Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.10.2020 року у справі №755/3531/19

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 755/3531/19

провадження № 61-15074св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Універсал Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Універсал Банк" на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_3 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2376. Відповідно до умов вказаного договору банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 82 500 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 01 березня 2028 року.

У забезпечення боргових зобов'язань за зазначеним кредитним договором 07 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,50 кв. м, житловою площею 29 кв. м.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року (справа № 2-2844-1/09) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 786 739 грн 14 коп.

Станом на лютий 2019 року зазначене рішення суду залишається невиконаним.

Вказувало, що заходи досудового врегулювання спору між сторонами не проводились, оскільки законом не визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Враховуючи наведене просило суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед АТ "Універсал Банк" по додатковій угоді № BL2376KL до генерального договору про надання кредитних послуг від 07 березня 2008 року в сумі 788 559
грн 14 коп., яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 630 386 грн 24 коп., заборгованості по відсотках у розмірі 88 990 грн 80 коп., заборгованості по підвищеним відсоткам у розмірі 67 362 грн 12 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 2005 року, яке видано Дніпровською районною державною адміністрацією у м. Києві на підставі розпорядження від 12 серпня 2005 року за № 65-593С та зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 2181 від 15 серпня 2005 року, шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року у задоволенні позову АТ "Універсал Банк" відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем у позові не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а посилання позивача в прохальній частині на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час проведення виконавчий дій прямо суперечить вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, виходячи із загального обсягу доказів, які долучено до позову, позивач на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, яка виникла у позичальника, посилається на обставини, встановлені рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року, яке ухвалено в межах розгляду цивільної справи за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, що унеможливлює з'ясувати дійсний розмір заборгованості (відсутність заборгованості) у позичальника на час звернення з цим позовом до суду та/або припинення зобов'язань по договору у спосіб, визначений чинним законодавством.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу АТ "Універсал Банк" задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на статтю 39 Закону України "Про іпотеку".

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року залишено без змін.

Виключаючи з мотивувальної частини рішення місцевого суду посилання на статтю 39 Закону України "Про іпотеку", апеляційний суд виходив із того, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки позовна вимога щодо продажу предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або належним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, повністю узгоджується зі статтею 39 Закону України "Про іпотеку".

Апеляційний суд зазначив, що статтю 39 Закону України "Про іпотеку" доповнено новою частиною згідно із ~law16~ від 03 липня 2018 року, який набув чинності 04 лютого 2019 року, тобто до звернення позивача із позовом.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін в іншій частині, апеляційний суд виходив із того, що таке у незміненій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Також апеляційним судом зазначено, що нездійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору суперечить вимогам статей 33,35 Закону України "Про іпотеку".

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Універсал Банк".

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Універсал Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 201/9754/17, провадження № 61-4639св20, від 28 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, провадження № 12-6гс20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19, від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14? ц, провадження № 14-48цс19 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що банк надав суду беззаперечні докази щодо обґрунтованості позовних вимог. В судовому рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року у справі № 2-2844-1/09 закріплена та обґрунтована сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором. Надані постанови про відкриття виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу підтверджуються факт невиконання боржником судового рішення. Під час розгляду справи відповідачі не скористались своїми процесуальними правами та не надали суду жодних доказів на противагу вимог, заявлених банком.

Також незгоден із посиланнями апеляційного суду щодо необхідності направлення на адресу іпотекодавців письмової вимоги. Вказує, що частина друга статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що ненаправлення іпотекодавцю листа-вимоги не перешкоджає іпотекодержателю звертатись до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_3 укладено Генеральний договір № BL 2376 та додаткову угоду BL2376/KL+, відповідно до яких ОСОБА_3 було надано кредит на загальну суму 82 500 доларів США, строк кредитування до 01 березня 2028 року, сплатою процентів за користування кредитом - 14 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором 07 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк ", правонаступником якого є АТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 2005 року, яке видано Дніпровською районною державною адміністрацією у м. Києві на підставі розпорядження від 12 серпня 2005 року за № 65-593С. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 2181 від 15 серпня 2005 року.

24 грудня 2009 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Сягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість в розмірі 786
739 грн 14 коп., судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього - 788 559 грн 14 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 12 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Разом з цим, частиною другою статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

Схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).

Таким чином, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про обов'язкову необхідність направлення банком письмової вимоги про усунення порушень на адресу іпотекодавців перед зверненням до суду із вказаним позовом.

Також судами не було враховано обставин, встановлених у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року (справа № 2-2844-1/09).

Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 786 739 грн 14 коп., судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн, а всього 788 559 грн 14 коп.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частини 4 статті 82 ЦПК України).

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При розгляді справи про звернення стягнення на предмет іпотеки суди повинні взяти до уваги результати виконання раніше ухваленого судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених статей 12, 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач наводив доводи про те, що розмір заборгованості за кредитним договором встановлено судовим рішенням у іншій справі.

Також на підтвердження розміру заборгованості банк посилався на постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Теляковського А. М. про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2018 року ВП № 57727325 щодо стягнення з ОСОБА_3 788 559 грн 14 коп. та про повернення виконавчого документа стягувачу від 06 червня 2019 року ВП № 57727325 з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, належним чином не перевіривши всі обставини справи, дійшли передчасного висновку про відмову позивачу у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерне товариство "Універсал Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович