Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №333/2096/17

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 333/2096/17

провадження № 61-20343св18

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», військова частина № 3033 Національної гвардії України,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року у складі судді Круглікова А. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «Страхова компанія «Країна»), військової частини 3033 Національної гвардії України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 лютого 2017 року о 13 год. 45 хв. ОСОБА_3 в м. Запоріжжі на вул. Святого Миколая, напроти будинку № 98 , керуючи автомобілем марки ГАЗ-32213, д.р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль марки RENAULT KANGOO, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який у свою чергу, здійснив наїзд на автомобіль ЗАЗ Lanos, д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Розмір спричиненої матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП становить 22 022,95 грн, з яких: 20 022,95 грн - майнова шкода, а 2 000,00 грн - франшиза.

20 травня 2017 року ПАТ «СК «Країна» сплачено частково суму страхового відшкодування в розмірі 9 762,47 грн.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «СК «Країна» на його користь майнову шкоду в розмірі 10 260,48 грн, з військової частини 3033 Національної гвардії України франшизу в розмірі 2 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня

2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 10 260,4 грн майнової шкоди, 750,00 грн витрат на правову допомогу та 320,00 грн судового збору.

Стягнуто з військової частини 3033 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн у відшкодування франшизи, 2 000,00 грн моральної шкоди, 250,00 грн витрат на правову допомогу та 448,00 грн судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що розмір заподіяної шкоди ОСОБА_1 , що був визначений експертом консультативно-автоекспертного бюро ТОВ ПЕП «Стандарт-Сервіс» у висновку експертного дослідження автотоварознавця від 01 березня 2017 року № 021, не перевищує страхову суму, обумовлену полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 02 вересня 2016 року № АК/462451, а тому підлягає стягненню саме зі страховика.

Суди вважали, що нормами статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено такої підстави для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування як підписання потерпілим заяви про погодження розміру страхового відшкодування.

Частково задовольняючи позовні вимоги до військової частини 3033 Національної гвардії України, суди на підставі статті 1172 ЦК України та статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вважали за необхідне компенсувати розмір франшизи.

Ураховуючи характер спричинених пошкоджень транспортному засобу, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав за необхідне стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 березня 2018 року ПАТ «СК «Країна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову до ПАТ «СК «Країна».

Аналіз касаційної скарги свідчить про оскарження ПАТ «СК «Країна» судових рішень у частині задоволення позовних вимог саме до страхової компанії і стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції з метою єдності

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2018 року справу № 333/2096/17 передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували до спірних правовідносин статтю 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховик має право здійснювати виплату без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду страховик і потерпілий дійшли згоди щодо розміру та способу здійснення страхового відшкодування.

Суди не надали оцінки доказам у справі, зокрема, заяві позивача про погодження розміру страхового відшкодування від 11 квітня 2017 року, у якій ОСОБА_1 погодився на відшкодування у розмірі 11 762,47 грн та на проведенні експертизи пошкодженого ТЗ не наполягав. Страховик виконав покладені на нього зобов`язання, оскільки виплатив позивачеві 9 762,47 грн (за вирахуванням суми франшизи).

Крім того, суди помилково посилалися на положення статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що передбачає підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, оскільки у цій справі страхова компанія не відмовила потерпілому у здійсненні виплат. Предметом спору є саме розмір відшкодування, який суди помилково ототожнили із відмовою страховика.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У липні 2018 року військова частина 3033 Національної гвардії України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги та законність рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року, ухвалених із дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 лютого 2017 року о 13 год. 45 хв. ОСОБА_3 в м. Запоріжжі на вул. Святого Миколая, напроти буд. 98 , керуючи автомобілем «ГАЗ НОМЕР_4 », д.р.н. НОМЕР_1 , не обравши безпечної швидкості руху, щоб мати змогу керувати автомобілем, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль RENAULT KANGOO, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду на заборонений сигнал світлофора, та в свою чергу, за інерцією здійснив наїзд на автомобіль «ЗАЗ Lanos», д.р.н. НОМЕР_3 , водій ОСОБА_4 , який також зупинився на заборонений сигнал світлофора. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, травмованих немає.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2017 року у справі № 333/664/17 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

На момент скоєння зазначеної ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ 32213АС», д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СК «Країна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів

від 02 вересня 2016 року № АК/462451 (сума франшизи за даним полісом становить - 2 000,00 грн).

07 лютого 2017 року ОСОБА_2 подано до ПАТ «СК «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи

№ 686/17 та складено акт огляду транспортного засобу.

09 лютого 2017 року ОСОБА_3 подано до ПАТ «СК «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № 905/17, яка відбулася 06 лютого 2017 року за участю транспортного засобу «ГАЗ 32213АС», д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця по визначенню матеріальної шкоди, нанесеної володільцю транспортного засобу № 021 , проведеного експертом консультативно-автоекспертного бюро ТОВ ПЕП «Стандарт-Сервіс» Шаховим О. В . від 01 березня 2017 року, розмір матеріального збитку, нанесеного володільцю автомобіля RENAULT KANGOO, д.р.н. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкоджень у ДТП, з урахуванням фізичного зносу, становить 22 022,95 грн.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 (власником транспортного засобу RENAULT KANGOO, д.р.н. НОМЕР_2 ) підписано заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування, адресовану голові правління ПАТ «СК «Країна». За змістом вказаної заяви, ОСОБА_1 погодився з розміром страхового відшкодування у розмірі 11 762,47 грн, на проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу не наполягає, після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ «СК «Країна» мати не буде.

Крім того, 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписано заяву на ім`я голови правління ПАТ «СК «Країна» на виплату страхового відшкодування № 6776/17.

Платіжним дорученням від 10 травня 2017 року № 6730 ПАТ «СК «Країна» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» суму у розмірі 9 762,47 грн у якості страхового відшкодування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відн осини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Указана норма кореспондується зі статтею 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У справі, що переглядається, встановлено, що 07 лютого 2017 року ОСОБА_2 подано до ПАТ «СК «Країна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи за вх. № 686/17, що сталася 06 лютого 2017 року, та складено між останніми акт огляду транспортного засобу.

11 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписано заяву щодо погодження розміру страхового відшкодування, адресовану голові правління ПАТ «СК «Країна». За змістом вказаної заяви, ОСОБА_1 погодився з розміром страхового відшкодування в сумі 11 762,47 грн, на проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу «ГАЗ 32213АС», д.р.н. НОМЕР_1 , не наполягає, після виплати страхового відшкодування будь-яких претензій до ПАТ «СК «Країна» мати не буде. Крім того, 11 квітня 2017 року ОСОБА_1 підписано заяву на ім`я голови правління ПАТ «СК «Країна» на виплату страхового відшкодування за вх. № 6776/17.

Встановлено і не заперечується сторонами, що платіжним дорученням від 10 травня 2017 року № 6730 ПАТ «СК «Країна» перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» суму коштів в розмірі 9 762,47 грн у якості страхового відшкодування.

Зазначене свідчить про те, що ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_1 дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджується заявою позивача про страхове відшкодування та відповідає вимогам статті 30, пункту 34.4 статті 34 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV.

ОСОБА_1 скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав страхове відшкодування, а ПАТ «СК «Країна» забезпечило реалізацію права позивача на отримання страхового відшкодування у розмірі погодженого зі страховою.

Стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування, що розраховане на підставі експертного висновку від 01 березня 2017 року в розмірі 10 260,48 грн, на якому наполягав позивач, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, викладеного вище не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такого розміру виплати з огляду на наявність заяв про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18).

Суди у порушення зазначених положень закону не звернули уваги на те, що факт перерахування ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування та про відмову потерпілого від одержання відшкодування в більшому розмірі.

Посилання судів на висновок експертного дослідження не спростовує необхідність застосування наведених вище норм права і не вказує на те, що ОСОБА_1 відмовився від своєї заяви, яка в силу частини першої статті 202 ЦК України є правочином, тобто дією особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з частиною першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Ураховуючи наведене, правильно встановивши фактичні обставини справи, суди не звернули уваги на те, що страхова компанія під час вирішення питання про виплату страхового відшкодування у першу чергу керується Законом № 1961-IV. Звертаючись із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, позивач визначив розмір такого відшкодування, вказавши його у заяві, тобто погодився на відшкодування страховою компанією збитків саме у заявленому розмірі. Таким чином, суди, неправильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшли помилкового висновку про задоволення позову, пред`явленого до страхової компанії.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Країна» судовий збір у

1 280,00 грн, сплачений за подання касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені частково без додержанням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки ПАТ «СК «Країна» оскаржує судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення майнової шкоди зі страхової компанії, а тому в іншій частині судові рішення Верховним Судом не переглядаються.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 1 280,00 грн на відшкодування судових витрат.

В іншій частині рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик