Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 638/14009/17

провадження № 61-766св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Харківської області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2019 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування.

Вимоги мотивовані тим, що 23 жовтня 2014 року Прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження № 42014170000000291 за частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Протягом 2015 - 2017 років слідчі Прокуратури Харківської області неодноразово закривали кримінальне провадження. Постанови про закриття кримінального провадження були скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Вважав, що такими неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області йому завдано значних моральних страждань, оскільки на протязі тривалого часу він змушений був витрачати свій час для звернення у суди за захистом своїх прав, втратив почуття безпеки, правову визначеність, віру у законність та справедливість влади.

У зв`язку з цим, на підставі статей 23, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 576 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб по розслідуванню кримінального провадження № 42014170000000291.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 04 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди керувалися тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню статті 23, 1174 ЦК України, доведено факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб, пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, не проведення комплексу дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) по розкриттю злочину ? відповідачем неодноразово приймалися процесуальні рішення про закриття кримінального провадження, без проведення необхідної перевірки доводів заявника, які у подальшому були скасовані судом. Внаслідок довготривалого не вирішення заяви ОСОБА_1 позивач зазнав моральних страждань, які полягали у порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності звернення до суду з заявами про усунення перешкод, як потерпілого від кримінального правопорушення, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року Прокуратура Харківської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що відсутні будь-які докази протиправності діянь працівників Прокуратури Харківської області під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014170000000291. Сам факт того, що прийняте слідчим прокуратури процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки постанова слідчого скасована

з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння моральної шкоди позивачу, а також про причинний зв`язок із заподіяною моральною шкодою.

При цьому у касаційній скарзі зазначено, що аналогічну позицію викладено

в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року у справі № 638/9752/15,

у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі

№ 638/9055/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 04 липня 2018 року у справах

№ 641/2328/17 і № 638/14260/16, від 13 березня 2019 року у справі

№ 638/12193/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу Прокуратури Харківської області - без задоволення.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 жовтня 2014 року Прокуратурою Харківської області відкрито кримінальне провадження №42014170000000291 за частинами другою - третьою статті 365, частиною першою статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 березня 2015 року скасовано постанову слідчого в органах внутрішніх справ першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Панова О. О. від 22 січня 2015 року, зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні і провести досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 про відвід задоволено. Відведено слідчого Прокуратури Харківської області Панова О. О. від розслідування кримінального провадження № 42014170000000291.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2016 року скасовано постанову слідчого в органах внутрішніх справ першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Удовіченка В. В. від 28 грудня 2015 року, зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні і провести досудове розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 березня 2017 року скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від 02 грудня 2016 року, матеріали цього кримінального провадження повернуто прокурору Харківської області для відновлення досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про відвід слідчого задоволено Відведено старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Попова Д. В. від здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014170000000291.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 серпня 2017 року скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 31 травня 2017 року, матеріали цього кримінального провадження повернуто слідчому для продовження досудового розслідування.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 листопада

2017 року скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 31 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження №42014170000000291.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 серпня

2018 року скасовано постанову першого слідчого відділу слідчого управляння прокуратури Харківської області Корбань В. В. від 21 травня 2018 року про закриття кримінального провадження №42014170000000291.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 травня

2018 року задоволено відвід старшого слідчого відділу слідчого управляння прокуратури Харківської області Корбань В. В.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 лютого

2019 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Константинова В. С. від 27 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження №42014170000000291.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов

є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та

у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 522/22008/15-ц (провадження № 61-3462св18) зроблено висновок, що «як свідчить тлумачення статей 23, 1174 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин,надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суди правильно застосували норми матеріального права та зробили обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

При цьому суди обґрунтовано відхили доводи відповідача та посилання на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування, оскільки у цій справі підставою відшкодування шкоди є не такий факт скасування, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. З таким висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині ? без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог позивач ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук