Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №462/3562/19
Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №462/3562/19
Постанова КЦС ВП від 10.08.2023 року у справі №462/3562/19

Постанова

Іменем України

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 462/3562/19

провадження № 61-4278св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів»

імені Данила Галицького», яке є правонаступником державного авіапідприємства «Львівські авіалінії»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 листопада 2022 року в складі судді Кирилюк А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2022 року Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Залізничний ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції) звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що Залізничному ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1, до складу якого входить 26 виконавчих проваджень на загальну суму 6 824 322,81 грн, про стягнення з державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» (далі - ДАП «Львівські авіалінії») на користь держави та фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, зокрема, виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа від 05 серпня 2019 року № 462/3562/19, виданого Залізничним районним судом міста Львова. Рішення суду боржником не виконується.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19 липня 2019 року № 562 «Про деякі питання державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» прийнято рішення про реорганізацію ДАП «Львівські авіалінії» шляхом приєднання до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі - ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького»). Зазначеним наказом ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» визнано правонаступником реорганізованого ДАП «Львівські авіалінії».

На вимогу державного виконавця від 09 квітня 2021 року головою комісії з реорганізації ДАП «Львівські авіалінії» надано відповідь про те, що господарська діяльність підприємства припинена, з 2011 року у ДАП «Львівські авіалінії» відсутні як готівкові, так і безготівкові кошти у гривнях та іноземній валюті, а також будь-які інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби, цінні папери у депозитарних установах). У фінансових установах закрито усі рахунки ДАП «Львівські авіалінії».

За боржником зареєстровано рухоме та нерухоме майно, проте відповідно до пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 жовтня 2019 року № 145-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Відповідно до норм матеріального права вчинення виконавчих дій щодо ДАП «Львівські авіалінії» забороняється законом. Водночас заява про заміну сторони виконавчого провадження спрямована на виконання рішення суду стороною, що є процесуальним правонаступником боржника.

На підставі викладеного Залізничний ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції просив замінити боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 05 вересня 2019 року № 462/3562/19, виданого Залізничним районним судом міста Львова, про стягнення з ДП «Львівські авіалінії» на користь

ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 263 199 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, та 768,40 грн понесених судових витрат на користь ОСОБА_1 , з боржника ДАП «Львівські авіалінії» на боржника ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 10 листопада 2022 року заяву Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 05 вересня 2019 року № 462/3562/19, виданого Залізничним районним судом міста Львова, про стягнення

з ДП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 263 199 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, та 768,40 грн понесених судових витрат на користь ОСОБА_1 , з боржника

ДАП «Львівські авіалінії» на боржника ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» є правонаступником реорганізованого ДАП «Львівські авіалінії», що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, пунктом 7 наказу Міністерства інфраструктури України

від 19 липня 2019 року № 562 «Про деякі питання державного авіапідприємства «Львівські авіалінії».

Відсутність у передавальному акті ДАП «Львівські авіалінії» певного майна чи зобов`язань не свідчить про те, що правонаступником вказаного державного авіапідприємства не стало ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького», оскільки останнє як єдиний правонаступник прийняло усе майно та усі зобов`язання вказаного підприємства.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року апеляційну скаргу ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» залишено без задоволення, ухвалу Залізничного районного суду міста Львова

від 10 листопада 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в розумінні

статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі -

ЦПК України) ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» є правонаступником реорганізованого ДАП «Львівські авіалінії».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви Залізничного ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанції

21 березня 2023 року ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова

від 10 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 24 лютого 2023 року.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скарга

Касаційна скарга мотивована тим, що передавальний акт є єдиним документом у процедурі реорганізації юридичної особи, який засвідчує факт одночасної передачі правонаступнику майна, активів та зобов`язань. При цьому, до підписання передавального акта та його затвердження органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, первісний боржник не обмежений в праві виконати будь-які боргові зобов`язання щодо третіх осіб - кредиторів, оскільки згідно з частиною другою статті 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт. У даній справі передавальний акт не підписувався, майно правонаступнику не передавалося, станом на день розгляду справи первісний боржник не позбавлений права задовольнити вимоги будь-кого зі своїх кредиторів, тому ДАП «Львівські авіалінії» не вибув з виконавчого провадження № НОМЕР_2 в розумінні статті 442 ЦПК України, більше того в межах цього виконавчого провадження не позбавлений як правоздатності так і дієздатності.

ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц, у яких встановлено факт передачі майна правонаступнику, а також підписання передавального акта.

ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» вказувало, що перехід до правонаступника усіх прав та обов`язків первісного боржника з моменту прийняття рішення органом управління про реорганізацію без передачі правонаступнику за передавальним актом усіх активів є дискримінаційним по відношенню до правонаступника, оскільки за таких умов правонаступник буде нести тягар відповідальності перед кредиторами первісного боржника без отримання всіх активів (майна) останнього, що в умовах господарської самостійності правонаступника є несправедливим.

Крім того, при задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа від 05 вересня 2019 року

№ 462/3562/19 стягувачу ОСОБА_1 буде надано привілейоване становище, оскільки примусове виконання цього виконавчого листа буде виконано поза черговістю, встановленою статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», чим буде порушено права інших стягувачів

у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Позиції інших учасників

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 10 липня 2019 року стягнуто з ДАП «Львівські Авіалінії» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 липня 2013 року до 31 травня 2019 року у розмірі 263 199 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Стягнуто із ДАП «Львівські Авіалінії» на користь ОСОБА_1 768,40 грн понесених судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист від 05 вересня 2019 року.

24 вересня 2019 року заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Антощуком Б. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

У Залізничному ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1, до складу якого входить 26 виконавчих проваджень на загальну суму 6 824 322,81 грн про стягнення з ДАП «Львівські авіалінії» на користь держави та фізичних осіб заборгованості по заробітній платі, зокрема виконавче провадження

№ НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа від 05 вересня 2019 року № 462/3562/19, виданого Залізничним районним судом міста Львова.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19 липня 2019 року № 562 «Про деякі питання державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» ДАП «Львівські авіалінії» реорганізовано шляхом приєднання до

ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького». Відповідно до пункту 7 вказаного наказу ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» визнано правонаступником реорганізованого ДАП «Львівські авіалінії».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція),

а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені

в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при вирішенні касаційної скарги, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».

Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.

ЄСПЛ вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей

статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»).

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають

у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга

статті 167 ЦК України).

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом

(стаття 82 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника

у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначені положення кореспондують положенням частини п`ятої

статті 15 Закону України «По виконавче провадження».

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, Залізничний ВДВС у місті Львові Західного МРУ Міністерства юстиції посилався на наявність універсального правонаступництва боржника у відповідних правовідносинах та виконавчому провадженні.

За частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може безумовно пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не містить чіткої норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи внаслідок приєднання.

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі №917/436/21.

У той же час статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом (частина третя статті 74 Господарського кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року

у справі № 910/5953/17 йдеться про те, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. Велика Палати Верховного Суду визнала помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої,

пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.

Встановивши, що пунктом 7 наказу Міністерства інфраструктури України

від 19 липня 2019 року № 562 «Про деякі питання державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» визначено правонаступником реорганізованого ДАП «Львівські авіалінії» і таке правонаступництво (універсальне) не пов`язується

з державною реєстрацією припинення ДАП «Львівські авіалінії» (процедура реорганізації якого триває з 2019 року), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 05 вересня 2019 року № 462/3562/19, виданого Залізничним районним судом міста Львова, про стягнення з ДП «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 263 199 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України, та 768,40 грн понесених судових витрат на користь ОСОБА_1 , з боржника

ДАП «Львівські авіалінії» на ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького».

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 червня 2023 року у справі № 462/3563/19, від 28 червня 2023 року у справі № 463/3792/17.

Водночас Верховний Суд у постанові від 28 червня 2023 року у справі

№ 463/3792/17 в аспекті доводів касаційної скарги щодо порушення прав ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» зауважив, що ДАП «Львівські авіалінії» як державне комерційне підприємство не має достатньої фінансової незалежності від держави. Саме держава в особі уповноваженого органу прийняла рішення про приєднання ДАП «Львівські авіалінії» до ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького». Початковий строк закінчення реорганізації був встановлений до 31 грудня 2019 року (пункт 8 наказу Міністерства інфраструктури України від 19 липня 2019 року № 562). При цьому рішення суду про стягнення з ДАП «Львівські авіалінії» на користь фізичної особи коштів не виконується більше двох років.

Забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких складових верховенства права, як гарантування судового захисту прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14).

Доводи касаційної скарги про відсутність передавального акту щодо майна ліквідованого ДАП «Львівські авіалінії» є необґрунтованими, оскільки внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, з урахуванням підстав касаційного оскарження, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та встановлені у цій справі обставини, правильними

є висновки судів.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками судів стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції

є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону не здійснює оцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України»). Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої

статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно

з частиною третьою статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а вказаних судових рішень без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» залишити без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 10 листопада

2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук