Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2020 року у справі №344/13507/18

Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 344/13507/18

провадження № 61-5014св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приватне підприємство "Спрут", Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2019 року у складі судді Пастернак І.

А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Приватного підприємства "Спрут" (далі - ПП "Спрут"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Рона" (далі - ТОВ "Компанія "Рона"), про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_2 та ПП "Спрут" договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07 березня 2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. І. та зареєстрований в реєстрі за №
418.

Позов обґрунтований тим, що майно, яке було відчужене за спірним договором, не підлягало відчуженню. Договір був тимчасовим і фіктивним, а майно підлягало поверненню у власність ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2019 року позов залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у судові засідання, призначені на 05 березня 2019 року, 20 серпня 2019 року та 17 грудня 2019 року, позивач і його представник не з'явились, подавали заяви про відкладення розгляду справи.

Про розгляд справи повідомлені належним чином.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року залишено без змін.

Ухвала мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що повторне нез'явлення особи, яка бере участь у справі, та її представника у судові засідання без поважних причин, спрямоване на невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на розгляд справи протягом розумного строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги письмові клопотання, в яких зазначені поважні причини неможливості прибуття в судове засідання представника, оскільки представник позивача був зайнятий в інших судових процесах. Причини відсутності у судових засіданнях представника позивача є поважними.

Суд необґрунтовано посилався на те, що в разі належного повідомлення позивача про розгляд справи повинна бути заява про розгляд справи без його участі.

Суд не надав належної оцінки причинам повторної неявки представника позивача у судове засідання, призначене на 17 грудня 2019 року, і не визнав їх неповажними.

Суд не вирішував питання про можливість розгляду справи без участі позивача з підстав, передбачених частиною 3 статті 223 ЦПК України, яка регламентує можливість розгляду справи за відсутності учасника справи або його представника, які були належним чином повідомлені про судове засідання, у разі повторної неявки таких учасників, крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Аргументи інших осіб

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових ухвал, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Із матеріалів справи встановлено, що 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП "Спрут ", ТОВ "Компанія "Рона" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17 листопада 2018 року, представництво інтересів позивача здійснював адвокат Хоптій М. В., який був повідомлений про призначення розгляду справи 05 березня 2019 року (а. с. 58-59,60).

У судове засідання 05 березня 2019 року сторони не з'явилися. ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншій справі (а. с. 65-68).

Розгляд справи відкладено на 20 серпня 2019 року, про що належним чином повідомлено позивача та його представника - адвоката Хоптія М. В. (а. с. 69-70,75-76).

У судове засідання 20 серпня 2019 року позивач та його представник повторно не з'явились. Адвокат Хоптій М. В. подав заяву про відкладення розгляду справи, оскільки він в цей день здійснює представництво інтересів іншої особи під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом, водночас доказів на підтвердження цієї обставини не надав (а. с. 80).

Судове засідання відкладено на 17 грудня 2019 року, про що сторони повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1. Конверт з повісткою для його представника повернувся до суду з відміткою про причину невручення в зв'язку з відсутністю адресата (а. с. 92-93,95-98).

Разом з тим суд встановив, що адвокат Хоптій М. В. був повідомлений про дату і час цього судового засідання 17 грудня 2019 року. Вказана обставина підтверджується змістом його клопотання, надісланого до суду засобами електронного зв'язку 16 грудня 2019 року, про відкладення розгляду справи, з посиланням на зайнятість його в Західному апеляційному господарському суді (а. с.102-106).

Позивач ОСОБА_1 та його представник Хоптій М. В. тричі не з'являлись в судові засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не подали.

З огляду на зазначене ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 грудня 2019 року позов залишено без розгляду.

Перевіряючи в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм цивільного процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Наслідки залишення позову без розгляду настаютьнезалежно від причин неявки, які можуть бути поважними. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина 2 статті 257 ЦПК України), про що позивачуроз'яснено судом апеляційної інстанції.

Згідно з матеріалами справи відкладення розгляду справи протягом восьми місяців, з 05 березня 2019 року до 17 грудня 2019 року, у суді першої інстанції зумовлене неявкою позивача та його представника в судове засідання. З дня відкриття провадження та проведення 07 листопада 2018 року підготовчого судового засідання у справі жодного засідання не відбулося у зв'язку з постійною неявкою позивача та його представника.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України дійшов обгрунтованого висновку, що позивач та його представник належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, проте повторно не з'явилися у судове засідання і не надали заяв про розгляд справи за їх відсутності.

Оскільки від позивача та його представника не надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а призначені у справі на 05 березня 2019 року, 20 серпня 2019 року та 17 грудня 2019 року судові засідання не відбулись через їхню неявку, то суд першої інстанції обгрунтовано залишив позов без розгляду відповідно до цивільного процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та виклав мотиви відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 6 Конвенції 0 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя, який передбачає судовий захист незалежним і безсторонньом судомза встановленою процедурою на засадах верховенства права.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги про обмеження права на суд є безпідставними, оскільки згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (справа "Станков проти Болгарії", CASE OF STANKOV v. BULGARIA), від 12 липня 2007 року); держави мають право установлювати обмеження для потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (справа "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. United Kingdom), від 28 травня 1985 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі.

Позивач та його представник не демонстрували готовність брати участь у справі на всіх етапах з метою розгляду справи у визначені цивільним процесуальним законом строки, а навпаки їхня поведінка свідчить про використання прийомів, пов'язаних із зволіканням розгляду справи. Тому твердження в касаційній скарзі про порушення права позивача на доступ до суду є необгрунтованими.

Верховний Суд зазначає, що з урахуванням статті 44 ЦПК України поведінка позивача у цій справі не свідчить про добросовісне користування процесуальними правами, а свідчить про зловживання процесуальними правами, зокрема вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не містять аргументів про неправильне застосування судами норм цивільного процесуального права, а зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі, і підстав для скасування судових рішень немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на встановлені обставини у справі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко