Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2021 року у справі №2703/490/2012

Постанова

Іменем України

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2703/490/2012

провадження № 61-7212св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

боржник - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Подільського районного суду м. Києва, у складі судді Захарчук С. С., від 08 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Заришняк Г. М., Музичко С. Г., від 17 березня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У 2012 році публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", найменування якого було змінено на акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі -

АТ "Укрексімбанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя

від 26 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь

АТ "Укрексімбанк" заборгованість за кредитним договором № 88108010

від 30 травня 2008 року в сумі 93 471,72 доларів США та 56 856,25 грн, з яких: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 93 164,58 доларів США, заборгованість по сплаті процентів у розмірі 307,14 доларів США, пеня у розмірі 56 856,25 грн за несвоєчасну сплату кредиту та процентів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2012 року набрало законної сили 09 липня 2012 року та на його виконання

10 жовтня 2012 року цим же судом видано виконавчий лист № 2703/490/2012.

Короткий зміст заяви про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку пред'явлення його до виконання

У лютому 2018 року АТ "Укрексімбанк" звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2703/490/2012, виданого 10 жовтня 2012 року Ленінським районним судом м. Севастополя і поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Заяву мотивовано тим, що на виконанні Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі перебував виконавчий лист № 2703/490/2012, виданий 10 жовтня 2012 року Ленінським районним судом м.

Севастополя, про стягнення із

ОСОБА_1 на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованості в сумі 93 471,72 доларів США та 56 856,25 грн.

До теперішнього часу вказаний виконавчий документ органом державної виконавчої служби стягувачу не повернуто. У зв'язку з тимчасовою окупацією м. Севастополя банк вважав, що виконавчий лист втрачено.

З урахуванням викладеного, банк просив видати дублікат виконавчого листа в справі № 2703/490/2012, виданого 10 жовтня 2012 року Ленінським районним судом м. Севастополя на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованості в сумі 93 471,72 доларів США та 56 856,25 грн, та поновити строк для пред'явлення зазначеного виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності та необґрунтованості поданої банком заяви. Апеляційний суд вказав, що підстави, на які посилався банк у своїй заяві про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення строку на пред'явлення його до виконання, виникли у 2014 році, в той час як до суду для вирішення вказаних питань банк звернувся лише у лютому 2018 року, при цьому не наводячи будь-яких причин неможливості звернення з такою заявою протягом попередніх чотирьох років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Укрексімбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 квітня 2021 року представник АТ "Укрексімбанк" - адвокат

Западнюк М. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа. Витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині вирішення вимог щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які ухвалюючи оскаржені судові рішення не врахували висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду

від 21 липня 2021 року у справі № 5002-11/5926-2010, від 10 вересня

2018 року у справі № 5011-58/9614-2012, від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, від 26 квітня 2018 року у справі № 922/6111/15, від 21 січня

2019 року у справі № 916/215/15-г, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012,

від 21 березня 2018 року у справі № 6-676/10, від 24 квітня 2018 року у справі № 161/1441/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 2-1316/736/11,

від 23 травня 2019 року у справі № 5023/1702/12, від 10 квітня 2018 року

у справі № 24/234, від 11 листопада 2019 року у справі № 5/229-04,

унеможливили виконання остаточного обов'язкового до виконання судового рішення та не здійснили належний захисту прав заявника.

Заявник вказує, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law19~) визначено спосіб і порядок вручення виконавцем оригіналу виконавчого документу стягувачу, зокрема направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів вручення виконавчого документа АТ "Укрексімбанк" органом державної виконавчої служби не може бути надано, оскільки поштовий зв'язок з Автономною Республікою Крим (далі - АР Крим) припинено при цьому на стягувача у виконавчому провадженні не можуть бути покладені негативні наслідки, зумовлені тимчасовою окупацією АР Крим.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

За змістом частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі дублікату виконавчого листа, після її перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина 1 статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня

2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 в справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України

"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law22~, тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням від 26 червня 2012 року в справі № 2703/490/2012) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law23~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених ~law24~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law25~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law26~ підлягають примусовому виконанню.

Подібні положення викладено у ~law27~.

Відповідно до частини 1 статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у видачі дубліката виконавчого листа виходив із того, що Банк не надав доказів, які б підтверджували обставини викладені в заяві, зокрема щодо втрати виконавчого листа.

Із такими висновками не можливо погодитися з огляду на наступне.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, зокрема коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з положень ~law28~, частини 1 статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у разі, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання (або поновлення цього строку судом).

При цьому, за дотримання вказаних умов, сама по собі видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових обов'язків, окрім тих, які передбачені рішенням суду, оскільки дублікат має відтворювати втрачений оригінал виконавчого документу. Натомість відсутність виконавчого документа, унеможливлює примусове виконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2703/490/2012, виданого 10 жовтня

2012 року Ленінським районним судом м. Севастополя про стягнення із

ОСОБА_1 на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованості в сумі 93 471,72 доларів США та 56 856,25 грн, розпочато відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у

м. Севастополі (далі - ВДВС) - виконавче провадження № 34779.

У травні 2013 року в. о. начальника ВДВС звертався до Ленінського районного суду м. Севастополя з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, за наслідками розгляду якого цим судом 15 травня 2013 року було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні подання.

Вказані обставини дозволяють зробити висновок, що Банк отримав виконавчий документ виданий судом в справі № 2703/490/2012, у визначений законом строк пред'явив його до виконання і органами державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 34779.

Посилаючись на відсутність доказів втрати оригіналу виконавчого листа № 2703/490/2012, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд не звернули уваги на те, що за змістом частини 2 статті 1 та пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - ~law30~) тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, і сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Крім того, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до ~law31~ підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня

2016 року № 2832/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Відповідно до розділу XV "Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження" Інструкції № 512/5 за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи виконавця, відновленню підлягають, у тому числі виконавчі провадження, виконання за якими здійснювалось на тимчасово окупованій території.

З урахуванням вищенаведених положень ~law32~ та Інструкції № 512/5, виконавче провадження № 34779, виконання за яким здійснювалось відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.

Севастополі є втраченим у зв'язку із тимчасовою окупацією в 2014 році АР Крим та м. Севастополя, факт якої встановлений Законом України, а посилання суду першої інстанції на те, що Банк не довів втрату виконавчого документу є помилковим.

Встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачено, суд мав перевірити чи подана заява про видачу його дублікату в межах строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ~law33~ виконавчі документи, видані до набрання чинності ~law34~, пред'являються до виконання у строки, встановлені ~law35~.

Відповідно до ~law36~ (був чинним на момент видачі виконавчого листа в справі № 2703/490/2012) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У ~law37~ передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

~law38~ встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналогічні положення містить ~law39~, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Пославшись на те, що підстави вважати виконавчий лист втраченим виникли у 2014 року, з часу тимчасової окупації АР Крим та

м. Севастополя, а Банк звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа лише у лютому 2018 року, суди попередніх інстанцій не зробили будь-яких висновків щодо того, чи сплив строк, встановлений законом для пред'явлення виконавчого документу до виконання, а якщо сплив то коли і у зв'язку із настанням якої події.

При цьому суди не дали оцінки пред'явленню банком виконавчого листа № 2703/490/2012 до виконання та відкриття виконавчого провадження № 34779, що в силу вимог ~law40~ є обставиною, яка свідчить про переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Натомість банк не стверджував, що державним виконавцем приймалось рішення про повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження № 34779, а суди вказаних обставин не встановлювали.

Відомості про виконання заочного рішення Ленінського районного суду

м. Севастополя від 26 червня 2012 року в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви Банку про видачу дублікату виконавчого листа.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд допущені судом першої інстанції помилки не виправив.

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України питання щодо видачі дубліката виконавчого документа віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення по суті заяви про видачу дублікату виконавчого листа, а тому оскаржені судові рішення в частині, що була предметом касаційного перегляду, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Оскільки справа направлена до суду першої інстанції, передбачені частиною 13 статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в частині вирішення заяви акціонерного товариства "Універсал Банк" про видачу дубліката виконавчого листа скасувати, а справу в цій частині направити для розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович