Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.05.2018 року у справі №647/1814/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 647/1814/17

провадження № 61-16067св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Веселівська сільська рада Бериславського району Херсонської області, орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Бериславського районного суду Херсонської області, у складі судді Корсаненкової О. О., від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М., від 25 січня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Веселівська сільська рада Бериславського району Херсонської області, орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17 червня 2008 року він є власником квартири АДРЕСА_1. Крім нього за вище зазначеною адресою також зареєстровані його колишня співмешканка ОСОБА_4 зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5, який фактично проживає та навчається в с. Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області. ОСОБА_2 зазначав, що стосунки між ним та ОСОБА_4 припиненні, але остання відмовляється добровільно знятися з реєстрації та продовжує проживати у його квартирі. ОСОБА_4 та її син не приймають участі в утриманні квартири, їх реєстрація у вище зазначеній квартирі перешкоджає йому в повній мірі розпоряджатися своїм майном.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд усунути перешкоди у здійсненні ним права власності шляхом визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_4, та виселити ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що у квітні 2006 року вона познайомилась з ОСОБА_2, а з листопада 2006 року вони почали проживати однією сім'єю у орендованій квартирі АДРЕСА_5 Під час сумісного проживання разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, сплачували аліменти на користь дітей ОСОБА_2 від попередніх шлюбів. Разом з нею та ОСОБА_2 проживав її син - ОСОБА_5 У період 2006-2008 років їй та відповідачу вдалося зібрати кошти для придбання квартири АДРЕСА_2. Оформленням договору купівлі-продажу займався ОСОБА_2 У 2017 році стосунки між ними були припинені.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд встановити факт, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з листопада 2006 року по квітень 2017 рік, визнати квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2, визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог. Задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з листопада 2006 року по квітень 2017 року. Визнано квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з листопада 2006 року по квітень 2017 року знайшов підтвердження у судовому засіданні, як і те, що вони спільною працею заробляли гроші на придбання житла для своєї сім'ї та здійснення у ньому ремонту. Судом не встановлено що спірна квартира придбана ОСОБА_2 за власні кошти. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт припинення сімейних відносин із власником квартири не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення. Визнання відповідачів за первісним позовом втратившими право користування спірним житлом є неможливим, оскільки ОСОБА_4 проживає у ньому, місцем проживання її неповнолітнього сина є місце проживання його матері, і він (син) відсутній у ньому з поважних причин - у зв'язку з навчанням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року змінено у частині встановлення факту проживання однією сім'єю, зазначено замість з листопада 2006 року - з 22 березня 2007 року. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд не врахував, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_6 їх шлюб було розірвано 21 березня 2007 року, про що 29 серпня 2007 року зроблено відповідний запис у книзі реєстрації розірвань шлюбів за № 38, а тому факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 і ОСОБА_4 може бути встановлено лише, починаючи з 22 березня 2007 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2018 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3. подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити ОСОБА_4 у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясовано обставини справи. Місцевим судом не встановлено, що спірна квартира була придбана за спільні кошти сторін, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету. Той факт, що спірна квартира була придбана і право на неї зареєстровано за заявником свідчить про те, що він не мав стійких сімейних відносин з відповідачем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

01 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Веселівська сільська рада Бериславського району Херсонської області, орган опіки та піклування Бериславської районної державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзиву на касаційну скарги

ОСОБА_4у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 21 березня 2007 року було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, про що 29 серпня 2007 року зроблено відповідний запис у книзі реєстрації розірвань шлюбів за № 38 (а.с.73).

ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 17 червня 2008 року є власником квартири АДРЕСА_1, яка була придбана за 3 500 грн (а.с.6).

Вартість вказаної квартир, за висновком про вартість майна, проведеного на замовлення ОСОБА_4, станом на 18 липня 2017 року становить 190 000, 00 грн (а.с.45).

Згідно довідки Веселівської сільської ради № 1510 від 08 серпня 2017 року у квартирі АДРЕСА_6 зареєстровані ОСОБА_2, його син ОСОБА_7, співмешканка ОСОБА_4 та син співмешканки ОСОБА_5 (а.с.9). Зазначене також підтверджується копією домової книги по АДРЕСА_7, копією паспорту громадянки України ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с. 35-36, 38-42).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05 березня 2004 року ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відомості про батька записані за вказівкою матері відповідно до статті 135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 29 серпня 2017 року.

Відповідно до довідок Червономаяцької сільської ради № 2781 від 03 серпня 2017 року та Червономаяцької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 02-03/237-17 від 07 серпня 2017 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: АДРЕСА_8, та навчається у восьмому класі на стаціонарній формі навчання (а.с. 10-11).

Згідно з довідками Бериславського управління соціального захисту населення від 07 вересня 2017 року ОСОБА_4 перебувала на обліку управління та отримувала державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 22 квітня 2004 року по 27 лютого 2007 року, а також з 01 березня 2004 року по серпнеь 2017 року отримувала державну соціальну допомогу на дитину одиноким матерям (а.с. 57-61).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 13 жовтня 2017 року за адресою: АДРЕСА_9 комісія провела обстеження за місцем проживання ОСОБА_5, який проживає разом з бабусею ОСОБА_9 та дідусем ОСОБА_10 Проживають вони у власному будинку. У ОСОБА_5 є своя власна кімната, в якій є всі необхідні речі для нормального розвитку, речі побуту та одяг у достатній кількості. У будинку прибрано, світло та присутнє пічне опалення. На час обстеження ОСОБА_5 перебував у школі на заняттях. Зі слів бабусі її онук зареєстрований у с. Веселе, проте фактично проживає з нею з 2012 року (а.с. 75).

Відповідно до актів від 30 березня 2016 року та 19 грудня 2016 року комісія у складі депутата Веселівської сільської ради ОСОБА_11 та сусідів склали акт, який підтверджує, що ОСОБА_4 зареєстрована та проживає з сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 77, 76).

З довідки Веселівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Бериславської районної ради Херсонської області №02-09/295-17 від 18 жовтня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно навчався у Веселівській ЗОШ у 1-Б класі (2010-2011 навчальний рік) та І семестр 2011-2012 навчального року у 2-Б класі. Вибув з 2-Б класу 17 січня 2012 року по сімейним обставинам. Прибув у п'ятий клас (2014-2015 навчальний рік) та був переведений до шостого класу. Вибув зі школи 01 вересня 2015 року по сімейним обставинам та у шостому класі вже не навчався.

Відповідно до акту від 08 листопада 2017 року депутат Веселівської сільської ради виборчого округу № 14 по вул. Гагаріна ОСОБА_11 та 15 сусідів засвідчили факт спільного проживання сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з листопада 2006 року по теперішній час у квартирі АДРЕСА_11

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Підстави виселення із житла члена сім'ї власника передбачені статтею 116 ЖК УРСР.

Припинення родинних відносин з власником житла не припиняє права колишніх членів його сім'ї на користування житлом (частина четверта статті 156 ЖК УРСР).

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Під час розгляду справи місцевим судом встановлено ведення спільного побуту ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а також факт придбання ними спірної квартири під час перебування у фактичних шлюбних відносинах.

ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про придбання спірної квартири за його особисті кошти, а тому не спростував презумпцію спільності майна подружжя.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до необхідності проведення переоцінки доказів щодо обставин придбання спірної квартири та нестабільності відносин ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Разом з тим, доводи, на які посилається заявник, були предметом оцінки судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, зокрема, суду апеляційної інстанції, який за результатами апеляційного перегляду справи виклав свої висновки щодо оцінки цих доводів у мотивувальній частині ухваленого рішення.

Місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог, враховуючи, що ОСОБА_4 до після припинення фактичних шлюбних відносин із ОСОБА_2 продовжує проживати у спірній квартирі, а неповнолітній ОСОБА_5 з вересня 2015 року відсутній за місцем реєстрації через навчання у Червономаяцькій загальноосвітній школі, що є поважною причиною його відсутності.

Висновки місцевого та апеляційного суду у цій частині підтверджено матеріалами справи (покази свідків, акти) та не спростовано заявником.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду у частині дати встановлення факту проживання однією сім'єю, вірно зазначив, що встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з листопада 2006 року є неможливим, оскільки останній до 21 березня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі.

Суд першої інстанції виконав вимоги статті 212 ЦПК України, 2004 року, щодо оцінки доказів і статті 213 ЦПК України, 2004 року, щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 24 листопада 2017 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта