ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 179/766/18

провадження № 61-4942 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Фермер»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року в складі колегії суддів Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Фермер» і просила визнати недійсним договір оренди землі від 12 листопада 2013 року № 205/13, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «Фермер», та договір оренди землі від 12 листопада 2013 року № 204/13, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СГП «Фермер».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що 12 листопада 2013 року між ТОВ «СГП «Фермер» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з кожним окремо були укладені договори оренди землі. Відповідно до пункту 2 даних договорів в оренду передаються земельні ділянки розміром по 2,3250 га, однак вона та ОСОБА_2 не є власниками земельних ділянок такого розміру, а є власниками по ½ земельної ділянки розміром 4,650 га.

Уважала, що оскільки ні вона, ні ОСОБА_2 ніколи не були власниками земельних ділянок розміром по 2,3250 га, в оскаржуваних договорах відсутня така їх істотна умова як об`єкт оренди, а тому просила визнати ці договори недійсними.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 12 листопада 2013 року № 205/13, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СГП «Фермер», та договір оренди землі від 12 листопада 2013 року № 204/13, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СГП «Фермер».

Суд першої інстанції виходив із того, що відсутність в договорах такої істотної умови договору як об`єкт оренди, є передбаченою частиною другою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) правовою підставою для визнання їх недійсними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «СП «Фермер» задоволено, рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що в оскаржуваних договорах вказана така істотна умова як об`єкт договору, а саме в договорах зазначено кадастровий номер, розмір та місце розташування земельних ділянок, а тому позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та дійшов безпідставного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Просив оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належали на праві власності по Ѕ частині земельної ділянки площею 4,650 га (тобто по 2,325 га кожній), кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 11 вересня 2012 року, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2013 року.

12 листопада 2013 року між ОСОБА_1 і ТОВ «СГП «Фермер» укладений договір оренди землі № 204/13, відповідно до пункту 2 якого об`єктом оренди є земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 2, 3250 га (Ѕ від 4,650 га), у тому числі сільськогосподарських угідь - 2,3250 га (Ѕ від 4,650 га), з них ріллі - 2,3250 га (Ѕ від 4,650 га), яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

12 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладений договір оренди землі № 205/13, відповідно до пункту 2 якого об`єктом оренди є земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 2, 3250 га (Ѕ від 4,650 га), у тому числі сільськогосподарських угідь - 2,3250 га (Ѕ від 4,650 га), з них ріллі - 2,3250 га (Ѕ від 4,650 га), яка знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Зазначені договори оренди землі зареєстровані державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції 26 листопада 2013 року.

В актах установлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), її приймання та передачі Орендодавцем Орендареві зазначено, що орендодавець передав в натурі (на місцевості) земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2 ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3250 га (Ѕ від 4,650 га), що знаходиться на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, а орендар прийняв (отримав) терміном на 10 років вказану земельну ділянку. Межі земельної ділянки закріплені п`ятьма межовими знаками, які передані під охорону орендарю.

Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду зареєстровано право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину земельної ділянки площею 4,650 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташованої на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_4 від 11 вересня 2012 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння й користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 цього Закону в указаній редакції).

Оскільки в оскаржуваних договорах оренди землі вказано кадастровий номер, місце розташування та розмір земельних ділянок, правильним є висновок апеляційного суду, що в договорах зазначена така істотна умова договору як об`єкт оренди, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат