Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.05.2019 року у справі №760/24852/18

Постанова

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/24852/18

провадження № 61-8505св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - Лук'яненко Жанна Володимирівна;

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця";

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лук'яненко Жанни Володимирівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва у складі судді Усатової І. А. від 20 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., від 17 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -

ПАТ "Українська залізниця"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він з 29 грудня 2015 року по цей час перебуває у трудових відносинах з ПАТ "Українська залізниця", де працює на посаді начальника Департаменту електропостачання.

Зазначав, що з незалежних від нього причин був відсутній з 18 липня 2016 року до 28 березня 2017 року включно на роботі, а відтак йому не було відомо про прийняте правлінням ПАТ "Українська залізниця" рішення про утворення у складі апарату управління ПАТ "Українська залізниця" Департаменту електрифікації та електропостачання чисельністю 34 штатні одиниці та про ліквідацію з 01 липня 2017 року Департаменту електропостачання.

27 лютого 2018 року у зв'язку з виробничою необхідністю він намагався здійснити дзвінок в одну з регіональних філій ПАТ "Українська залізниця", звідки дізнався про відключення на його абонентському номері послуги міжміського з'єднання, на що отримав відповідь директора філії "Центральна станція зв'язку", що обмеження такого доступу пояснюється скороченням посади начальника Департаменту електропостачання ПАТ "Українська залізниця", яку він займає.

У відповідь на своє звернення до виконуючого обов'язки голови правління ПАТ "Українська залізниця" за підтвердженням інформації про скорочення його посади, листом від 27 березня 2018 року він був повідомлений про ліквідацію Департаменту електропостачання ПАТ "Українська залізниця", вилучення посади, яку він обіймає, зі штатного розпису й про те, що попередження про скорочення посади він отримає в установленому законодавством порядку.

Додатково ним було направлено звернення до Державної аудиторської служби України, яка проводила перевірку діяльності відповідача. Згідно з актом якої від 04 червня 2018 року під час ревізії, у межах компетенції, встановлено, що попередження про скорочення посади йому не надавалось, посади для подальшого працевлаштування запропоновані не були.

Оскільки ним не було отримано попередження про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та пропозицій іншої роботи на ПАТ "Українська залізниця", чим порушується принцип юридичної визначеності щодо його трудових прав і обов'язків, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ПАТ "Українська залізниця" запропонувати йому іншу роботу на цьому підприємстві на рівнозначній посаді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не зазначено, яким чином та не конкретизовано, які саме його права порушено, оскільки він під час звернення до суду продовжував працювати на займаній посаді начальником Департаменту електропостачання, не попереджався про наступне звільнення, а тому звернення з позовом до відповідача є передчасним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лук'яненко Ж. В. залишено без задоволення. Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційний суд виходив із того, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про зобов'язання відповідача запропонувати йому іншу роботу на підприємстві на рівнозначній посаді є безпідставними, так як він продовжує працювати у ПАТ "Українська залізниця" й його права не порушені, а вимоги про зобов'язання відповідача завершити процедуру скорочення посади, яку він обіймає, та здійснити процедуру його вивільнення у порядку, визначеному статтею 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 не заявлялись.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Лук'яненко Ж. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не було враховано того, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом він обіймав посаду начальника структурної одиниці апарату фактично ліквідованого ПАТ "Українська залізниця" та був єдиним, хто значився у штаті зазначеної структурної одиниці. Відносно усіх інших працівників ліквідованого Департаменту електропостачання були застосовані відповідні процедури, встановлені статтею 49 КЗпП. Вищевказані обставини свідчать про порушення його трудових прав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року АТ "Українська залізниця" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними

та обґрунтованими, оскільки позивачем не зазначено обставин на підтвердження порушення його трудових прав щодо пропозиції отримання іншої роботи на підприємстві.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Солом'янського районного суду м. Києва.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

1. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 29 грудня 2015 року працює на посаді начальника Департаменту електропостачання ПАТ "Українська залізниця".

22 березня 2017 року на засіданні правління ПАТ "Українська залізниця" було ухвалено рішення про утворення у складі апарату управління ПАТ "Українська залізниця" Департаменту електрифікації та електропостачання чисельністю 34 штатні одиниці та ліквідацію з 01 липня 2017 року Департаменту електропостачання чисельністю 34 штатні одиниці, а посада начальника Департаменту, як і посади інших працівників, підлягає скороченню.

Підпунктами 5,6 пункту 98 Статуту АТ "Українська залізниця" визначено, що до компетенції правління належить визначення та затвердження організаційної структури товариства та його штатного розпису, встановлення чисельності працівників, затвердження положення про структурні підрозділи товариства, а отже воно має право самостійно приймати рішення щодо структури товариства, повноважень підрозділів та чисельності штату.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про відмову у позовних вимогах ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача запропонувати йому іншу роботу на підприємстві на рівнозначній посаді, так як він не зазначив обставин на підтвердження порушення своїх прав щодо пропозиції отримання іншої роботи на підприємстві.

Ураховуючи те, що встановлений частиною 3 статті 49-2 КЗпП України обов'язок для роботодавця запропонувати вільну посаду працівнику у разі його звільнення у зв'язку із скороченням штату виникає одночасно з попередженням про звільнення останнього, тому звернення до суду позивача про порушення його трудового права є передчасним, оскільки він продовжує працювати на займаній посаді та не попереджався АТ "Укрзалізниця" про звільнення.

Доводи касаційної про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки не було взято до уваги висновок Державної аудиторської служби України, а, отже, не були повною мірою з'ясовані обставини, що мають значення для справи, є необґрунтованими, так як до переліку завдань Державної аудиторської служби не входить перевірка роботодавців на предмет дотримання законодавства про працю, а відтак вказаний орган не є належним суб'єктом дослідження питання ймовірного порушення АТ "Укрзалізниця" трудових прав ОСОБА_1.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, судові рішення є достатньо мотивовані з огляду на значущість доводів, направлені на переоцінку доказів у справі та фактичних обставин, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лук'яненко Жанни Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник