Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.05.2019 року у справі №753/16455/15

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 753/16455/15-ц

провадження № 61-7794св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у складі судді Каліушка Ф. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 499-0201014/ФК-08, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кошти у розмірі 215 000 грн зі строком повернення до 24 лютого 2033 року.

На виконання зобов`язань за кредитним договором 25 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 499-0201014/ZФПОР-08, за яким він поручився за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 25 лютого 2008 року № 499-0201014/ФК-08.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк».

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору від 25 лютого 2008 року № 499-0201014/ФК-08 станом на 04 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 163 860 грн 39 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 163 860 грн 39 коп.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач, повторно належним чином повідомлений про розгляд справи, не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду не допущено порушень норм процесуального права, так як обставини належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи підтверджуються матеріалами справи.

Короткий зміст касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року та справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права, зокрема тим, що судами попередніх інстанції під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду не було враховано поважності причин неявки представника ПАТ «Дельта Банк» в судові засідання, а саме відрядження.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.

12 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду на 09 грудня 2015 року.

В указане судове засідання представник ПАТ «Дельта Банк» Байрамова С. В. не з`явилася, надіслала до суду клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату (а.с. 44).

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін Дарницьким районним судом м. Києва від 09 грудня 2015 року відкладено розгляд справи на 26 січня 2016 року, про що повідомлено ПАТ «Дельта Банк» рекомендованим листом.

У судове засідання, призначене на 26 січня 2016 року, представник ПАТ «Дельта Банк» повторно не з`явився, надіслав до суду клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання (а.с. 54).

Згідно із частиною третьою статті 169 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказував на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов`язками, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно, відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 27, 29 цього Кодексу в указаній вище редакції.

Враховуючи викладене, суди, встановивши, що ПАТ «Дельта Банк», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в районному суді, не направило свого представника у судові засідання, призначені на 09 грудня 2015 року та 26 січня 2016 року, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи заявника про поважність причин неявки до суду відхиляються, оскільки наслідки, передбачені частиною третьою статті 169 та пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, застосовуються судом в усіх випадках, коли позивач повторно не з`явився до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові ухвали постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк