Історія справи

Постанова

Іменем України

11 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 127/22428/21

Провадження № 61-383св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.- розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Покоєвич Артем Олексійович,

відповідачі - ОСОБА_2 (далі - набувачка), ОСОБА_3 (далі - чоловік), інтереси якого представляє адвокат Чернілевська Руслана Віталіївна,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович,

провстановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності, поділ спільного майна

за касаційною скаргою чоловіка на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року, ухвалене суддею Медяною Ю. В., і постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Матківської М. В., Сопруна В. М., Шемети Т. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивачка стверджувала, що спільно з чоловіком з лютого 2009 року до жовтня 2020 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У них у 2010 і 2013 роках народилися двоє дітей. Чоловік у 2006 році уклав договір про будівництво житла, останні виплати за яким здійснив у 2007 році, однак зареєстрував право власності на квартиру лише у 2011 році. За твердженням позивачки, після того як вони розпочали спільно проживати однією сім`єю у 2009 році, спільні кошти витрачали на погашення заборгованості за договором будівництва житла. Тому просила встановити факт спільного проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділити квартиру через визнання права власності на 1/2 її частину за позивачкою.

2. Згодом суд об`єднав ту справу з іншою, в якій позивачка звернулася до чоловіка та набувачки з позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу спірної квартири та скасування державної реєстрації права власності на неї за набувачкою. Вказані вимоги мотивувала тим, що чоловік відчужив спірну квартиру, яка є об`єктом спільної сумісної власності, без згоди позивачки, а також без згоди органу опіки та піклування, хоча у квартирі проживають неповнолітні діти.

3. Суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, задовольнив позовну вимогу про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2009 року до жовтня 2020 року. Інші вимоги за заявою позивачки, поданою після початку розгляду справи по суті, залишив без розгляду. Але апеляційний суд ухвалу про залишення їх без розгляду скасував і скерував справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Останній знову залишив без розгляду всі вимоги, крім встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

4. У касаційній скарзі чоловік стверджував, що лише встановлення факту спільного з ним проживання є неефективним способом захисту прав позивачки, бо не зумовить поновлення її порушеного права.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є ефективним способом захисту прав позивачки у позовному провадженні встановлення факту спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу за відсутності інших вимог і наявності заперечення відповідача щодо вказаного факту? Вирішив, що відповідь на це питання позитивна.

(2) Зміст позовної заяви

6. 27 серпня 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт спільного проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2009 року до жовтня 2020 року включно та поділити спільне майно подружжя в натурі, визнавши за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира). Позов обґрунтувала так:

6.1. До знайомства з нею - 9 січня 2006 року - чоловікуклав договір на будівництво квартири.

6.2. З 2009 року вони стали проживати разом і витрачати спільні кошти (зокрема ті, які заробляла позивачка) на погашення заборгованості за тим договором. Тому квартиру слід вважати такою, яку сторони спільно нажили у шлюбі.

6.3. У 2011 році чоловік зареєстрував за собою право власності на квартиру, а у листопаді 2020 року залишив сім`ю та почав проживати окремо. Оскільки він не бажає мирно вирішити спір, є необхідність у зверненні до суду.

7. 30 грудня 2021 року позивачка звернулася до суду з іншим позовом, у якому просила визнати недійсним укладений чоловіком із набувачкою договір купівлі-продажу квартири від 9 грудня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б. і зареєстрований в реєстрі за № 7527 (далі - договір купівлі-продажу квартири), а також скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за набувачкою. Обґрунтувала вимоги тим, що цей договір відповідачі уклали внаслідок зловмисної домовленості між ними, бо набувачка є рідною тіткою чоловіка; умови вказаного договору порушують майнові права позивачки та права її неповнолітніх дітей.

(3) Зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій

8. 15 червня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу, згідно з якою об`єднав в одне провадження справи за вказаними позовами.

9. 21 вересня 2023 року цей суд: (1) постановив ухвалу, згідно з якою залишив без розгляду позов у частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності на неї за набувачкою та про поділ спільного майна подружжя в натурі; (2) ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив вимогу про встановлення факту спільного проживання позивачки з чоловікомоднією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2009 року до жовтня 2020 року та стягнув із чоловіка на користь держави 908,00 грн судового збору.

10. 4 жовтня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу про виправлення описки у даті ухвалення рішення від 21 вересня 2023 року.

11. 29 листопада 2023 року Вінницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою: (1) скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду та скерував справу у цій частині для продовження розгляду до вказаного суду; (2) залишив рішення щодо суті однієї вимоги без змін, мотивуючи тим, що факт проживання однією сім`єю позивачки з чоловіком без реєстрації шлюбу з лютого 2009 року до жовтня 2020 року включно встановлений на підставі сукупності доказів і обставин, які підтверджують проживання позивачки з чоловіком однією сім`єю, наявність між ними сімейних прав та обов`язків, піклування один про одного.

12. 15 січня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу про залишення без розгляду вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації права власності на неї та поділ спільного майна подружжя в натурі.

(4) Зміст вимог касаційної скарги

13. 3 січня 2024 року чоловік подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

(5) Зміст ухвал суду касаційної інстанції

14. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою чоловіка. Вказав, що підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

15. 22 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

16. 23 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що необхідно узгодити її судову практику щодо неефективності для вирішення спору про поділ спільної сумісної власності вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вважав, що слід відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, на користь її аргументованого висновку, викладеного у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

17. 9 липня 2024 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, згідно з якою повернула справу на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. Мотивувала тим, що висновки, сформульовані у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц, не є відмінними від тих, які викладені у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, а тому відсутні підстави втретє викладати той самий висновок.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Чоловік мотивував касаційну скаргу так:

18.1. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили вимогу про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не врахувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 638/20596/16 (провадження № 61-2482св19), про те, що якщо встановлення наявності чи відсутності юридичного факту ніяк не впливає на захист права, яке є об`єктом захисту, то суд не має встановлювати юридичний факт у позовному провадженні.

18.2. Задоволення зазначеної вимоги не поновлює порушене право позивачки. Обрання неефективного способу захисту права є підставою для відмови у задоволенні позову (див. постанову Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)). Суди попередніх інстанцій це не врахували.

18.3. Метою звернення позивачки до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є не захист її порушеного права, а створення передумов для преюдиційного застосування висновків суду у справі № 127/22428/21 під час розгляду вимог позивачки про визнання договору купівлі-продажу недійсним і визнання права власності на частину майна у справі № 127/32238/23. Таке вирішення спору є неприпустимим.

18.4. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності у сторін подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність відносин, притаманних подружжю (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18 (провадження № 61-4432св21)). Чоловік і позивачка не мали спільного бюджету, спільних витрат і не купували майно в інтересах сім`ї. Це не взяв до уваги суд першої інстанції.

18.5. Лише показання свідків і спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21)).

(2) Позиції інших учасників справи

19. 4 квітня 2024 року позивачка подала відзив на касаційну скаргу чоловіка. Просила залишити оскаржені судові рішення без змін. Мотивувала так:

19.1. Твердження чоловіка про те, що вона не надала докази спільного проживання однією сім`єю, спростовують досліджені судами попередніх інстанцій спільні фотографії, показання свідків, довідка й акт ОСББ «Келецька 51А».

19.2. Обраний позивачкою спосіб захисту її прав є ефективним.

19.3. Оскільки суди попередніх інстанцій з`ясували усі обставини справи, а чоловік не довів порушення ними норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, його касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

20. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

21. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

22. У цій справі касаційна скарга стосується виключно однієї задоволеної позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання позивачки з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Тому Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення лише у частині вказаної вимоги.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є ефективним способом захисту прав позивачки у позовному провадженні встановлення факту спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу за відсутності інших вимог і наявності заперечення відповідача щодо вказаного факту?

23. Позивачка у позовному провадженні просила встановити факт спільного проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу, бо вони разом проживали однією сім`єю, вели певний час спільне господарство та мали спільний бюджет. Відповідач проти задоволення цієї вимоги заперечував, а суди попередніх інстанцій її задовольнили, оскільки вважали обґрунтованою. У касаційній скарзі чоловік стверджував, зокрема, що задоволення тієї вимоги не поновить права позивачки, а тому такий спосіб захисту є неефективним. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи чоловіка необґрунтованими, бо у позивачки немає інших вимог, які б підтверджували, що стосовно поділу спільного майна подружжя є спір.

24. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

25. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

26. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

27. Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України).

28. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та тертя статті 13 ЦПК України).

29. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя та четверта статті 12 ЦПК України).

30. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

30.1. Позивачка та чоловік з початку 2009 року почали проживати разом в орендованому житлі в м. Москві. У них народилися двоє дітей.

30.2. Згідно з доданими до матеріалів справи копіями фотографій, датованих 2016, 2017 і 2020 роками, позивачка та чоловік разом із їхніми дітьми проживали однією сім`єю (том 1. а. с. 151-152, 154-155, 159-161, 163, 165-166).

30.3. Відповідно до довідки Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Келецька, 51А» від 11 квітня 2019 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб до складу сім`ї (зареєстрованих) входять: чоловік - власник, дата реєстрації - 1 січня 2010 року; син, ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації - 2 березня 2016 року; позивачка - дружина, дата реєстрації - 2 березня 2016 року; донька - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації - 2 березня 2016 року (т. 1, а. с. 14).

30.4. У медичному висновку КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка ВОР» від 13 квітня 2021 року № 43 про дитину-інваліда віком до 18 років (направляється в районне (міське) управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, опікуна) місцем проживання батьків (опікуна) сина зазначена адреса знаходження квартири (т. 1, а. с. 11).

30.5. Згідно з актом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Келецька, 51А» від 19 липня 2021 року, підписаним комісією у складі голови правління ОСББ та керуючого будинком ОСОБА_8, бухгалтера ОСОБА_4 , позивачка, чоловік та їхні діти проживали у квартирі з лютого 2010 року до 15 липня 2021 року. Для підтвердження цього були опитані сусіди: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (том 1, а. с. 6).

30.6. 22 квітня 2011 року чоловік зареєстрував право власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 17).

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і низка інших юридичних фактів, належать до предмета доказування і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов`язані з будь-якими іншими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують вимоги та заперечення, у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (пункт 32)).

32. Якщо у сторін немає спору про поділ майна, вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу слід розглядати в порядку окремого (непозовного) провадження в цивільному судочинстві, що передбачає розділ IV ЦПК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (пункт 42)).

33. Чоловік у касаційній скарзі заперечив проти висновку судів попередніх інстанцій про задоволення вимоги про встановлення факту проживання позивачки з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу з огляду на те, що цю вимогу за відсутності спору можна розглядати лише у межах окремого провадження. Проте колегія суддів з огляду на обставини цієї справи з таким аргументом не погоджується. Наведений вище висновок, який Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц, не можна застосувати під час касаційного перегляду судових рішень у справі № 127/22428/21.

34. За обставинами справи № 127/22428/21 у сторін немає спору про поділ майна. Інші позовні вимоги, крім вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції залишив без розгляду (спершу - ухвалою від 21 вересня 2023 року, а після її скасування та скерування справи апеляційним судом для продовження розгляду - ухвалою від 15 січня 2024 року). Позивачка ініціювала вирішення у суді ще однієї справи щодо поділу майна - № 127/32238/23. Але згідно з ухвалою від 24 липня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області залишив той позов теж без розгляду. Ця ухвала набрала законної сили. Немає відомостей про те, що учасники справи оскаржили її в апеляційному порядку. Тому ні за змістом справи № 127/22428/21, ні за змістом справи № 127/32238/23 у сторін немає спору щодо поділу спільного майна подружжя.

35. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що вимогу позивачки про встановлення факту проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу не можна розглянути в окремому провадженні, бо чоловік заперечував саме проти цього факту. Це підтверджують його доводи, сформульовані у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 49-50), в апеляційній (т. 3, а. с. 80-83) і касаційній скаргах (т. 3, а. с. 166-172).

36. Колегія суддів звертає увагу чоловіка на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 638/20596/16 (провадження № 61-2482св19) немає висновку, згідно з яким, якщо встановлення наявності чи відсутності юридичного факту ніяк не впливає на захист права, що є об`єктом захисту, суд не може встановлювати юридичний факт у позовному провадженні. За обставинами справи № 638/20596/16 позивачка звернулася з позовом до матері її померлого чоловіка, з яким вони проживали, про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю, визнання права власності на 1/2 частину майна та про зміну черговості спадкування. Верховний Суд залишив без змін судові рішення про задоволення позову. Мотивував так: купівлю спірного майна саме за кошти чоловіка не підтверджують зібрані докази; відповідачка не спростувала презумпцію спільності майна, набутого під час фактичних шлюбних стосунків; безпідставними є аргументи касаційної скарги про порушення права відповідачки на мирне володіння її майном як спадкоємницею першої черги після смерті сина; суди попередніх інстанцій захистили спадкові права відповідачки, відмовивши у задоволенні вимог про зміну черговості спадкування.

37. Твердження чоловіка у касаційній скарзі про обрання позивачкою неефективного способу захисту її прав є необґрунтованим. Якщо у позивачки немає у цій чи іншій справах будь-яких вимог, крім вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (зокрема якщо суд інші вимоги залишив без розгляду), або якщо суд відмовив у задоволенні інших вимог через неналежність (неефективність) цих способів захисту, то слід розглянути та вирішити єдину вимогу про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за умови, що відповідач заперечує цей факт (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2024 року у справі № 723/2176/16-ц).

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з доводом касаційної скарги про те, що для підтвердження проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно дослідити докази, які вказують на наявність у сторін відносин, притаманних подружжю (див. висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18).

39. Безпідставними є твердження чоловіка про те, що факт спільного проживання з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу суди попередніх інстанції встановили лише на підставі показів свідків і спільних фотографій. Суди дослідили й оцінили сукупність доказів, що узгоджується з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20.

40. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що з лютого 2009 року до жовтня 2020 року включно позивачка та чоловік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік і дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Суди попередніх інстанцій виснували, що позивачка належними та допустимими доказами довела факт проживання з чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений період. Доводи чоловіка про те, що позивачка не підтвердила ведення спільного бюджету та спільних витрат в інтересах сім`ї, оцінили суди попередніх інстанцій. Верховний Суд у цю оцінку доказів втрутитися не може.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

41. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

42. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

43. З огляду на висновки цієї постанови касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в частині задоволення вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з лютого 2009 року до жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар А. Ю. Зайцев Є. В. Краснощоков