Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2018 року у справі №569/5733/17

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 569/5733/17

провадження № 61-28802 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Смолій Л. Д. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Григоренко М. П., Хилевич С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2015 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 300,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Зазначений розмір аліментів є недостатнім для забезпечення матеріальних та фізіологічних потреб дитини, оскільки витрати на утримання дитини збільшились у зв'язку з підвищенням вартості продуктів харчування та промислових товарів.

Посилаючись на наведене, а також на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2017 року у розмірі 1 689,00 грн, з

01 травня - 1 777,00 грн, з 01 грудня - 1 860,00 грн, просила збільшити розмір присуджених аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 з 300,00 грн до 1 500,00 грн щомісячно.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 вересня

2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів погіршення її матеріального становища або стану здоров'я чи покращення матеріального стану відповідача, а тому відсутні підстави для збільшення розміру аліментів.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 вересня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

У грудні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що підставами звернення з позовом до суду є те, що визначений за рішенням суду розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, є недостатнім для забезпечення матеріальних та фізіологічних потреб дитини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди не урахували положення статті 192 СК України, яка окрім підстав збільшення визначеного судом розміру аліментів - зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів, передбачає і інші випадки, передбачені цим Кодексом, до яких на її думку, належить, визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, з 01 січня 2017 року - 1 689,00 грн, з 01 травня - 1 777,00 грн, з 01 грудня -

1 860,00 грн, а тому вважала, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необгрунтованими.

У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому він зазначав, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з'ясували обставини справи, та правильно застосували норми матеріального права, а тому оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

22 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 300,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 СК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи наведене, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку підстав, передбачених статтею 192 СК України, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, або стану здоров'я платника або одержувача аліментів.

Відмовляючи у задоволенні позову про збільшення розміру аліментів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач є пенсіонером, інвалідом третьої групи і потребує щорічного постійного підтримуючого лікування, має кредитні зобов'язання та оплачує комунальні послуги за квартиру, в якій проживає позивач з дитиною, а тому відсутні підстави для збільшення розміру аліментів.

Разом з тим, суди не перевірили обставин щодо поліпшення матеріального стану платника аліментів, зокрема не надали належної оцінки поясненням відповідача про те, що він працює головою ОСББ «Юність-Рівне», та окрім пенсії отримує заробітну плату в розмірі 2000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» у 2017 році установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2017 року у розмірі 1 689,00 грн, з 01 травня - 1 777,00 грн, з 01 грудня -

1 860,00 грн.

Суди попередніх інстанцій не урахували, що з моменту присудження з відповідача аліментів, витрати на утримання дитини істотно збільшилися, не перевірили зміну матеріального становища відповідача, а тому оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими, такими, що відповідають основоположним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи в суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним нового судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 07 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик