Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №761/20562/16 Постанова КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №761...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №761/20562/16

Державний герб України

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/20562/16-ц

провадження № 61-31721св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ.О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

відповідач - ОСОБА_4

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у складі судді Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 405/415/08-І від 05 вересня 2008 року 595 252,09 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на день розрахунку заборгованості (24 грудня 2015 року) складає 13 689 161,31 грн, здійснено розподіл судових витрат.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 14 листопада 2016 року.

Ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано тим, що розгляд справи відбувався у загальному порядку, ухвала про заочний розгляд справи не постановлялась.

12 червня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та несплатою судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у відкритті вказаного апеляційного провадження відмовлено на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано з пропуском строку, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 була позбавлена можливості користуватися своїми правами, передбаченими цивільним процесуальним законом, зокрема, знайомитись з матер іалами справи та отримувати інформацію щодо руху справи.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій просить вказану ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслано додаткові пояснення до касаційної скарги, проте суд їх до уваги не приймає, оскільки всупереч вимогам частини першої статті 330 ЦПК України 2004 року, вони подані поза межами строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року.

29 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі зазначено, що апеляційним судом неправомірно відмовлено ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року та не взято до уваги обставини пропуску цього строку.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом касаційної інстанції встановлено, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено без порушення норм процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів справи ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості; призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 19 вересня 2016 року о 08:15 год (а. с. 28).

У судовому засіданні 19 вересня 2016 року був присутній представник відповідача ОСОБА_5 (а. с. 43), який подав письмове клопотання про витребування у позивача додаткових доказів у справі (а. с. 36-40).

У зв'язку з неявкою представника позивача у судовому засіданні оголошено перерву до 14 листопада 2016 року, про що представника відповідача повідомлено під розписку (а. с. 44).

У судове засідання 14 листопада 2016 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, судове засідання проведено без його участі (а. с. 48?49).

14 листопада 2016 року судом першої інстанції вказану цивільну справу розглянуто у загальному порядку.

Ухвалою від 14 листопада 2016 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача від 19 вересня 2016 року про витребування доказів (а. с. 50).

14 листопада 2016 року у загальному порядку ухвалено рішення у справі (а. с. 52?53).

Супровідним листом від 18 листопада 2016 року сторонам у справі направлено копії ухвали від 14 листопада 2016 року та рішення від 14 листопада 2016 року (а. с. 54).

Відповідно до матеріалів справи 13 грудня 2016 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 зверталась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року (а. с. 56-59). У тексті апеляційної скарги представником відповідача зазначено, що про вказану ухвалу заявник дізналася 12 грудня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

03 січня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду від 14 листопада 2016 року, в якій, зокрема, зазначено, що про оскаржуване судове рішення вона дізналась 20 грудня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року у прийнятті вказаної заяви відмовлено. Копію ухвали відповідачем отримано 06 січня 2017 року (а. с. 87-89), а з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 14 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернулась 12 червня 2017 року (а. с. 91-96).

Зважаючи на встановлені обставини Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відсутності поважних підстав пропуску ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 215, статті 226 ЦПК України 2004 року в резолютивній частині рішення суду має бути зазначено, зокрема, строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження, а у заочному рішенні - строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Цивільним процесуальним законом встановлено різний порядок для оскарження судових рішень, ухвалених у загальному та заочному порядках.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не вказано, що воно ухвалено у заочному порядку, а в резолютивній частині - роз'яснено, що рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Тобто з тексту оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийнято у загальному порядку, тому звернення ОСОБА_4 03 січня 2017 року до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, а не до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, не зумовлює поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявником пропущено строк для подачі апеляційної скарги на рішення суду, а зазначені причини пропуску строку не можна визнати поважними. Отже, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. 0. Кузнєцов

Г. І. Усик

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати