Історія справи

Постанова

Іменем України

9 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 753/9005/22

Провадження № 61-16915св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивачка),

відповідач- ОСОБА_2 (далі - відповідач), інтереси якого представляє адвокат Гаврилюк Марина Вадимівна (далі - адвокат),

про стягнення коштів, одержаних у зв`язку з виконанням доручення,

за касаційною скаргою відповідача на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року, ухваленого суддею Коренюк А. М., та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивачка є власницею автомобіля, на розпорядження та керування яким видала відповідачу довіреність. Стверджувала, що останній не повернув їй кошти від продажу автомобіля. Тому просила стягнути їх у судовому порядку.

2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали обґрунтованою вимогу про повернення коштів після відчуження відповідачем належного позивачці автомобіля; визнали безпідставними доводи відповідача про те, що він спрямував кошти, отримані за цей автомобіль, у рахунок погашення боргу позивачки за договором позики, який вона уклала з третьою особою.

3. Із судовими рішеннями відповідач не погодився. У касаційній скарзі пояснив, що позивачка видала йому довіреність для підтвердження забезпечення виконання її зобов`язання за договором позики. Стверджував, що договір доручення, який сторони не уклали у письмовій формі, є нікчемним.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те,чи є підстави для стягнення з відповідача коштів, які він як представник за довіреністю отримав від продажу автомобіля позивачки? Відповідь на це питання позитивна.

(2) Зміст позовної заяви

5. У серпні 2022 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача 737 120,00 грн. Мотивувала так:

5.1. 19 квітня 2018 року позивачка видала відповідачу нотаріально посвідчену довіреність на керування та розпорядження транспортним засобом - автомобілем «ВМW», модель 5201, 2016 р. в., тип - загальний легковий седан В, колір білий, д. н. з. НОМЕР_1 , перша реєстрація - 26 жовтня 2016 року (далі - автомобіль), що належав їй на підставі виданого 4 березня 2017 року свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (далі - довіреність). Термін дії довіреності - до 19 квітня 2021 року. Згідно з її умовами відповідач мав право, зокрема, відчужити автомобіль за ринковою вартістю, після чого був зобов`язаний повернути отримані кошти довірительці.

5.2. Оскільки остання не могла тривалий час зв`язатися з відповідачем, то 8 квітня 2021 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євтушок І. О. й отримала дублікат довіреності 16 квітня 2021 року.

5.3. 16 квітня 2021 року вона надіслала відповідачу вимогу, зокрема про повернення довіреності та коштів від продажу автомобіля. Відповідач вимогу проігнорував.

5.4. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів 30 травня 2019 року автомобіль перереєстрували на іншу фізичну особу на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6546/19/005875 від 28 травня 2019 року за ціною 737 120,00 грн.

5.5. Оскільки відповідач не повернув кошти після відчуження автомобіля, їх слід стягнути у судовому порядку.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції

6. 18 травня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов: стягнув із відповідача на користь позивачки 737 120,00 грн, одержаних у зв`язку з виконанням доручення та 7 371,20 грн судового збору. Мотивував рішення так:

6.1. Відповідач, відчуживши за договором комісії № 6546/19/005875 від 28 травня 2019 року належний позивачці на праві власності автомобіль на підставі наданої йому довіреності, зобов`язаний повернути виручені кошти у сумі 737 120,00 грн (а. с. 16, 17, 18).

6.2. 19 квітня 2018 року позивачка та ОСОБА_3 (далі - позикодавиця), уклали договір позики № 19/04/18-к (далі - договір позики), предметом якого було передання у власність позивачці 668 075,57 грн, що еквівалентно 25 550 доларів США. У заставу позивачка передала в заставу автомобіль. Умови договору позики не виконала, кошти не повернула. Але відповідач необґрунтовано вважає, що правомірно на підставі довіреності відчужив належний позивачці автомобіль, а отримані від його продажу залишив собі як повернення позики. Звернення стягнення на автомобіль через невиконання зобов`язання за договором позики здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в судовому порядку, а не шляхом продажу автомобіля за довіреністю.

(4) Зміст постанови апеляційного суду

7. 12 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Мотивував так:

7.1. Правильним є висновок суду першої інстанції про доведеність позову, бо відповідач, відчуживши належний позивачці на праві власності автомобіль на підставі її довіреності, мав повернути отримані кошти. Однак вказане не зробив, що є підставою для стягнення з нього цих коштів на користь позивачки у судовому порядку.

7.2. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач правомірно залишив у себе кошти за відчужений автомобіль у рахунок погашення зобов`язання позивачки за договором позики, слід оцінити критично. Договори позики та застави транспортного засобу від 19 квітня 2018 року позивачка уклала з позикодавицею, а не з відповідачем. Вони не є належними та допустимими доказами на підтвердження його доводів. Згідно з їхніми умовами сторони не погодили порядок погашення позики шляхом оформлення нотаріально засвідченої довіреності.

(5) Провадження у суді касаційної інстанції

8. У листопаді 2023 року адвокат в інтересах відповідача звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року.

9. 27 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій на підставі, визначеній пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

10. 24 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10.1. Відповідач мотивував касаційну скаргу так:

10.2. Суди попередніх інстанцій не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 200/15961/17, від 20 липня 2022 року у справі № 308/14087/13-ц, від 4 серпня 2021 року у справі № 757/39249/17-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року у справі № 200/19639/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18.

10.3. Договір доручення на продаж автомобіля позивачки, укладений для забезпечення виконання позивачкою її зобов`язань за договором позики, мав бути письмовим. Згідно з частиною другою статті 547 ЦК України договір доручення через недотримання письмової форм є нікчемним.

(2) Позиції інших учасників справи

11. Позивачка відзив на касаційну скаргу не подала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

12. 27 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій на підстав, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

13. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

14. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи є підстави для стягнення з відповідача коштів, які він як представник за довіреністю отримав від продажу автомобіля позивачки?

15. Позивачка просила стягнути кошти, які відповідач одержав від продажу її автомобіля через виконання доручення.Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов обґрунтованим, а доводи відповідача про реалізацію автомобіля в рахунок позики позивачки в третьої особи - безпідставними. Відповідач із судовими рішеннями не погодився. Вказав, що кошти не повернув позивачці, бо вона заставила автомобіль в рахунок забезпечення повернення позики; дії, передбачені у довіреності, підтверджували це забезпечення; договір доручення на продаж автомобіля є нікчемним, оскільки укладений не у письмовій формі. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

16. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

17. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина третя статті 238 ЦК України).

18. Представник завжди має вчиняти правочин в інтересах сторони, яку він представляє. Для забезпечення інтересів цієї сторони представнику заборонено вчиняти правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Словосполучення «у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є» необхідно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи тих, представником яких він одночасно є (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 159/4766/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2024 року у справі № 203/4168/19).

19. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (частина перша та третя статті 244 ЦК України).

20. У Главі 68 ЦК України немає спеціальних вимог до форми договору доручення. Тому можливим є вчинення договору доручення в усній формі. З урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності довіреність має передбачати повноваження представника, необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Договірне представництво виключає можливість видання довіреності, яка передбачає можливість представника розпорядитися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить суті представництва. Видання довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладення договору доручення. На такі правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18).

21. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (частина перша статті 1000 ЦК України).

22. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим (частина перша статті 1004 ЦК України).

23. Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (стаття 1006 ЦК України).

24. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

25. За відсутності домовленості повіреного з довірителем про встановлення строку (терміну) передання одержаного у зв`язку з виконанням доручення, таке передання має відбуватися негайно. Для цього довіритель не має заявляти вимогу про передання одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є винятком, який допускає припис речення другого частини другої статті 530 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18).

26. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:

26.1. 19 квітня 2019 року позивачка згідно зі статтею 244 ЦК України видала відповідачу нотаріально посвідчену довіреність на право керування та розпорядження автомобілем. Довіреність передбачала, зокрема, право відповідача відчужити автомобіль за ринковою вартістю (а. с. 9-10).

26.2. Відповідач відчужив автомобіль за 737 120,00 грн, що підтверджують договір купівлі-продажу транспортного засобу № 6546/19/005875 від 28 травня 2019 року, акт прийому-передачі, акт технічного стану транспортного засобу, договір комісії від 28 травня 2019 року (а. с. 14-15, 16, 17, 18).

27. Суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 761/27819/19 встановили такі факти:

27.1. Згідно з договором позики позикодавиця надала позивачці у власність 668 075,57 грн, які остання зобов`язалася повернути до 19 жовтня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики його сторони уклали договір застави автомобіля.

27.2. 12 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у справі № 761/27819/19, згідно з яким задовольнив позов позикодавиці до позивачки про стягнення заборгованості за договором позики, стягнув 321 200,00 грн і видав виконавчий лист.

27.3. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко В. Г. відкрив виконавче провадження № 63156633 з виконання вказаного рішення суду, під час якого звернув стягнення на майно позивачки.

27.4. Згідно з постановою про передачу майна позикодавиці у рахунок прощення боргу та актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 6 травня 2021 року позикодавиці передали належне позивачці машиномісце № НОМЕР_3 загальною площею 16,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 806986580000, у паркінгу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною електронних торгів - 342 184,50 грн.

27.5. 7 травня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко В. Г. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №761/27819/19 від 14 вересня 2020 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва.

27.6. 20 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу, згідно з якою скасував заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року у справі № 761/27819/19.

27.7. 20 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу, згідно з якою передав справу № 761/27819/19 за підсудністю на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області.

27.8. 8 листопада 2022 року Вінницький апеляційний суд залишив без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2021 року у справі № 761/27819/19 про відмову у задоволенні позову позикодавиці про стягнення боргу з позивачки за договором позики через необґрунтованість вимоги про стягнення 321 200,00 грн за період прострочення з 20 жовтня 2018 року до 10 липня 2019 року.

27.9. 13 грудня 2022 року Вінницький міський суд Вінницької області постановив ухвалу у справі № 761/27819/19, згідно з якою відмовив позивачці у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.

28. Суди першої й апеляційної інстанцій у справі № 753/9005/22 встановили, що за довіреністю відповідач був повіреним позивачки. Згідно з обставинами, на яку вказав представник відповідача 18 травня 2023 року на судовому засіданні у цій справі в суді першої інстанції (файл технічного запису судового засідання: 20230518 - 102002; час 0:18:45-0:19:28), відповідач одночасно представляв також інтереси позикодавиці. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що відповідач усупереч забороні, встановленій у частині третій статті 238 ЦК України, не міг вчиняти одночасно дії в інтересах позивачки як довірительки за договором доручення на продаж автомобіля та в інтересах позикодавиці з питань, пов`язаних із погашенням позивачкою боргу за договором позики. Проте правильно вважали обґрунтованою вимогу про стягнення коштів, отриманих відповідачем від продажу автомобіля позивачки.

29. Оскільки, вчиняючи цей правочин за довіреністю, відповідач за змістом частини першої статті 237, частини першої статті 1000 ЦК України діяв від імені та в інтересах позивачки, то цим її інтересам кореспондує, зокрема, визначений у пункті 3 частини першої статті 1006 ЦК України обов`язок відповідача як повіреного передати позивачці гроші, отримані від реалізації її автомобіля. Не виконувати цей обов`язок, а передати кошти позикодавиці, відступивши за частиною першою статті 1004 ЦК України від змісту отриманого доручення позивачки, відповідач не мав права, бо такий відступ суперечив її інтересам як довірительки.

30. Колегія суддів відхиляє довід відповідача у касаційній скарзі про нікчемність договору доручення, укладеного в усній формі. Довіреність видається на підставі договору доручення. Наявність довіреності означає договірне представництво. Видання довіреності на підставі усного договору доручення підтверджує укладення договору доручення. На такі правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України. Тобто наявність правовідносин за договором доручення можуть підтверджувати нотаріально засвідчені чинні довіреності, які довіритель видав повіреному на вчинення правочину з розпорядження майном (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18).

(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

31. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

33. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

34. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати відповідача за подання апеляційної та касаційної скарг слід залишити за ним.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко