Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №127/18411/22
Постанова КЦС ВП від 10.05.2023 року у справі №127/18411/22

Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 127/18411/22

провадження № 61-1908св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року в складі судді Бойко В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області, про визнання права власності на автомобіль та визнання позивача добросовісним набувачем автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроолія» (далі - ТОВ «Дніпроолія») про визнання права власності на автомобіль та визнання позивача добросовісним набувачем автомобіля.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що йому на праві власності належав автомобіль марки «BMW» Х5, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , чорного кольору (далі - автомобіль) на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29 травня 2021 року № 6545/21/012482 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29 травня 2021 року.

До часу набуття позивачем права власності на спірний автомобіль він неодноразово був відчужений, проте першим власником автомобіля було ТОВ «Дніпроолія».

З Єдиного державного реєстру судових рішень позивачу стало відомо про те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року в справі № 160/9696/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року, визнано недійсним перший договір купівлі-продажу спірного автомобіля, укладений між ТОВ «Дніпроолія» та ОСОБА_3 . У зв`язку з цим 02 червня 2021 року до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено запис про скасування реєстрації права власності на вказаний автомобіль за позивачем. Станом на 07 червня 2022 року у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів право власності на автомобіль зареєстроване за ТОВ «Дніпроолія».

Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу, на підставі якого позивач набув права власності на спірний автомобіль, не розірваний та не визнаний недійсним, що свідчить про правомірність набуття ним права власності на автомобіль, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на спірний автомобіль;

- визнати його добросовісним набувачем автомобіля на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 29 травня 2021 року № 6546/21/012482, договору комісії від 29 травня 2021 року № 6546/21/012482, акта огляду реалізованого транспортного засобу від 29 травня 2021 року № 6546/21/012482, акта технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 29 травня 2021 року, акта приймання-передачі транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером від 29 травня 2021 року № 6546/21/012482, угоди про купівлю-продаж із третіми особами від 29 травня 2021 року № 6546/21/012482.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2022 року залучено до участі в справі Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 листопада 2022 року в справі замінено третю особу Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

У грудні 2022 року Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області подала до суду клопотання, в якому просило закрити провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року щодо ТОВ «Дніпроолія» було порушено провадження у справі про банкрутство, а постановою Господарського суду Вінницької області від 15 серпня 2022 року ТОВ «Дніпроолія» визнано банкрутом, створено ліквідаційну комісію і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гонту О. А. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

02 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Д. М. подав до суду клопотання, в якому просив суд відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, а цивільну справу передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області. Вказував, що відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, цей спір повинен розглядатися Господарським судом Вінницької області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Дніпроолія», а тому суд повинен направити справу на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

З аналогічним клопотанням про передачу справи на розгляд до Господарського суду Вінницької області звернулася до суду і арбітражна керуюча ТОВ «Дніпроолія» - Гонта О. А.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд ухвалою від 06 грудня 2022 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Д. М. про передачу справи на розгляд до Господарського суду Вінницької області відмовив. Провадження у цій справі закрив.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд до Господарського суду Вінницької області, суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства направлення справи до суду господарської юрисдикції, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, можливе лише у тому випадку коли провадження у цій справі відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство. Оскільки провадження у цій справі відкрито 23 серпня 2022 року, а провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дніпроолія» відкрито 14 лютого 2022 року, то відсутні підстави для направлення цієї справи до Господарського суду Вінницької області.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що оскільки ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року порушено провадження у справі № 902/1420/21 про банкрутство ТОВ «Дніпроолія», то розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства, а тому заявлені позовні вимоги повинні розглядатись Господарським судом Вінницької області.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд постановою від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, а також зазначив, що, аналізуючи положення частини першої статті 255, частини першої статті 256 ЦПК України і частин другої та третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а також враховуючи, що провадження у цій справі відкрито 23 серпня 2022 року, тобто після відкриття 14 лютого 2022 року господарським судом провадження у справі про банкрутство, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виконав вимоги частини першої статті 256 ЦПК України і роз`яснив позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи для подальшого його звернення до належного суду, а також у зв`язку з тим, що інших обов`язків для суду першої інстанції на цій стадії розгляду справи вказана частина статті не містила, то відсутні підстави для скасування правильних висновків суду першої інстанції, в тому числі щодо відмови у направленні справи до господарського суду.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

07 лютого 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравець Д. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року і постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року та прийняти нову постанову, якою передати справу до Господарського суду Вінницької області для її розгляду по суті у справі № 902/1240/21 про банкрутство ТОВ «Дніпроолія».

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди не врахували висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15 січня 2020 року в справі № 607/6254/15, від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18, а тому безпідставно відмовили у клопотанні позивача про передачу цієї справи до Господарського суду Вінницької області для її розгляду по суті в справі № 902/1240/21 про банкрутство ТОВ «Дніпроолія», чим позбавили позивача права на доступ до правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Вінницького міського суду Вінницької області.

Справа надійшла до Верховного Суду в березні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що предметом розгляду цієї справи є вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Дніпроолія» про визнання права власності на автомобіль та визнання позивача добросовісним набувачем автомобіля.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року щодо відповідача ТОВ «Дніпроолія» порушено провадження в справі № 902/1420/21 про банкрутство.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).

З огляду на наведені приписи процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду в цій справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - КУзПБ).

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

За змістом статті 7 КУзПБ (у редакції, яка була чинною на час розгляду справ у судах попередніх інстанцій) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів із вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року в справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У постановах від 15 травня 2019 року в справі № 289/2217/17 (провадження № 14-178цс19), від 12 червня 2019 року в справі № 289/233/18 (провадження № 14-171цс19), від 19 червня 2019 року в справах № 289/718/18 (провадження № 14-126цс19) та № 289/2210/17 (провадження № 14-129цс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто слід застосувати норми КУзПБ, які є чинними на час перегляду справи.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

У справі, яка переглядається, установлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2022 року щодо відповідача ТОВ «Дніпроолія» було порушено провадження в справі № 902/1240/21 про банкрутство.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 15 серпня 2022 року визнано боржника ТОВ «Дніпроолія» у справі № 902/1240/21 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «Дніпроолія» арбітражного керуючого Гонту О. А.

Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.

Положеннями частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.

Спірні правовідносини врегульовані КУзПБ, якими встановлено критерії, за якими вирішується питання про необхідність розгляду справи у межах справи про банкрутство.

Якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, предметом спору є вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірний автомобіль.

Вказане рухоме майно є майном ТОВ «Дніпроолія», щодо якого порушено справу про банкрутство. Вирішення заявлених у справі майнових вимог щодо цього майна безпосередньо впливає на обсяги ліквідаційної маси боржника.

Установивши, що заявлені у справі позовні вимоги безпосередньо стосуються майна боржника ТОВ «Дніпроолія», щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та відмову у задоволенні клопотання позивача про направлення справи до Господарського суду Вінницької області з огляду на таке.

Аналіз частини третьої статті 7 КУзПБ (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді попередніх інстанцій) свідчить, що направлення справи до суду господарської юрисдикції, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи, можливе лише коли провадження у справі відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі, яка переглядається, відкрито 23 серпня 2022 року (а. с. 34), тоді як провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дніпроолія» було порушено 14 лютого 2022 року (а. с. 95-98).

Тобто, позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Дніпроолія» вже після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дніпроолія».

Оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дніпроолія» відкрито до відкриття провадження у цій справі, то суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про направлення справи до Господарського суду Вінницької області.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій відповідно до частини третьої статті 7 КУзПБ, яка була чинною на час розгляду справи, не мали повноважень щодо направлення справи до суду господарської юрисдикції, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, якщо провадження у справі з майновими вимогами відкрито вже після відкриття провадження у справі про банкрутство. Направлення справи до суду господарської юрисдикції, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, можливе було лише у тому випадку, коли провадження у справі з майновими вимогами відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд до Господарського суду Вінницької області є правильними та обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

За таких обставин доводи касаційної скарги в частині безпідставної відмови і передачі справи до Господарського суду Вінницької області не заслуговують на увагу. Позивач не був позбавлений права на звернення до господарського суду за вирішенням своїх майнових вимог у строки, передбачені для звернення кредиторів до боржника щодо якого оголошено процедуру банкрутства.

Доводи касаційної скарги про не врахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15 січня 2020 року в справі № 607/6254/15 та від 15 червня 2021 року в справі № 916/585/18, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки у зазначених справах провадження у справах відкрито до відкриття провадження у справах про банкрутство.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не встановила.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук