Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №640/954/17
Ухвала КЦС ВП від 29.05.2018 року у справі №640/954/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 640/954/17

провадження № 61-21305св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Київський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Державна казначейська служба України,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року у складі судді Бородіної Н. М. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Київський ВДВС м. Харка), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа - публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис» (далі - ПАТ «АКБ «Базис»), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2012 року, стягнуто на його користь зПАТ «АКБ «Базис» заборгованість за договором банківського вкладу, яка складається з 2 021 500,00 грн вкладу та 376 734,89 грн процентів.

Зазначав, що внаслідок тривалого невиконання державним виконавцем Київського ВДВС м. Харкова вищевказаного рішення суду та неповернення присуджених коштів йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, 2 381 018,59 грн на відшкодування майнової шкоди та 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Київського ВДВС м. Харкова, 15 000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Київського ВДВС м. Харкова в дохід держави судовий збір у розмірі 320,00 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що бездіяльністю Київського ВДВС м. Харкова, неправомірність дій якого встановлена ухвалами Київського районного суду м. Харкова, позивачеві завдано моральної шкоди.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, не з'ясували: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначав, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки факти зловживання посадовими особами державної виконавчої служби своїми правами та невиконання обов'язків передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а саме: правом накладення арештів на майно боржника, закінчення виконавчого провадження, дотримання строків відновлення виконавчого провадження, обов'язку щодо своєчасного вжиття заходів примусового виконання, встановлені судами під час розгляду його скарг на неправомірність дій державних виконавців.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2012 року (т. 1 а. с. 7-8), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області 29 серпня 2012 року (т.1 а. с. 9-10), стягнуто з ПАТ АКБ "Базис" на користь ОСОБА_4 2 021 500,00 грн суми депозитного вкладу та проценти за вкладом у розмірі 376 734,89 грн.

06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова на підставі вищевказаного судового рішення видано виконавчий лист № 2/2018/2366/2012/06 (т. 1 а .с. 12), за яким постановою старшого державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова від 10 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34201516 (т. 1 а. с. 11).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу» та Закону України «Про виконавче провадження».

У частині першій статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 87 цього Закону збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Як убачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 16 жовтня 2012 року виконавче провадження ВП № 34201516 закінчено на підставі пункту 7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»(т. 1 а. с. 13).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2014 року визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 34201516, постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 жовтня 2012 року визнано незаконною (т. 1 а. с. 14-15).

22 жовтня 2014 року виконавче провадження № 34201516 було відновлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова щодо порушення строків відновлення виконавчого провадження № 34201516 (т. 1 а. с. 17).

Ухвалою цього ж суду від 15 липня 2015 року (т. 1 а. с. 21-23), залишеною без змін в цій частині ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2015 року (т. 1 а. с. 24-26), визнано протиправною бездіяльність Київського ВДВС ХМУЮ щодо невжиття для своєчасного та в повному обсязі заходів примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2016 року (т. 1 а. с. 27-29), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 30-31), визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період з 10 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Київського ВДВС м. Харкова щодо невжиття заходів примусового виконання виконавчого листа № 2/2018/2366/2012/06 від 06 вересня 2012 року за період з 13 квітня 2016 року по 07 червня 2016 року (т. 1 а. с. 32-33).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року визнано неправомірними дії державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 34201516, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року - незаконною (т. 1 а. с. 34, 37-38).

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином суди, урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, та посилаючись на судові рішення, якими встановлено неправомірність дій та бездіяльність органу державної виконавчої служби, дійшли обґрунтованого висновкупро наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої неправомірними діями Київського ВДВС м. Харкова.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував, висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Таким чином суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик