Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 570/1999/15-ц

провадження № 61-29371св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів:

Бондаренко Н. В., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що є у спільній частковій власності, та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона та відповідач є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в рівних частках, який набутий ними в порядку спадкування.

Земельна ділянка, площею 1030 кв. м, на якій розташований вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, була виділена рішенням Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 29 квітня 1965 року №15 їхньому батьку, який помер.

Враховуючи, що між нею та відповідачем виникають конфлікти, просила суд поділити в натурі між ними житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, припинивши спільну часткову власність на нього та встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до їх часток у праві власності по першому варіанту розподілу, виділивши їй частини, позначені синім, а відповідачу - червоним кольорами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2016 року у складі судді Кушнір Н. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 у власність 51/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1, вартістю ~money0~ згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи по варіанту № 1 розподілу, що виділяється власнику № 2 /синій колір/, а саме:

- по житловому будинку / А -1/: коридор 1-3 площею 5,0 кв. м., кухня 1-4 площею 9,8 кв. м., житлова 1-5 площею 19,5 кв. м. загальною площею 34,3 кв. м;

- по господарських будівлях і спорудах: вбиральня /літ. В/, 61 % сараю /літ. Г/, колонка /літ. Г/, 52% огорожі /літ. №1/.

Виділено ОСОБА_2 у власність 49/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 вартістю ~money1~ згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи по варіанту № 1 розподілу, що виділяється власнику № 1 /червоний колір/, а саме:

- по житловому будинку / А -1/: житлова 1-6 площею 15,2 кв. м., житлова 1-7 площею 12,1 кв. м, загальною площею 27,3 кв. м;

- по прибудові /а/: коридор 1-1 площею 4,7 кв. м, кладова 1-2 площею 6,3 кв. м, загальною площею 11 кв. м.

- по господарських будівлях і спорудах: погріб /літ. пг/Б/, вхід у погріб /літ. б/, 39 % сараю /літ. Б/, 48 % огорожі /літ. №1/.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ~money2~ компенсації у зв'язку з нерівномірністю часток.

Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 589 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1, що дорівнює її ідеальній частці, позначена у плані синім кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута за годинниковою стрілкою у метрах:
21.31-24.84-10.40-3.10-1.02-4.82-10.02-0.03-3.43-2.09-1.61-5.53-7.14-5.90-2.21-18.87-8.66.

Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 589 кв. м, що розташована на АДРЕСА_1, що дорівнює його ідеальній частці, позначена у плані червоним кольором та має розміри по периметру від північно-східного кута за годинниковою стрілкою у метрах:
18.87-2.21-5.90-7.14-5.53-1.61-2.09-3.43-0.03-10.02-6.15-46.44-16.34.

Суд першої інстанції виходив із того, що поділ спірного будинку з господарськими будівлями і спорудами між співвласниками на два ізольованих житлових приміщення з окремими входами можливий.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі ~money3~

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів наявності технічної можливості на перепланування та переобладнання спірного житлового будинку, в той час як висновком експертизи передбачено виконання таких робіт для поділу зазначеного будинку.

Що стосується вирішення позовних вимог про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки взаємопов'язані з позовними вимогами про поділ в натурі спірного будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи, та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Оскільки виконувати будівельні роботи без направлення повідомлення про початок будівельних робіт заборонено, то до ухвалення судом рішення про поділ будинку в натурі, коли ще будівельні роботи не виконуються, жодних дозволів на будівництво отримувати співвласникам будинку не потрібно, а тому рішення апеляційного суду є незаконним.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 подав відзив, у якому просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що є у спільній частковій власності, та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Витребувано з Рівненського районного суду Рівненської області зазначену справу.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду на підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 в рівних частинах. Зазначений будинок сторони набули в порядку спадкування за законом після смерті їх батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Земельна ділянка, площею 1030 кв. м, на якій розташований спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, була виділена рішенням Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 29 квітня 1965 року № ~money4~сторін.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 лютого 2016 року № 5І207/1-ЗО поділ спірного будинку в натурі відповідно до часток співвласників у розмірі, близькому до Ѕ частини, можливий. Експертом запропоновано два варіанти поділубудинку, якими передбачено влаштування дверних прорізів у зовнішніх стінах та перенесення нагрівальних приладів (груб) і влаштування в окремих квартирах розмежованого електрообладнання.

Висновком додаткової судової будівельно-технічнї експертивід 14 квітня 2017 року №161128/1-30 встановлено, що запропоновані експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 лютого 2016 року № 5І207/1-ЗО варіанти поділу спірного будинку в натурі передбачають необхідність проведення сторонами робіт з перепланування та переобладнання будинку, що наведені в локальному кошторисі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття передбачає те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричиняє припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини 3 статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У частині 2 статті 367 ЦК України визначено, що в разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи зі змісту цієї норми, поділ є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом, що виключає можливість залишення у спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

Поділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до статті 152 ЖК Української РСРвиконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.

Апеляційний суд установив, що згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 14 квітня 2017 року № 161128/1-З0 обидва запропоновані експертом у висновку від 22 лютого 2016 року № 51207/1-З0 варіанти поділу в натурі спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 передбачають влаштування дверних прорізів у зовнішніх стінах та перенесення нагрівальних приладів (груб) і влаштування в окремих квартирах розмежованого електрообладнання, а тому потребують перепланування та переобладнання.

Під час розгляду справи в апеляційному суді експерт пояснив, що наведені у висновку експертизи варіанти поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування.

Перепланування будинків повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам та Державним будівельним нормам України.

При поділі будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки: технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки.

Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Апеляційний суд установив, що у матеріалах справи відсутні докази, а саме відповідні висновки, які підтверджують наявність технічної можливості на перепланування та переобладнання спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Також зазначені докази не були надані й під час розгляду справи апеляційним судом.

Виходячи зі встановлених, на підставі належних та допустимих доказів, поданих сторонами, фактичних обставин, та з підстав передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що до ухвалення судом рішення про поділ будинку в натурі, коли ще будівельні роботи не виконуються, жодних дозволів на будівництво отримувати співвласникам будинку не потрібно, а тому рішення апеляційного суду є незаконним, колегія суддів відхиляє, оскільки при поділі будинку в натурі в судовому порядку у разі необхідності його переобладнання та перепланування до ухвалення рішення в матеріалах справи повинні бути надані відповідні висновки, що підтверджують наявність технічної можливості такого переобладнання та перепланування, а не дозвіл на проведення таких робіт.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення даної справи, колегія суддів також відхиляє, оскількивстановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанційвідповідно достаттей 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 03 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук