом передбачено віднесення до витрат споживача за кредитним договором витрат, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи комісії, тому нарахування таких витрат є справедливим і не може бути підставою недійсності окремих умов договору і звільнення позичальника від виконання зобов`язань.

Судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 , у задоволенні яких відмовлено, та в частині зустрічних позовних АТ «Банк Кредит Дніпро», які задоволені, не є предметом касаційного оскарження та відповідно до статті 400 ЦПК України в цих частинах у касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 вересня 2023 року справа № 611/679/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

11 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро» укладений кредитний договір № 22035000245826, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби в сумі 37 200,00 грн, на строк до 11 грудня 2021 року.

У пункті 1.2 кредитного договору передбачений, серед іншого, обов`язок позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту.

Розділом 4 кредитного договору, у графіку платежів, здійснений розрахунок загальної вартості кредиту, до якого включено, зокрема платежі за додаткові й супутні послуги банку, у тому числі розрахунково-касове обслуговування з 11 грудня 2019 року по 11 грудня 2021 року на суму 41 850,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Установлено, що умовами оскаржуваного кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням.

Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає: з 11 грудня 2019 року до 10 липня 2020 року - 2 604,00 грн на місяць, з 11 липня 2020 року до 10 січня 2021 року - 2 046,00 грн на місяць, з 11 січня 2021 року до 10 липня 2021 року - 1 488,00 грн на місяць, з 11 липня 2021 року до 11 грудня 2021 року - 837,00 грн на місяць.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Проте суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули, внаслідок чого дійшли до помилкового висновку про визнання недійсними умовпункту 1.2та Розділу 4 кредитного договору.

Разом з тим суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні зустрічних вимог банку в частині стягнення комісії, але помилилися щодо мотивів такої відмови, адже ці вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з нікчемністю умов кредитного договору щодо встановлення такої комісії.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених первісних вимог про визнання недійсними умов кредитного договору й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог; та змінити судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог про стягнення комісії, виклавши мотиви такої відмови в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»задовольнити частково.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 рокув частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними умовкредитного договору скасувати й ухвалити нове рішення в цій частині.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»про визнання недійсними умов пункту 1.2 та Розділу 4 кредитного договору відмовити.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»до ОСОБА_1 про стягнення комісії змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов