Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2021 року у справі №524/8822/19
Постанова КЦС ВП від 08.11.2023 року у справі №524/8822/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 524/8822/19

провадження № 61-8209 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_2 - адвокат Пшеничний Олександр Леонідович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного Олександра Леонідовича, на рішення Автозаводського районного суду

м. Кременчука Полтавської області від 10 грудня 2020 року у складі судді

Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня

2021 рокуу складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 25 липня 2009 року вона з ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 січня 2015 року розірвано (справа

№ 537/4366/14-ц).

Зазначала, що за час спільного проживання вони придбали автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 558614 , який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 .

Вказувала, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня

2014 року здійснив перереєстрацію автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без зняття з обліку. Цей автомобіль на підставі довідки-рахунку № 558614 , виданої товариством з обмеженою відповідальністю «ЛідерАвто» (далі - ТОВ «ЛідерАвто»), зареєстровано на сестру ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Позивач зазначала, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2019 року у справі №524/9286/15-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 19 липня 2014 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 , відповідно до якого на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 558614 відбулась перереєстрація автомобіля на ім`я ОСОБА_3 , визнано автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ автомобіля та стягнення на її користь компенсації за половину вартості спірного автомобіля залишено без задоволення у зв`язку з відсутністю оцінки спірного майна.

Вказувала, що 25 листопада 2019 року вона звернулася до судового експерта Сумцова С. С. для проведення автотоварознавчого дослідження і визначення вартості автомобіля, згідно з висновком якого вартість автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає

281 760,00 грн.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд поділити спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 так: ОСОБА_2 залишити транспортний засіб Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний

НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію у сумі 140 880,00 грн.

11 серпня 2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до

ОСОБА_1 про визнання заборгованості за договорами позики спільним майновим зобов`язанням та її врахування при поділі майна.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що спірний автомобіль хоча і був придбаний у шлюбі, але за кошти, позичені ним у третіх осіб, а саме:

у ОСОБА_4 - 4 000,00 дол. США та у ОСОБА_5 -

12 000,00 дол. США. Позичальником у розписках було зазначено лише

його - ОСОБА_2 . Указаний автомобіль судовими рішеннями визнано спільним сумісним майном подружжя.

Вказував, що борг ОСОБА_5 вони повернули разом, а борг

ОСОБА_4 не повернуто.

Зазначав, що 19 липня 2014 року він здійснив відчуження спірного автомобіля для того, щоб розрахуватися з боргами. За отримані від продажу автомобіля кошти він погасив заборгованість ОСОБА_5 , повернувши йому в рівних частинах з ОСОБА_1 12 000,00 дол. США.

Зазначав, що боргові зобов`язання за спірний автомобіль складають

10 000 дол. США: 4 000,00 дол. США - борг ОСОБА_4 та 6 000,00 дол. США - його частина повернутого боргу ОСОБА_5 .

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив суд визнати заборгованість

за договорами позики від 07 травня 2014 року, укладеними між ОСОБА_2

і ОСОБА_5 та між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , на загальну суму 276 700,00 грн, спільним майновим зобов`язанням подружжя та врахувати суму спільного майнового зобов`язання подружжя при поділі майна - автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 07 вересня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заборгованості за договорами позики спільним майновим зобов`язанням та її врахування при поділі майна прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна набутого за час шлюбу із зустрічним позовом позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заборгованості за договорами позики спільним майновим зобов`язанням та її врахування при поділі майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 10 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на автомобіль Mitsubishi Outlander чорного кольору, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля Mitsubishi Outlander, чорного кольору, 2008 року випуску, державний номер

НОМЕР_1 , в сумі 140 880,00 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заборгованості за договорами позики спільним майновим зобов`язанням та її врахування при поділі майна відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження від 26 листопада 2019 року № 194/1, вартість автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1 становить 281 760,00 грн, позивач ОСОБА_1 надала згоду на присудження їй грошової компенсації замість її частки у спірному майні,

ОСОБА_2 не заперечив щодо ціни спірного майна, визначеної позивачем, тому на користь позивача підлягає стягненню сума 140 880,00 грн.

Оскільки рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 13 червня 2019 року,яке набрало законної сили, встановлено, що автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 і в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню, то позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання заборгованості за договором позики спільним зобов`язанням та врахування її при поділі не підлягають задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 10 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щосуд першої інстанції

дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про укладення ОСОБА_2 договорів позики в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошових коштів за цими договорами для задоволення потреб сім`ї, а саме на придбання спірного автомобіля.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що з наданої ОСОБА_2 розписки, він отримав у борг від ОСОБА_4 4 000 доларів США, у розписці не зазначено, на які цілі була отримана позика та не вказано, що ОСОБА_1 , як дружина, надавала свою згоду на її отримання. Про наявність згоди другого з подружжя на укладення договору позики не зазначено і у розписці, наданій ОСОБА_5

і таких обставин по справі не доведено. Крім того, суд зазначив, що згідно розписки ОСОБА_5 від 19 квітня 2014 року грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США повернуті позичальнику за час шлюбу сторін, тому підстав для врахування такого зобов`язання як боргів подружжя при поділі спірного майна не вбачається.

В іншій частині (щодо первісного позову) рішення суду першої інстанції до апеляційного суду не оскаржувалось та відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду,

представник ОСОБА_2 - адвокат Пшеничний О. Л., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови

у задоволенні зустрічного позову скасувати і в цій частині прийняти нове судове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

В іншій частині (щодо первісного позову) оскаржувані судові рішення до Верховного Суду не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Пшеничному О. Л., строк на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 524/8822/19 із Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

23 липня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року зупинено касаційне провадження у ційсправі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 756/8056/19-ц (провадження № 14-94цс 21).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі, так як усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного О. Л., мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом доказування у справі № 524/9286/15-ц були обставини відчуження автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнання недійсним договору купівлі-продажу цього автомобіля. А оцінка щодо джерела походження коштів, за які було придбане спірне майно, судами не надавалась.Тобто у справі № 524/9286/15-ц позовні вимоги про визнання боргових зобов`язань спільним борговим зобов`язанням подружжя заявлено не було,

а досліджувались лише обставини, чи є спірне майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Вказує, що належність майна до спільної сумісної власності не виключає придбання майна колишнім подружжям за позичені кошти і наявність відповідних спільних грошових зобов`язань подружжя.

Вважає, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя свідчить саме про солідарний характер зобов`язань.

Судами застосовано норми права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України

від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1447 цс 17, у постанові Верховного Суду

від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17 (провадження № 61-25286 св 18).

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Із 25 липня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували

у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області від 15 січня 2015 року розірвано.

Відповідно до розписки від 19 квітня 2014 року ОСОБА_2 одержав у борг

від ОСОБА_5 12 000,00 дол. США.

Згідно з розпискою від 07 травня 2014 року ОСОБА_2 одержав у борг

від ОСОБА_4 4 000,00 дол. США, які він зобов`язався повернути за першою вимогою.

За час спільного проживання сторони у справі придбали автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 10 травня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_2

19 липня 2014 року ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку № 558614 , виданої ТОВ «ЛідерАвто», продав автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , своїй сестрі ОСОБА_3 . Проведено пряму перереєстрацію без зняття з обліку даного транспортного засобу на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до розписки ОСОБА_5 від 19 липня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернули йому кошти в сумі 12 000,00 дол. США (а. с. 100).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 13 червня 2019 року (справа № 524/9286/15-ц), з урахуванням ухвали цього суду від 07 лютого 2020 року про виправлення описки, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , про визнання автомобіля спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про поділ автомобіля шляхом виділу його в натурі ОСОБА_2 та про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 компенсації за половину вартості автомобіля

в сумі 134 350,00 грн задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander3.0,

2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , укладений 19 липня 2014 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 , згідно з яким на підставі довідки-рахунку серії ВІА № 558614 відбулась перереєстрація автомобіля на ім`я ОСОБА_3 .

Визнано автомобіль Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ автомобіля та стягнення на її користь компенсації за половину вартості спірного автомобіля залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, та визнання автомобіля спільною сумісною власністю колишнього подружжя, суд виходив з того, що спірний автомобіль придбано сторонами під час перебування у шлюбі, тобто він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільної сумісної власності не спростована. Транспортний засіб є цінною річчю, а тому його продаж повинен був вчинятися за письмової згоди другого з подружжя.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2020 року касаційну скаргу

ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишено без змін (провадження № 61-20322 св 19).

Відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження від 26 листопада

2019 року № 194/1, вартість автомобіля Mitsubishi Outlander 3.0, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 281 760,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного О. Л., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

У частині четвертій статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Факт укладання правочину, з якого виникає боргове зобов`язання, в інтересах сім`ї та використання одержаного за таким правочином в інтересах сім`ї є предметом доказування по справі (стаття 77 ЦПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів за змістом статей 12 81 ЦПК України покладається на сторону, яка посилається на такі обставини, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про укладення ОСОБА_2 договорів позики в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошових коштів за цими договорами для задоволення потреб сім`ї.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що з наданої ОСОБА_2 розписки, він отримав у борг від ОСОБА_4 4 000 доларів США. Проте у розписці не зазначено, на які цілі була отримана позика та не вказано, що

ОСОБА_1 , як дружина, надавала свою згоду на її отримання. Про наявність згоди другого з подружжя на укладення договору позики не зазначено і у розписці, наданій ОСОБА_5 і таких обставин по справі не доведено.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з розписки ОСОБА_5 від 19 квітня 2014 року грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернули позичальнику в період шлюбу сторін (19 липня

2014 року), тому підстав для врахування такого зобов`язання як боргів подружжя при поділі спірного майна не вбачається.

У зв`язку з цим відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними.

Посилання касаційної скарги на неврахуванням судами відповідних правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах є помилковими, так як висновки судів у наведеній справі зроблені за інших фактичних обставин та доказуванням вимог, які суттєво відрізняються від наведених.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, суди надали їм правильну правову оцінку, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподілу судових витрат, понесених

Оскільки касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного О. Л., залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 141 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пшеничного Олександра Леонідовича, залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 10 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання заборгованості за договорами позики спільним майновим зобов`язанням та її врахування при поділі майна залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець