Історія справи

Постанова

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 235/5845/17

провадження № 61-39889св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сергіївська сільська рада Покровського району Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Величко О. В., від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Краснощокової Н. С., Соломахи Л. І., від 30 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сергіївської сільської ради Покровського району Донецької області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадщину.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 , яка до смерті постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» (далі - КСП «Перемога») Красноармійського району Донецької області розміром 7, 6 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі, яка належала померлій на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , виданого 11 лютого 1997 року Красноармійською райдержадміністрацією. Його (позивача) батько ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті також відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» розміром 6, 53 га. Після смерті батька він не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як вважав, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернувшись до нотаріуса, отримав відмову в оформленні спадкових прав у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини його батьком та ним.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, котра залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» Красноармійського району Донецької області розміром 6,53 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, що належало померлій на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 , виданого 11 лютого 1997 року Красноармійською районною державною адміністрацією. Встановити факт його постійного проживання з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнати за ним право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з права на земельну частку (пай) КСП «Перемога» Красноармійського району Донецької області розміром 6, 53 га без визначення меж цієї частки в натурі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів факт постійного проживання із його батьком - спадкодавцем ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними доказами факту прийняття ОСОБА_3 спадщини, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд, вирішуючи спір в оскаржуваній позивачем частині, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини (земельний пай), яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 . Позивачем не надано належних доказів вступу його батька у фактичне володіння (розпорядження) земельною ділянкою (паєм) після смерті його матері, у власності якої перебувала земельна ділянка.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 , батько позивача, фактично вступив в управління та володіння спадщиною, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , а саме земельною ділянкою (паєм). Про підтвердження вказаного факту свідчить наявність правовстановлюючих документів на спадкове майно, фактична передача в оренду земельної ділянки. У передбаченому законом порядку договір оренди земельної ділянки із батьком позивача укладено не було, оскільки останній не оформив спадкові права на неї, однак орендар продовжував використовувати земельну ділянку та сплачували йому орендну плату. ОСОБА_2 на час смерті своєї матері ОСОБА_2 проживав разом із нею, про що надано відповідні докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 (а. с. 7, 8, 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 (а. с. 9, 10).

ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) в КСП «Перемога» розміром 6, 53 га, що підтверджується відповідним сертифікатом, виданим на підставі розпорядження Красноармійської районної державної адміністрації Донецької області від 27 січня 1997 року за № 23 (а. с. 13).

Згідно довідки, виданої Сергіївською сільською радою Красноармійського району Донецької області 05 жовтня 2017 року за № 724, на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав з 1977 року по день своєї смерті і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , один, згідно особового рахунку № 636-1 погосподарської книги № 13 на 2011 - 2015 роки Сергіївської сільської ради (а. с. 11).

Згідно акту, складеного депутатом Сергіївської сільської ради Красноармійського району Донецької від 04 жовтня 2017 року та підписаного мешканцями с. Сергіївка, ОСОБА_1 , 1982 року народження, дійсно проживав по АДРЕСА_2 , разом з батьком ОСОБА_3 з 2007 року по 2012 рік (а. с. 12).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у заведенні спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка проживала одна на момент своєї смерті, не прийняв, а ОСОБА_1 пропустив шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а. с. 5).

Згідно листа Другої Покровської Держаної нотаріальної контори від 24 листопада 2017 року за № 1448/01-16 спадщина після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась, коло спадкоємців невідомо. Спадщина після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не відкривалась, коло спадкоємців невідомо (а. с. 25, 27).

На стадії апеляційного розгляду справи представником позивача до матеріалів справи долучено акти депутата Сергіївської сільської ради Красноармійського району Донецької від 05 листопада 2017 року ОСОБА_4 , в яких зазначеного, що ОСОБА_3 , 1953 року народження, дійсно проживав і доглядав матір ОСОБА_2 , 1924 року народження, яка проживала по АДРЕСА_1 (а. с. 103, 104).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК Української РСР).

Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_3 спадщини - земельного паю, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтованого виходив із того, що зазначені позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивач не довів належними доказами, які б достовірно підтверджували факт прийняття спадщини батьком позивача після смерті його матері у порядку, визначеному частиною першою, другою статті 549 ЦК Української РСР.

ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, доказів, які б свідчили, що він фактично вступив в управління земельною ділянкою (паєм) розміром 6, 53 га, позивачем не надано. Також не надано доказів про те, що вказана земельна ділянка була передана в оренду та орендар сплачував орендну плату батьку позивача. Не надано і доказів належності житлового будинку по АДРЕСА_1 , фактичного управління будинком, в якому мешкала ОСОБА_2 на день смерті.

Залишаючи без змін рішення районного суду, апеляційним судом надано належну оцінку аргументам апеляційної скарги, оцінено у сукупності довідку виконкому Сергіївської сільської ради від 05 жовтня 2017 року, згідно якої батько позивача ОСОБА_3 з 1977 року по день своєї смерті проживав один по АДРЕСА_2 , тобто за іншою ніж померла ОСОБА_2 адресою, а також долучені на стадії апеляційного перегляду рішення районного суду акти депутата Сергіївської сільської ради від 05 листопада 2017 року ОСОБА_4 , згідно яких ОСОБА_3 проживав та доглядав ОСОБА_2

по АДРЕСА_1 .

Обставини, зазначені у актах депутата сільради, суперечать довідці виконкому сільської ради, та не доводять фактичного вступу в управління спадковим майном батьком позивача після смерті його матері - ОСОБА_2 .

Сам факт знаходження у позивача сертифікату про право на земельну ділянку, не є доказом прийняття спадщини його батьком ОСОБА_2 в силу положень статті 549 ЦК Української РСР.

Вказані вище та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно статті 400 ЦПК України не відносить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстації та постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович