Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.02.2019 року у справі №671/755/17

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 671/755/17

провадження № 61-26711св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Волочиська міська об'єднана територіальна громада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року у складі судді Чорного С. Б. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Волочиської міської об'єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із господарськими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1. Вказував, що строк для прийняття спадщини ним був пропущений з поважної причини, оскільки з 1968 року він з батьком взагалі не спілкувався і не знав навіть де той проживає, про його смерть дізнався випадково в березні 2017 року від ОСОБА_6, тому був позбавлений можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи наведене, позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його батька ОСОБА_5

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявність обставин, що перешкоджали йому звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а посилання на відсутність інформації про смерть спадкодавця не можна визнати поважними причинами пропуску строку подання такої заяви.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відсутність інформації про смерть спадкодавця у 2011 році не можна визнати поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про смерть батька, який залишив його, коли йому виповнилося 8 років, він нічого не знав, а тому у передбачений законом строк і не звертався до нотаріальної контори із відповідною заявою. Свідоцтво про смерть батька він отримав у березні 2017 року.

У грудні 2017 року Волочиська міська рада Хмельницької області подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2017 року Волочиська міська рада Хмельницької області подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просила касаційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4, його батьком є ОСОБА_5, а матір'ю - ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася і в Спадковому реєстрі не була зареєстрована, інших спадкоємців після смерті спадкодавця немає.

На день смерті спадкодавець ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований один в особистому будинку за адресою: АДРЕСА_1 Хмельницької області. ОСОБА_4 постійно проживав окремо від спадкодавця та протягом шести місяців після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини не подавав.

Маючи намір оформити спадщину, позивач у квітні 2017 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у прийнятті заяви у зв'язку із пропуском строку для її подачі.

Нормативно-правове обґрунтування

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

На підтвердження поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач посилався на відсутність у нього інформації про смерть батька, оскільки з останнім із 1968 року він не спілкувався.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки зазначені останнім доводи причин пропуску такого строку не можна визнати поважними.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належне обґрунтування, а переоцінка доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик