Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.01.2019 року у справі №638/2795/16

Постанова

Іменем України

09 січня 2019 року

м. Київ

справа № 638/2795/16-ц

провадження № 61-893св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Малінської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, МТСБ України про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 грудня 2014 року близько 07:50 годин ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався по вулиці Новгородській в місті Харкові в напрямку проспекту Леніна. На шляху прямування на перехресті вулиці Новгородській та проспекту Леніна ОСОБА_3 допустив зіткнення з автомобілем «Lexus RX350» реєстраційнийномер НОМЕР_1 під керуванням його сина ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку з боку проспекту Леніна. За фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди СВ Дзержинського РВ ХМУ УМВД України в Харківській області 08 грудня 2014 року відкрито кримінальне провадження № 12014220480006560 за частиною першою статті 286 КК України.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року, що набрав законної сили, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 10.1., 12.4., 14.2. (в) та 14.6. (а) Правил дорожнього руху України і визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Позивач вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль «Lexus RX350» реєстраційний номер НОМЕР_1, який був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7522254 від 27 жовтня 2014 року, виданий АТ «СК «АХА Страхування», зазнав значних механічних пошкоджень. Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 13902 від 29 січня 2015 року, розмір шкоди становить 550 639,60 грн.

Транспортний засіб винного у дорожньо-транспортної пригоди «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує страхову суму, регламентна виплата, належна до виплати МТСБ України обмежується страховою сумою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, і становить 50 000,00 грн.

З метою отримання регламентної виплати, він звернувся до МТСБ України із заявою про виплату та надав необхідні для виплати документи. За результатами розгляду його заяви МТСБ України надіслано лист № 3/1-05/17938 від 24 червня 2015 року, в якому відмовило йому у цій виплаті у зв'язку з тим, що його автомобіль на момент огляду найнятим МТСБ України аварійним комісаром, був частково відновлений. Аварійний комісар надав МТСБ України повідомлення про неможливість проведення оцінки, тобто йому було відмовлено у виплаті у зв'язку з неможливістю встановити розмір завданої шкоди.

Позивач просив стягнути з: ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 500 639,60 грн; МТСБ України суму майнової шкоди у розмірі 50 000 грн.

Повторним заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з МТСБ України частку суми майнової шкоди у якості регламентної виплати у розмірі 50 000 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 частку суми майнової шкоди у розмірі 500 639,60 грн. вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими. Розмір шкоди було встановлено вироком суду у кримінальній справі № 638/7207/15-к від 30 листопада 2015 року, який набрав законної сили на підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. Бокаріуса № 13902 проведеної у кримінальному провадженні. Неподання винним в ДТП письмового повідомлення до МТСБУ є підставою для регресного позову МТСБУ до нього після виплати потерпілому.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу МТСБ України задоволено. Повторне заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року в оскарженій частині скасовано і в задоволенні позову ОСОБА_2 у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент огляду аварійним комісаром автомобіль було частково відремонтовано, тому неможливість страховика встановити розмір завданої шкоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказує, що розмір шкоди було встановлено вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року. У кримінальному провадженні була проведена судова автотоварознавча експертиза і висновок експертизи був наданий МТСБ України разом із заявою про виплату.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2017 року МТСБ України через представника Чишинську А. В. надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки позивач не виконав вимоги пункту 33.3 статті 33 та підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 07 грудня 2014 року близько 07 год. 50 хв., ОСОБА_3 керував технічно справним транспортним засобом автомобілем «Ford Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_2, та рухався по вул. Новгородській в напрямку пр. Леніна. На шляху прямування на перехресті вул. Новгородської та вул. Леніна допустив зіткнення з автомобілем «Lexus RX350», р.н. НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку з боку вул. Леніна.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1., 12.4., 14.2. (в) та 14.6 (а) Правил дорожнього руху України і визнано його винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Цей вирок набрав законної сили.

Цивільний позов у кримінальному проваджені ОСОБА_2 не заявлявся.

Автомобіль «Lexus RX 350», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить позивачу на праві власності. На момент дорожньо-транспортної пригоди відповідальність ОСОБА_2 застраховано Згідно полісу № АІ/7522254 обов'язкового страхування цивільно-страхової відповідальності власника наземних транспортних засобів. Відповідальність ОСОБА_3 не застраховано.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 13902 від 29 січня 2015 року, який проведено при розгляді кримінальної справи розмір майнової шкоди становив 550 639,60 грн.

21 травня 2015 року подано заяву про страхове відшкодування до МТСБ України ОСОБА_2

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 10 червня 2015 року на момент огляду аварійним комісаром автомобіль частково відремонтовано, тому встановлення майнової шкоди не видається можливим.

24 червня 2015 року МТСБ України відмовлено у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та роз'яснено ОСОБА_2 його право отримання шкоди за рахунок винної особи.

При скасуванні рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення частини суми відшкодування як регламентної виплати у розмірі 50 000 грн з МТСБ України та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову у цій частині апеляційний суд зробив висновок, що на момент огляду аварійним комісаром автомобіль було частково відремонтовано, тому неможливість страховика встановити розмір завданої шкоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Відповідно до підпункту 37.1.3. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Тлумачення підпункту 37.1.3. пункту 37.1. статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що порушення потерпілим передбаченого законом обов'язку, зокрема надання страховику пошкодженого транспортного засобу не в тому вигляді, в якому він знаходився після ДТП, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо такі порушення унеможливили МТСБУ встановити розмір заподіяної шкоди.

Суд першої інстанції встановив, що розмір шкоди було встановлено вироком суду від 30 листопада 2015 року у кримінальній справі № 638/7207/15-к, який набрав законної сили на підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. Бокаріуса № 13902 від 29 січня 2015 року проведеної у кримінальному провадженні.

Згідно частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення апеляційного суду) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Апеляційний суд не встановив неможливості МТСБУ встановити розмір заподіяної шкоди.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення частини суми відшкодування як регламентної виплати у розмірі 50 000 грн, є правильним.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення частини суми відшкодування як регламентної виплати у розмірі 50 000 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року скасувати.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з Моторного (транспортного) страхового бюро України частини суми відшкодування як регламентної виплати у розмірі 50 000 грн залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило