Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.04.2020 року у справі №5з7/5586/17

Постанова

Іменем України

9 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 537/5586/17

провадження № 61-39460св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 ; Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року, прийняту колегією ускладі суддів: Обідіної О. І., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись із позовом до ОСОБА_3 і Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») про відшкодування моральної та майнової шкоди, у якому просили стягнути з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 12 678 грн на відшкодування майнової шкоди та 17 400 грн - моральної, на користь ОСОБА_2 - 80 780 грн на відшкодування майнової шкоди та 17 400 грн - моральної шкоди; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Також просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 5 000 грн.

Позов обґрунтовували тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 з вини ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої загинув їх син ОСОБА_4 . Вина ОСОБА_3 встановлена вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2017 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на три роки.

З огляду на викладені обставини та з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «Країна», позивачі просили позов задовольнити та стягнути з відповідачів на їх користь компенсацію заподіяної майнової та моральної шкоди у зазначених розмірах.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 300 000 грн.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 300 000 грн та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5 000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП, унаслідок якої загинув їх син, сталася з вини ОСОБА_3 , тому відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана позивачам смертю потерпілого, має бути відшкодована винною особою.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна», суд дійшов висновку про те, що в порушення статей 33, 33-1, Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон № 1961-IV) ні страхувальник за полісом АЕ/ 7439400 - ОСОБА_3 ні позивачі у справі не повідомляли ПАТ «СК «Країна» про ДТП, не сприяли в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а тому відшкодувати завдану позивачам шкоду повинен виключно ОСОБА_3 .

Також суд першої інстанції зазначав, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не звертались до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, питання про таку виплату страховик не вирішував, тому права позивачів ПАТ «СК «Країна» не порушила і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року рішення Крюківського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна» про відшкодування моральної та майнової шкоди скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнено з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди по 8 700 грн кожному.

Стягнено з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 12 678 грн.

Стягнено з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 4 722 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна», суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не були учасниками ДТП, тому вони не зобов`язані повідомляти страховика про страховий випадок. Також суд апеляційної інстанції указував на те, що вирок, яким встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, набув законної сили у жовтні 2017 року, а до моменту встановлення вини ОСОБА_3 позивачами не міг бути дотриманим визначений статтею 35 Закону № 1961-IV порядок отримання страхового відшкодування.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не оскаржено, тому апеляційний суд в цій частині рішення не переглядав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У червні 2018 року ПАТ «СК «Країна» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року та залишити в силі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 12 лютого 2018 року в частині вирішення позовних вимог до ПАТ «СК «Країна».

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, ПАТ «СК «Країна» указує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , оскільки позивачами не дотримано визначеного законом порядку досудового звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, тому права позивачів страховою компанією порушені не були.

Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 біля 02.30 год з вини відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем Мазда-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася ДТП, в результаті якої загинув син позивачів ОСОБА_4 .

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 квітня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «СК «Країна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7439400 від 23 вересня 2016 року.

Із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна» не звертались.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом № 1961-IV.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна», суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не звертались до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, питання про таку виплату страховиком не вирішувалось, тому права позивачів ПАТ «СК «Країна» порушені не були.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ПАТ «СК «Країна» та ухвалюючи в цій частині нове рішення про стягнення компенсації завданої майнової та моральної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що недотримання визначеного статтею 35 Закону № 1961-IV порядку звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до страховика.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 465/4287/15 (провадження 14-406цс19), за яким у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено і про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування; особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика з дотриманням вимог, передбачених статтею 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

За таких обставин висновок апеляційного суду про стягнення з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 компенсації моральної та майнової шкоди є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, та не спростовують висновків апеляційного суду, викладених у мотивувальній його частині.

Постанова апеляційного суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов