Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.12.2019 року у справі №199/160/19

Постанова

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 199/160/19

провадження № 61-7126св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, відповідач - ОСОБА_1,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П.,

Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21 січня 2016 року № 9 о/с

ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в місті Дніпропетровську ДПП.

У подальшому відповідача переведено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, яку займає по теперішній час.

27 серпня 2017 року екіпаж 402 у складі відповідача та іншого патрульного заступив на патрулювання на службовому автомобілі марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1.

27 серпня 2017 року на перехресті вулиць Яхненської та Симеренківської у місті Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки Ford, НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

статтею 124 КУпАП.

Згідно з висновком експертного-дослідження від 19 грудня 2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 73 289,15 грн.

Посилаючись на вищевказане, Департамент патрульної поліції Національної поліції України просив суд стягнути зі ОСОБА_1 заподіяну пошкодженням службового автомобіля марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, шкоду в розмірі 73 289,15 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 липня 2019 року (у складі судді Руденко В. В. )

у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шкода, заподіяна відповідачем під час виконання ним службових обов'язків, має бути відшкодована відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення № 243/95-ВР (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої інстанції)) та у розмірі, не більше тримісячного грошового забезпечення. Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач пошкодив автомобіль умисно, вчинив ДТП у стані сп'яніння або скоїв діяння, яке має ознаки злочину, тому на останнього може бути покладена лише обмежена відповідальність у розмірі тримісячного грошового забезпечення.

Крім того, позивачем не надано доказів про розмір місячного грошового забезпечення відповідача, що унеможливлює встановлення судом розміру відшкодування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року

(у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В. ) рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 липня 2019 року скасовано.

Провадження у справі закрито.

Роз'яснено Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Роз'яснено Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків. Тому даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 25 березня 2020 року, Департамент патрульної поліції Національної поліції України просить постанову суду апеляційної інстанцій в частині закриття провадження у справі і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16 (провадження № 61-10121св19).

Крім того, за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених справ та характером спірних правовідносин даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21 січня 2016 року № 9 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в місті Дніпропетровську ДПП.

27 серпня 2017 року згідно з розстановкою сил та засобів цієї роти, екіпаж № 109, до складу якого також входив й відповідач, заступив на патрулювання на службовому автомобілі марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_3.

27 серпня 2017 року на перехресті вулиць Яхненської та Симеренківської у місті Дніпрі за участю службового автомобіля Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки Ford, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого

статтею 124 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1,

є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Відповідно до висновку службового розслідування від 26 вересня 2017 року старший сержант поліції ОСОБА_1 керував автомобілем марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, під час виконання ним службового обов'язку.

Згідно з висновком експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Дніпропетровський НДЕКЦ МВС України)

від 19 грудня 2017 року вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок ДТП, в якій було пошкоджено службовий автомобіль марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 73 289,15 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у

пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною 4 статті 5 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем публічної служби, під час якої, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків, завдано матеріальну шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України шляхом пошкодження колісного транспортного засобу - автомобіля марки Toyota Prius, державний номерний знак НОМЕР_1.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням № 243/95-ВР. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. Дія цього положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1,2 Положення № 243/95-ВР).

Відповідно статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що проходження служби в поліції регулюється Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба у Департаменті патрульної поліції є публічною службою.

Таким чином відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається.

Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих особою державі під час проходження публічної служби, є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Доводи касаційної скарги про те, що за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених справ та характером спірних правовідносин даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє з мотивів, наведених вище.

Разом з тим, посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду

від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16 (провадження № 61-10121св19) є безпідставними, оскільки вказані правовідносини

є відмінними від тих, що склалися між сторонами у справі, що переглядається.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії постанова апеляційного суду, що переглядається, є достатньо мотивованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький І. В. Литвиненко