Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №132/1006/19

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 132/1006/19

провадження № 61-1602св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллфін",

представник позивача- Яремко Олег Вікторович,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року

у складі судді Павленка І. В. та постанову Вінницького апеляційного суду

від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В.,

Шемети Т. М., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллфін" (далі - ТОВ "Веллфін", товариство) звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2016 року між товариством та ОСОБА_1 укладений договір позики № 16462 в електронній формі, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності,

а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом.

Зазначало, що пунктами 1.3,1.4 цього договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів, а датою перерахування суми позики на банківський рахунок, указаний позичальником, за домовленістю сторін, вважається дата укладення договору. ТОВ "Веллфін" умови договору виконало шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача коштів

у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується повідомленням від 25 лютого 2019 року ТОВ "Платежі Онлайн".

Згідно з пунктом 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться відповідно до таких умов:

1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 40,00 грн за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного у пункті 1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений у пункті
1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору. Позивач належним чином умови договору позики не виконав у зв'язку

з чим станом на 28 лютого 2019 року у нього утворилася заборгованість

у загальному розмірі 123 090,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн - основна заборгованість за договором позики та 120 090 грн - проценти.

Ураховуючи зазначене, ТОВ "Веллфін" просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь 123 090,00 грн заборгованості за договором позики.

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків.

Позовна заява мотивована тим, згідно з графіком розрахунку, доданим до договору позики, поверненню підлягає 3 000,00 грн позики та 1 620,00 грн процентів, що разом становить 4 620,00 грн.

Зазначав, що пунктом 1.5 договору позики передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань за договором, у тому числі у разі прострочення строку повернення кредиту та сплати процентів, позичальник на вимогу позикодавця сплачує відсотки в розмірі 3,8 % від простроченої суми кредиту за кожний день прострочення, тобто 1378 %.

Вважав, що відповідно до частини другої та пункту 5 частини третьої

статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови цього договору є несправедливими, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір позики від 27 лютого 2016 року № 16462 у частині нарахування відсотків, визначених у пункті
1.5 цього договору.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 18 червня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків в одне провадження

з первісним позовом ТОВ "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня

2019 року позов ТОВ "Веллфін" задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Веллфін" заборгованість за договором позики від 27 лютого 2016 року № 16432 у розмірі 4 620,00 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Веллфін" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики у частині нарахування відсотків задоволено.

Визнано договір позики від 27 лютого 2016 року № 16432, укладений між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1, в частині нарахування відсотків, що визначено у пункті
1.5 договору, недійсним.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Веллфін", оскільки товариством надано належні та допустимі докази укладення між сторонами договору позики та отриманням ОСОБА_1 коштів у сумі 3 000,00 грн,

а також підлягають стягненню відсотки за користування цими коштами

у розмірі 1 620,00 грн. При цьому визначений ТОВ "Веллфін" у спірному договорі позики розмір пені є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а отже, пункт 1.5 спірного договору позики є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Веллфін" залишено без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року -без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначений ТОВ "Веллфін"

у спірному договорі позики розмір пені є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а отже, пункт 1.5 спірного договору позики є несправедливим

і суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Також апеляційний суд вважав, правильним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог за первісним позовом у частині стягнення

із ОСОБА_1 основного боргу і процентів за договором позики та задоволення зустрічного позову у зв'язку з наявністю підстав для визнання пункту 1.5 спірного договору позики недійсним відповідно до положень статтей 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ТОВ "Веллфін", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 26 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Суди попередніх інстанцій не дослідили порядок укладення договору позики, який здійснюється з використанням одноразового ідентифікатора, що передбачено статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", та не взяли до уваги Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ "Веллфін", які затверджені наказом директора ТОВ "Веллфін" від 27 жовтня 2015 року № 2-1, якими на час виникнення правовідносин регламентовано порядок надання позики.

Вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на норми Закону України "Про електронний цифровий підпис", враховуючи, що при укладенні договорів на сайті ТОВ "Веллфін" застосовується інший механізм підписання договорів - шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 лютого 2016 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 укладений договір позики від 27 лютого 2016 року № 16462 в електронній формі та того ж дня укладено додаткову угоду № 1 (а. с. 23-27,10323-27112).

Згідно з пунктом 1.1 договору позики, з урахуванням положень додаткової угоди (далі - договір), позикодавець надав позичальникові грошові кошти

в сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності,

а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у пункті 1.5 цього договору.

Пунктами 1.3,1.4 цього договору встановлено, що позика надається строком на 30 днів та має бути повернута згідно з графіком розрахунків до 28 березня 2016 року. Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 1.5 договору строк та проценти за користування позикою за договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на таких умовах:

згідно з пунктом 1.5.1 договору позики протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 договору, розмір основних процентів складає: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 40,00 грн за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.

При цьому нарахування проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Пунктом 1.5.2 договору позики передбачено, що у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, позичальник зобов'язаний сплатити 2 проценти від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Згідно з пунктом 1.6 договору у разі повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом трьох днів після закінчення строку, визначеного пунктом 1.2 цього договору, нарахування процентів відповідно до пункту 1.5.2 не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов пункту
1.5.2 цього договору.

У пунктах 1.7,1.8 договору встановлено, що позика надається на споживчі цілі.

Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики при нарахуванні основних процентів відповідно до пункту 1.5.1 договору зазначена у графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.

У графіку розрахунків до договору позики від 27 лютого 2016 року № 16462 зазначено, що сума за договором становить 3000,00 грн, датою погашення

є 28 березня 2016 року, сума до сплати процентів становить 1 620,00 грн,

а разом до сплати 4 620,00 грн (а. с. 26-27).

ТОВ "Веллфін" у порядку, встановленому пунктом 1.4 договору позики через оператора послуг платіжної інфраструктури Platon на картковий рахунок ОСОБА_1 була перерахована сума позики, зазначена в договорі позики, що підтверджується повідомленням від 25 лютого 2019 року ТОВ "Платежі Онлайн", яке надає ТОВ "Веллфін" технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно

з договором доручення від 18 листопада 2015 року № ФБ211/11 (а. с. 30-37).

30 березня 2016 року ТОВ "Веллфін" уклало із ОСОБА_1 додаткову угоду № 2 до договору позики від 27 лютого 2016 року № 16462 про те, що сторони дійшли згоди внести зміни у пункту 1.2 цього договору у розділі "термін дії договору", виклавши їх у такій редакції "строк дії договору 52 дні, але

в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором". Також сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 1.3 договору, виклавши його у такій редакції: "позика надається строком на 52 дні" (а. с. 113).

Згідно з довідкою ТОВ "Веллфін" від 28 лютого 2019 року щодо заборгованості за договором позики від 27 лютого 2016 року № 16462 кінцевим терміном повернення позики за умовами договору є 19 квітня 2016 року, а загальна сума заборгованості за цим договором та всіма нарахованими відсотками відповідно до його умов становить

123 090,00 грн, а саме: заборгованість за основною сумою позики -

3000,00 грн, заборгованість за відсотками згідно з договором -

120 090,00 грн (а. с. 28).

Відповідно до наданого ТОВ "Веллфін" розрахунку заборгованості

від 28 лютого 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Веллфін" за позикою терміном по 28 березня 2016 року становить 123 090,00 грн за період з 27 лютого 2016 року по 28 лютого 2019 року (а. с. 29).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ "Веллфін" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав

і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ "Веллфін", які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам (пункт 7.1 договору позики).

Позичальник підтверджує, що до укладення цього договору позичальник отримав від позикодавця інформацію, що визначена в частині 2 статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та в частині 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Позичальник повідомлений про свої права згідно

з частиною 6 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (пункт 7.5 договору позики).

Згідно з пунктом 3.1 Правил надання грошових коштів у вигляді позики

ТОВ "Веллфін" (далі - Правила), затверджених 27 жовтня 2015 року, товариство надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи заявника та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом (а. с. 10-16).

У пунктах 4.1,4.2 Правил встановлено, що заявник, який має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.

Відповідно до пункту 4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Згідно з пунктом 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з наступним зазначенням заявником

у відповідному полі особистого кабінету точної суми, що була зарезервована.

Точну, зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби смс-повідомлень, засоби телефонного зв'язку, тощо.

Відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та згоду заявника на отримання позики (пункт 4.10 Правил).

Пунктом 6.3 Правил встановлено, що у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електронну копію договору позики.

У разі отримання договору позики засобами електронного зв'язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті (пункт 6.4. Правил).

Згідно з пунктом 6.8 Правил заявник погоджується на використання у всіх відносинах, що засновані на першому договорі позики та на всіх наступних договорах позики, інших договірних угодах, що можуть бути укладені між заявником та товариством, свого логіну та паролю особистого кабінету

як аналог власноручного підпису між товариством та заявником.

Відповідно до пунктів 6.10-6.12 Правил товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

Згідно з роздруківками заявки з офіційного веб-сайту ТОВ "Веллфін", заявка містить всі ідентифікуючі дані щодо позичальника, а також фото останнього, а отже, 27 лютого 2016 року ОСОБА_1 у встановленому пунктами 4.1,4.2. Правил порядку оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, які відмічені як обов'язкові для заповнення (а. с. 17-22).

Отже, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

В силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог

ТОВ "Веллфін", оскільки товариством надано належні та допустимі докази укладення між сторонами договору позики та отриманням ОСОБА_1 коштів у сумі 3 000,00 грн, які підлягають стягненню на користь

ТОВ "Веллфін", та відсотків за користування цими коштами у розмірі 1 620,00 грн, а всього - 4 620,00 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини 1 та 3 статті 509 ЦК України).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів).

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку, наданого ТОВ "Веллфін", загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором позики від 27 лютого

2016 року № 16462 станом на 28 лютого 2019 року становить 123 090,00 грн, яка складається: 3 000,00 грн - основна заборгованість за договором позики та 120
090 грн - проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір

і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

Ураховуючи зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд про те, що зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання пункту 1.5 спірного договору позики недійсним підлягає задоволенню, оскільки визначений ТОВ "Веллфін" розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк