Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.06.2018 року у справі №469/643/17

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 469/643/17

провадження № 61-21632 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської державної адміністрації Миколаївської області,

заінтересовані особи - старший державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицька Вікторія Юріївна, ОСОБА_2 (боржник),

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від

05 грудня 2017 року у складі судді Гапоненко Н. О. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У вересні 2017 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської державної адміністрації Миколаївської області звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицької В. Ю. (далі державний виконавець Левицька В. Ю.)

На обгрунтування скарги зазначав, що 26 липня 2017 року державним виконавцем Левицькою В. Ю. прийнято рішення про повернення без прийняття до виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» з тих підстав, що в ній не зазначено дату народження боржника.

Посилаючись на те, що державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати необхідну інформацію, однак неналежно скористався наданими йому правами, необхідними для своєчасного і повного виконання судового рішення, просив визнати неправомірним повідомлення державного виконавця Левицької В. Ю. від 26 липня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року у справі № 469/643/17 та зобов'язати старшого державного виконавця Левицьку В. Ю. відкрити виконавче провадження з виконання зазначеного судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року скаргу заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 задоволено.

Визнано неправомірним повідомлення старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицької В. Ю. від 26 липня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня

2017 року у справі №469/643/17.

Зобов'язано старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицьку В. Ю. відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від

13 травня 2017 року у справі №469/643/17 про заборону ОСОБА_2 проведення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність у виконавчому документі дати народження боржника за наявності його реєстраційного номера картки платника податків, не позбавляли державного виконавця відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» права одержати необхідну інформацію, зокрема й конфіденційну, для ідентифікації особи боржника, в тому числі його майнового стану. Оскільки державний виконавець не скористався наданими йому правами і не вжив заходів для своєчасного і повного виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи скаргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець не скористався наданим йому законом правом на одержання інформації та документів, необхідних для проведення виконавчих дій, а тому необгрунтовано повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 (боржник за виконавчим документом), у якій заявник просив скасувати ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від

05 грудня 2017 року і постанову Апеляційного суду Миколаївської області від

14 лютого 2018 року, та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невідповідності якого державний виконавець повертає документ стягувачу без виконання. Ухвала Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року таким вимогам не відповідає, а тому помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії державного виконавця Левицької В. Ю. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду для приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону, однак такі дії заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 не вчиняв. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам заявника про пропуск прокурором, який діє від імені та в інтересах Березанської районної державної адміністрації, строку на звернення із зазначеною скаргою.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частин першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року у цивільній справі № 469/643/17 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки, накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, власником якої є ОСОБА_2; заборонено йому проводити на вказаній земельній ділянці будівельні роботи; заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 01 серпня 2017 року ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня

2017 року змінено в частині заборони органам та суб'єктам, які здійснюють реєстраційні дії щодо земельної ділянки. В іншій частині ухвала суду залишена без змін.

20 липня 2017 року Миколаївською місцевою прокуратурою №1 зазначену ухвалу в частині заборони ОСОБА_2 проводити на спірній земельній ділянці будівельні роботи надіслано до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області для відкриття виконавчого провадження.

26 липня 2017 року старшим державним виконавцем Левицькою В. Ю. прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі відсутня дата народження боржника - фізичної особи.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

За змістом частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 387 ЦПК України 2004 року у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчий збір»).

Разом з тим, частиною першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Таким чином відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оскаржувані рішення в частині визнання повідомлення державного виконавця Левицької В. Ю. від 26 липня 2017 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року у справі №469/643/17 є законними та обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор не є стягувачем, а тому десятиденний строк звернення до суду із зазначеною скаргою для нього відраховується з дня одержання Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області повідомлення про повернення виконавчого документу є неспроможними, оскільки Миколаївська місцева прокуратура № 1, як орган, що діє в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області отримала виконавчий лист, пред'явила його до примусового виконання до органів державної виконавчої служби, а відтак є учасником виконавчого провадження,а тому відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» для неї строк оскарження дій державного виконавця відраховується з дня отримання повідомлення про повернення виконавчого документу.

Щодо вирішення питання про зобов'язання державного виконавця

Левицької В. Ю. відкрити виконавче провадження.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої КомітетомРади від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від

09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня

2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, відступати від яких колегія суддів не убачає підстав.

Таким чином, повноваження Державної виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо прийняття виконавчого листа до виконання та відкриття виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними.

Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця щодо прийняття на виконання виконавчого листа, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії чи приймати рішення.

Суди попередніх інстанцій наведеного не урахували, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про задоволення вимог щодо зобов'язання державного виконавця Левицької В. Ю. відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року, а тому оскаржувані рішення в цій частині не можна визнати законними та обгрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо вирішення скарги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Березанської державної адміністрації Миколаївської області в частині зобов'язання державного виконавця Левицької В. Ю. відкрити виконавче провадження, ухвала Березанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року в зазначеній частині підлягають скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини першої вказаної статті).

З огляду на висновок щодо суті вирішення касаційної скарги судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв'язку з подачею апеляційної та касаційної скарг, у розмірі 672,40 грн покладаються на Березанську державну адміністрацію Миколаївської області.

Керуючись статтями 141, 400, 406, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня

2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року, в частині вирішення вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської державної адміністрації Миколаївської області про зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицької Вікторії Юріївни відкрити виконавче провадження на виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня

2017 року скасувати, та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні скарги заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Березанської державної адміністрації Миколаївської області на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицької Вікторії Юріївни в частині зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицької ВікторіїЮріївни відкрити виконавче провадження на виконання ухвали Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2017 року у справі №469/643/17, відмовити.

В іншій частині ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Березанської державної адміністрації Миколаївської області на користь ОСОБА_2 672,40 грн на відшкодування судових витрат.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик