Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №1007/4584/2012

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 1007/4584/2012

провадження № 61-27682св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач -публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Гуля В. В., Сліпченка О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2011 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі -

ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 33/МІ-040.07.1 та додаткову угоду № 1 до цього договору, відповідно якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 12 000,00 грн на споживчі цілі, а

ОСОБА_4 зобов'язалась прийняти вказані кошти, належним чином їх використовувати та повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше

15 грудня 2008 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 24 % річних. Але, відповідач належним чином не виконує зобов'язання за вищевказаним договором та має заборгованість, яка станом на 29 листопада 2011 року становить

189 355,49 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 20 грудня 2007 року між позивачем, ОСОБА_5 укладено договір поруки № 33/МІ-040.07.1 та з відповідачем ОСОБА_6 укладений договір поруки № 33/МІ-040.07.1, відповідно яких поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язалися солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_4, що виникають з кредитного договору № ЗЗ/МІ-040.07.

ПАТ «Родовід Банк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати за розгляд справи в суді.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 01 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором

від 20 грудня 2007 року № 33/МІ-040.07.1 в сумі 189 355,49 грн та судовий збір в сумі 631,19 грн з кожного відповідача.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому позивач має право вимагати стягнення з позивальника та поручителів солідарно заборгованість, нараховану згідно з умовами кредитного договору та судовий збір.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області

від 01 листопада 2016 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2012 року залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 01 жовтня 2012 року скасовано та закрито провадження у справі за позовними вимогами ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення основного боргу, процентів за кредитом та пені.

В частині позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму інфляційних втрат у розмірі 2 614,28 грн, 3 % річних у сумі 738,49 грн та судові витрати у розмірі 33,53 грн.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Родовід Банк» на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 2 082,92 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що набрало законної сили рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до

ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних апеляційний суд виходив із того, що кредитор має право вимагати від боржника інфляційних втрат та 3 % річних, що є належним способом захисту свого порушеного права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після ухвалення рішення про стягнення основного боргу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд виходив із того, що порука є припиненою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

23 травня 2017 року ПАТ «Родовід Банк» через засоби поштового зв?язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року та залишити в силі заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 01 жовтня 2012 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що порука за кредитним договором не є припиненою, оскільки поручителі несуть солідарну відповідальність разом з боржником до повного виконання кредитного зобов'язання.

Доводи інших учасників справи:

відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Броварського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Касаційна скарга не містить аргументів щодо незгоди з рішенням апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 суми інфляційних втрат та 3 % річних, а тому відповідно до правил статті 400 ЦПК України оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.

Короткий зміст встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи:

20 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 33/МІ-040.07.1, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 12 000,00 грн на споживчі цілі із остаточним терміном повернення кредиту не пізніше ніж 15 грудня 2008 року.

Додатковою угодою від 20 грудня 2007 року № 1 до кредитного договору

№ 33/МІ-040.07.1 від 20 грудня 2007 року банк зобов'язався згідно з умовами кредитного договору надати позичальнику кредит в сумі 12 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 24 % річних строком з 20 грудня 2007 року по 15 грудня 2008 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором,

20 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 та між позивачем та ОСОБА_6 укладено договори поруки № 1 та № 2, відповідно до яких поручителі зобов'язуються солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_4, що виникають з кредитного договору № 33/МІ-040.07.1 від 20 грудня 2007 року.

ОСОБА_4, порушила свої зобов'язання в частині щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, що зумовило виникнення заборгованості, розмір якої станом на

29 листопада 2011 року склав 189 355,49 грн з яких: 6 942,02 грн - заборгованість за кредитом, 696,38 грн - заборгованість за процентами, 178 369,93 грн, 2 614,28 грн сума інфляційних витрат, 738,49 грн - сума нарахованих 3 % річних.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 05 січня 2010 року у цивільній справі № 2-224/2010, за позовом

ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором

№ 33/МІ-040.07.1 від 20 грудня 2007 року в сумі 56 904,12 грн, з яких:

6 942,02 грн кредит, 49 265,72 грн - нарахована пеня та судові витрати в сумі 689,04 грн. Вказане рішення набрало законної сили.

Норми права, які підлягають застосуванню:

За правилами пункту 2 частини першою статті 205 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Суд апеляційної інстанції встановив, що заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2010 року стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 33/МІ-040.07.1 від 20 грудня

2007 року в сумі 56 904,12 грн, з яких: 6 942,02 грн кредит, 49 265,72 грн - нарахована пеня. Вказане рішення набрало законної сили. З урахуванням викладеного, суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі у частині позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення основного боргу, процентів за кредитом та пені з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що порука є припиненою з тих підстав, що кредитний договір закінчив свою дію, є рішення суду за яким стягнуто з боржника та поручителів заборгованість за кредитним договором.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня

2016 року в частині закриття провадження у справі та в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року в частині закриття провадження у справі та в частині відмови у задоволенні позовних вимогзалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська