Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №405/9040/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 405/9040/19

провадження № 61-14807св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач ? ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавська», Департамент надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня

2024 року у складі колегії суддів Чельник О. І., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавська» (далі - ТОВ «Полтавська»), приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряного О. А. про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності.

Позов мотивовано тим, що позивач та ОСОБА_2 набули право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на 19/20 частин вказаної будівлі, а за позивачем - 1/20 частину.

15 квітня 2016 року приватний нотаріус Задніпряний О. А. відкрив розділ, присвоїв реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та зареєстрував за ОСОБА_2 19/20 частин вказаної будівлі. До заяви про державну реєстрацію ОСОБА_2 було додано ухвалу апеляційного суду, вступна та резолютивна частина якої не містили відомостей про набуття ОСОБА_2 права власності на цей об`єкт, а лише вказівку на залишення рішення суду першої інстанції без змін. Того ж дня відбувся перехід права власності на вказане майно до ОСОБА_3 , а 18 травня 2016 року - від ОСОБА_3 до ТОВ «Полтавське».

Зазначав, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року скасовані. Однак у скасуванні державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно було відмовлено, оскільки відбулася перереєстрація права власності на 19/20 частин спірної нежитлової будівлі.

Змінивши предмет позову, позивач просив суд:

? скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин вказаної нежитлової будівлі;

? скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин нежитлової будівлі;

? скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на вказане нерухоме майно, внесені до реєстру на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, номер запису про право власності 14596205, з одночасним припиненням права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин нежитлової будівлі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 серпня 2020 року замінено первісних відповідачів Міську раду міста Кропивницького та Міністерство юстиції України на належного відповідача - Департамент надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року, позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2010 року, видавник виконавчий комітет Кіровоградської міської ради; Ухвали № 22-ц/781/568/16, видавник Апеляційний суд Кіровоградської області, номер запису про право власності 14181155, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі на

АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, видавник приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряний О. А., номер запису про право власності 14183524, з одночасним припиненням права власності

ОСОБА_3 на 19/20 частин нежитлової будівлі на

АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Полтавська» на 19/20 частин нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 15 квітня 2016 року за № 593, видавник приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряний О. А., протоколу

від 27 квітня 2016 року за № 1, видавник Загальні збори засновників (учасників) ТОВ «Полтавська», акту приймання-передавання від 18 травня 2016 року, видавник Засновник ТОВ «Полтавська» ОСОБА_3 , Директор ТОВ «Полтавська» - ОСОБА_5 , номер запису про право власності 14596205.

Стягнено з ОСОБА_2 , ТОВ «Полтавська», ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 з кожного.

Стягнено з ОСОБА_2 , ТОВ «Полтавська», ОСОБА_4 в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 192,10 грн. з кожного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що сама по собі ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року (без рішення суду першої інстанції) не може вважатися належним правовстановлюючим документом, що дає змогу встановити набуття права власності на нерухоме майно в розумінні пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, рішення суду, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, а також рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 жовтня 2016 року скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня

2016 року.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська», здійсненої шляхом внесення відповідних записів до реєстрів з одночасним припиненням їх права власності на відповідне майно. Такий спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту порушеного права та є таким, що забезпечує реальне поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідно до вимог цивільного законодавства.

Щодо клопотань відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Полтавська» про закриття провадження у справі у зв`язку з пропуском позовної давності, то суд зазначив, що стаття 255 ЦПК України, яка встановлює підстави закриття провадження у цивільній справі, не містить такої підстави як пропуск позовної давності. У свою чергу вимог про застосування судом позовної давності в порядку частини третьої статті 267 ЦК України у справі не заявлено.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Клюкіна С. М. задоволено частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги відповідача та його представника про їх необізнаність щодо призначення розгляду справи на 01 березня 2022 року та не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України такі обставини визначені як обов`язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

04 жовтня 2024 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Клюкіної С. М. про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року зупинено до усунення обставин, що стали підставою для його зупинення.

Суд апеляційної інстанції ухвалу мотивував тим, що за обставин уведення на всій території в Україні воєнного стану та перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України неможливо забезпечити у цій справі дотримання всіх засад цивільного судочинства, а тому на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК та пункту 2 частини першої статті 253 України провадження у справі підлягає зупиненню до усунення обставин, що стали підставою для його зупинення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, у якій заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року та передати справу на новий розгляд

до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження ухвали Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та зазначає,

що апеляційний суд під час постановлення ухвали про зупинення провадження

у справі не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові

від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24. Апеляційний суд не з`ясував причин зміни ОСОБА_2 його особистої думки щодо можливості зупинення провадження у цій справі, оскільки в інших справах № 405/3546/20, № 405/456/23 суди врахували особисту думку ОСОБА_2 щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі, а також не навів мотивів відхилення аргументів, викладених ОСОБА_6 у заяві про зловживання процесуальними правами від 12 жовтня 2024 року.

Провадження у суді касаційної інстанції

03 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у задоволенні заяви судді Верховного Суду Фаловської І. М. про самовідвід відмовлено.

Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 22 липня 2010 року набули право спільної сумісної власності на нежитлову будівлю за адресою:

АДРЕСА_1 , про що 27 липня 2010 року було видано відповідне свідоцтво про право власності.

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОКП «Кіровоградське ООБТІ» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року в справі № 405/65/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ним право власності на 19/20 частин нежитлової будівлі (торгово-побутового комплексу літ. АА1, загальною площею 746,30 кв. м), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено частково та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/20 частину вказаної нежитлової будівлі. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 04 січня 2016 року залишено без змін.

15 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного О. А. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До цієї заяви було додано свідоцтво про право власності від 27 липня 2010 року, витяг про реєстрацію права власності від 27 липня 2010 року, технічний паспорт від 14 квітня 2016 року, а також вступну та резолютивну частини ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року.

15 квітня 2016 року приватний нотаріус Задніпряний О. А. прийняв рішення

№ 29271266 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та провів відповідну державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно з відкриттям відповідного розділу та присвоєнням реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна № 903050135101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 14181155.

15 квітня 2016 року до приватного нотаріуса Задніпряного О. А. звернувся

ОСОБА_3 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви було додано договір дарування від 15 квітня 2016 року № 593, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О. А. На підставі цієї заяви приватний нотаріус прийняв рішення № 29273873 про проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 14183524.

18 травня 2016 року до приватного нотаріуса Задніпряного О. А. звернувся представник ТОВ «Полтавська» із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 19/20 частин нежитлової будівлі, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 . До заяви було додано договір дарування

від 15 квітня 2016 року № 593, посвідчений приватним нотаріусом Задніпряним О. А. На підставі цієї заяви приватний нотаріус прийняв рішення № 29649575 про проведення відповідної державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «Полтавська».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

30 червня 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Кіровоградської міської ради Адаменка А. В. із заявою про скасування державної реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме запису про державну реєстрацію за № 14181155 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 903050135101, однак рішенням № 35933019 йому було відмовлено на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки цей запис припинено (зміна власника), тобто відбувся перехід права власності, а тому скасування державної реєстрації є неможливим.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 до Департамента надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Полтавська», приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряного О. А. про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності задоволено. Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

04 жовтня 2024 року від Клюкіної С. М. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у справі № 405/9040/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року у цій справі. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25 вересня 2024 року № 1539.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року зупинено до усунення обставин, що стали підставою для його зупинення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання

про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених

у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства. Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.

Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення правовідносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому склад (постанови Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22)).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

За приписами пункту 2 зазначеного Указу Президента військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України з 09 жовтня 2022 року дотепер. Вказана військова частина виконує визначені військовим командуванням завдання та бере участь у бойових діях.

Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а з фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Ця норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 285/7724/23 (провадження № 61-11221св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21 (провадження № 61-4547св23), від 14 лютого 2025 року у справі № 405/1261/24 (провадження № 61-15029св24).

Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.

Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов`язаний зупинити провадження згідно з вимогами статті 251 ЦПК України.

Таким чином, обставини, на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження, свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі з урахуванням вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не з`ясував причини для зміни ОСОБА_2 його особистої думки, висловленої в інших справах, в яких він є стороною, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасник справи має право, а не обов`язок подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

За таких обставин відсутність клопотання про зупинення провадження в інших справах, в яких військовослужбовець є учасником справи, не є підставою для відмови у зупиненні провадженні у справі, яка переглядається.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи заявника щодо відсутності мотивів відхилення аргументів, викладених ОСОБА_6 у заяві про зловживання процесуальними правами від 12 жовтня 2024 року, оскільки ОСОБА_2 реалізував своє право як учасника справи подати клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням його у складі Збройних Сил України, що не може вважатись зловживанням процесуальним правом у розумінні статті 44 ЦПК України.

Враховуючи викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Виходячи з наведеного, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними,

не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав

для скасування оскарженого судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої

та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Сердюк

Судді В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська