Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.06.2018 року у справі №554/8230/17

Постанова

Іменем України

11 березня 2019 року

м. Київ

справа № 554/8230/17

провадження № 61-24542 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - виконавчий комітет Полтавської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави у складі судді Січиокно Т. О. від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М. від 06 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду

м. Полтави від 03 листопада 2006 року задоволено його позов до виконавчого комітету Полтавської міської ради та зобов'язано останнього надати йому у тримісячний термін з дня ухвалення цього рішення житлове приміщення відповідно до норм житлового законодавства на склад сім'ї з двох осіб. Вказував, що на підставі цього рішення судом був виданий виконавчий лист, який при пересилці із головного територіального управління юстиції у Полтавській області до суду був втрачений, а тому просив видати його дублікат.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області

від 06 березня 2018 року, заяву ОСОБА_4 задоволено.

Видано ОСОБА_4 дублікат виконавчого листа № 2-4926/06

від 29 січня 2007 року на виконання у примусовому порядку рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2006 року про зобов'язання виконавчого комітету Полтавської міської ради надати ОСОБА_4 житлове приміщення відповідно до норм житлового законодавства на склад сім'ї з двох осіб у тримісячний термін з дня ухвалення цього рішення.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки виконавчий лист (оригінал) було втрачено виконавчою службою при пересилці до суду, тому заява ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, виконавчий комітет Полтавської міської ради просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що матеріали справи не містять доказів втрати виконавчого листа. Крім того, виконавче провадження за вказаним виконавчим листом закінчено, а тому ОСОБА_4 на час звернення до суду вже не мав статусу стягувача у такому провадженні, тому суд відповідно й не мав права видавати дублікат виконавчого листа, оскільки такий видається тільки за заявою стягувача або поданням державного виконавця.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада

2006 року задоволено позов ОСОБА_4 та зобов'язано виконавчий комітет Полтавської міської ради у тримісячний термін з дня ухвалення цього рішення надати йому на склад сім'ї з двох осіб житлове приміщення відповідно до норм житлового законодавства.

На підставі вказаного рішення, 29 січня 2007 року Октябрським районним судом було видано виконавчий лист № 2-4926/06.

30 березня 2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області виконавче провадження з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа закінчено на підставі пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття постанови) у зв'язку із неможливістю виконати рішення без участі боржника. Цього ж дня постанова державного виконавця направлена сторонам виконавчого провадження та до суду(а. с. 21, 33 т. 4).

Відповідно до довідки Октябрського районного суду м. Полтави, постанова про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2016 року з оригіналом виконавчого листа до суду не надходили (а. с. 35 т. 4).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 370 ЦПК України2004 року визначено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Встановивши, що рішення Октябрського районного суду м. Полтави

від 03 листопада 2006 року про зобов'язання виконавчого комітету Полтавської міської ради у тримісячний термін з дня ухвалення цього рішення надати ОСОБА_4 на склад сім'ї з двох осіб житлове приміщення не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до суду не з вини стягувача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа.

Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_4 права на звернення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа є необґрунтованими, оскільки як правильно вказав суд апеляційної інстанції заявник має статус стягувача за рішенням суду до його виконання, незалежно від того чи в примусовому чи в добровільному порядку воно виконується, і наявність відкритого виконавчого провадження для цього не є обов'язковою.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави

від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 06 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта