Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2020 року у справі №552/4981/19

Постанова

Іменем України

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 552/4981/19

провадження № 61-4710св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - виконавчий комітет Київської районної в місті Полтаві ради,

третя особа - ОСОБА_3

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду міста Полтави від 20 листопада 2019 року в складі судді Яковенко Н. Л. та на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року в складі колегії суддів Дорош А. І., Пікуля В. П., Триголова В. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради про визнання незаконними та скасування рішень.

Позов мотивували тим, що позивачам та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Вказували, що в ході розгляду Київським районним судом міста Полтави цивільної справи № 552/4589/18 за позовом ОСОБА_3 до них про виділ майна, що є у спільній частковій власності, дізналися про наявність рішень Київської районної ради народних депутатів м. Полтави № 583 від 19 вересня 1978 року "Про самовільно проведені роботи в домоволодінні по АДРЕСА_1" та № 667 від 03 листопада 1978 року "Про часткову зміну рішення № 583 від 19 вересня 1978 року", якими вирішено питання щодо закладки дверного отвору, установлення перегородки, здійснення добудови до житлового будинку, чим, на думку позивачів, було фактично виділено частки співвласників зі спільного майна.

Посилалися на те, що зазначені рішення виконкому обмежили права їхнього батька ОСОБА_4, який був співвласником будинку на момент їх прийняття, оскільки дозволяли здійснити переобладнання будинку, за якого ОСОБА_4 виділялася непропорційно мала частка та взагалі обмежувався доступ до житлового будинку. На момент звернення до суду з позовом рішення виконкому порушують права позивачів як спадкоємців ОСОБА_4.

Вказували, що їм, а також їх батькам про оскаржені рішення виконкому до 2019 року відомо не було.

За таких обставин просили суд визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради народних депутатів № 583 від 19 вересня 1978 року "Про самовільно проведені роботи в домоволодінні по АДРЕСА_1" та № 667 від 01 листопада 1978 року "Про часткову зміну рішення № 583 від 19 вересня 1978 року".

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 20 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено

Суд першої інстанції виходив із того, що:

- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на час прийняття оскаржуваних рішень виконкому не були співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1;

- рішення виконавчого комітету Київської ради народних депутатів м. Полтава від 01 листопада 1978 року № 667 щодо здійснення добудови попереднім співвласником ОСОБА_5 реалізовано не було;

- право власності у ОСОБА_5 або інших співвласників на нерухоме майно з урахуванням прибудов та перепланувань, передбачених оскарженим рішенням не виникло;

- оспорювані рішення відповідача не є правовстановлюючими документами, на підставі рішень лише виникла підстава для проведення певних будівельних робіт, які не були проведені.

Суд прийшов до висновку, що фактично між позивачами та третьою особою наявний спір щодо порядку користування домоволодінням, а оскаржені рішення виконкому, які є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, не створюють юридичних наслідків для позивачів та не порушують їх прав.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду міста Полтави від 20 листопада 2019 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що на час прийняття оспорюваних рішень виконкому позивачі та третя особа не були співвласниками домоволодіння, відносно якого вони приймалися, тобто вказані рішення не могли вплинути на їх права та обов'язки. Суд урахував, що матеріали справи не містять підтверджень того, що попередні співвласники домоволодіння не були згодні з оскаржуваними рішеннями виконкому та оскаржували їх.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що оскаржені рішення виконкому не порушують законних прав та інтересів позивачів.

Уважає, що відповідні рішення є підставою для користування третьою особою більшою частиною житлового будинку, незважаючи на розмір часток сторін у спільній частковій власності.

Указує, що рішення виконкому виконані, а тому позивачка не може потрапити до будинку та реалізувати належне їй право власності в повному обсязі.

У червні 2020 року ОСОБА_2 подала заяву про приєднання до касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 25 жовтня 2013 року є співвласниками по 1/4 частині домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 кожна.

ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 19 квітня 2017 року є власником іншої 1/2 частини вказаного домоволодіння.

Реальна частка кожного із співвласників не виділена, домоволодіння належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності.

За даними документів технічної інвентаризації житловий будинок літера "А-1" по АДРЕСА_1 в цілому складається з приміщень: 1-1 передпокій площею 8,9 м?, 1-3 коридор площею 5,7 м?, 1-4 кімната площею 9,9 м?, 1-5 кімната площею 16,4 м?, 1-6 сіни площею 8,9 м?, 1-7 санвузол площею 3,2 м?, 1-11 сіни площею 9,1 м?, 111 сіни площею 2,0 м?, ІV сіни площею 4,7 м?, 1-8 кухня площею 10,6 м?, 1-9 кімната площею 12,5 м? .

Між співвласниками домоволодіння не укладався договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, у зв'язку з чим виникають спори з приводу користування спільним житловим будинком, які неодноразово були предметом судового розгляду.

У провадженні Київського районного суду міста Полтави знаходиться цивільна справа № 552/4589/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про розподіл житлового будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м. Полтави 19 вересня 1978 року прийнято рішення № 583 "Про самовільно проведені роботи в домоволодінні по АДРЕСА_1", яким відмовлено ОСОБА_5 у проведенні добудови розміром 3х5 м для виносу кухні із габаритів будинку, обладнання ванної і санвузла. Дозволено ОСОБА_5 обладнати другий вихід із квартир шляхом закладки дверного отвору між приміщеннями 1-3 і 1-7, установки перегородки в приміщенні 1-1 і обладнання дверей між приміщеннями 1-1 і 1-7.

Рішенням виконавчого комітету Київської ради народних депутатів м. Полтави від 01 листопада 1978 року № 667 "Про часткову зміну рішення № 583 від 19 вересня1978 року "Про самовільно проведені роботи в домоволодінні по АДРЕСА_2" рішення № 583 від 19 вересня 1978 року викладено в такій редакції: "Дозволити ОСОБА_5 у домоволодінні по АДРЕСА_2 провести добудову розміром 3х5 м для виносу кухні із габаритів в будинку, установки ванної, санвузла та обладнати другий вихід із квартири шляхом закладки дверного отвору між приміщеннями 1-3 і 1-7; установити перегородки в приміщенні 1-1 з обладнанням дверей між приміщеннями 1-1 і 1-7. Сарай "Е" розібрати. Можливе його будівництво розміром 3х8 м на відстані 7 м від жилих будинків і 3 м від межі сусідньої садиби"

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 на час прийняття оскаржуваного рішення виконкому не були співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_2.

ОСОБА_5 на даний час не є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_2.

Рішення виконавчого комітету Київської ради народних депутатів м. Полтави від 01 листопада 1978 року № 667 щодо здійснення відповідної добудови попереднім співвласником ОСОБА_5 реалізовано не було.

Позиція Верховного Суду

У частині 1 та 2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених частині 1 статті 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 520/4192/18 (провадження № 61-4866св20) зазначено, що "для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права".

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Установивши, що між позивачами та ОСОБА_3 фактично наявний спір щодо визначення порядку користування домоволодінням та виділ часток зі спільної власності в натурі, який вирішується в справі № 552/4589/18, а оскарженими рішеннями виконкому не порушуються права та інтереси позивачів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 1 статті 81 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року в справі № 520/4192/18 (провадження № 61-4866св20), не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів уважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєдналася ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 20 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук